Справа № 357/5300/20
1-кс/357/1385/23
05 червня 2023 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно із забороною відчуження та перетворення по матеріалам кримінального провадження № 12019110030002530 від 04.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
01.06.2023 року до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно із забороною відчуження та перетворення по матеріалам кримінального провадження № 12019110030002530 від 04.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що до Білоцерківського ВП надійшла ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 , про внесення відомостей за заявою ОСОБА_7 про вчинення відносно неї злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Білоцерківського РУП надійшла ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_6 , про внесення відомостей за заявою ОСОБА_7 щодо вчинення відносно неї злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, в якій вона просить прийняти міри до співвласника буд. АДРЕСА_1 та 5 ОСОБА_4 , яка самостійно, без наявності дозвільних на те документів, знесла частину спільного будинку та проводить будівельні роботи, чим умисно пошкоджує чуже майно, належне співвласникам будинку, та завдає шкоди в особливо великих розмірах. Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030002530 від 04.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.Допитана ОСОБА_8 показала, що у неї та членів її сім'ї на праві приватної часткової власності перебувають кв. АДРЕСА_2 та земельна ділянка за кадастровим номером 3210300000:04:012:0051 та що її сусідка ОСОБА_4 проводить будівельні роботи квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 вказаного будинку. ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_4 отримала будівельний паспорт з порушенням вимог п. 2.1 Наказу № 103 від 05.07.2011 «Про затвердження порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», а саме без отримання згоди власників усіх квартир будинку, та через прибудову нової частини з фундаментом (квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ) до старої будівлі без фундаменту, належній ОСОБА_9 , відбувається руйнування квартир її сім'ї. Встановлено, що на даний час з квітня 2018 року у вказаних приміщеннях проводяться ремонтні та будівельні роботи за замовленням ОСОБА_4 на підставі будівельного паспорта щодо об'єкта: «Реконструкція частини індивідуального житлового будинку (квартира АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , хоча 18.04.2018 громадянці ОСОБА_4 видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, а саме ч. 4 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та .житлово-комунального господарства України №103. Однак ОСОБА_4 не виконала припис та її було притягнуто до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 продовжувала будівельні роботи квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . Так щодо ОСОБА_4 головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю БМР ОСОБА_10 складено декілька приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які були не виконані та не скасовані Київським окружним адміністративним судом. Також у подальшому ОСОБА_11 паспорт на реконструкцію частини індивідуального житлового будинку (квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ) з двоповерховою прибудовою АДРЕСА_6 , від 19.02.2018 скасовано у зв'язку з невиконаннями приписів та з метою дотримання вимог чинного законодавства України. Крім того, під час досудового розслідування слідчим ОСОБА_12 до Київського НДЕКЦ призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої від 12.08.2021 № КСЕ-19/111-20/49418, будівельні роботи з реконструкції частини індивідуального житлового будинку (квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , виконані без дозвільних документів, які дають право на виконання будівельних робіт та вважаються самочинним будівництвом згідно ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не відповідають вимогам ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» зі зміною № 1 (п. 4.6.1), ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» (п.9.10-9.11). Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення збереження речового доказу, а саме квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , та в цьому випадку, ОСОБА_4 може відчужити або перетворити дане майно, що призведе до втрати речового доказу та унеможливлюватиме проведення досудового розслідування в повному обсязі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України заборона на відчуження та перетворення такого майна може бути застосованою та являтиметься необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі та просить його задовольнити, оскільки вказана квартира є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили відмовити в задоволені клопотання прокурора.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши позицію учасників судового засідання, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно п.п.1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Частиною 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Як передбачено ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженню; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 3 ст. 173 КПК України визначено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Встановлено, що слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110030002530 від 04.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України
Звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням, прокурор вказує, що метою забезпечення збереження речового доказу, а саме квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , та в цьому випадку, ОСОБА_4 може відчужити або перетворити дане майно, що призведе до втрати речового доказу та унеможливлюватиме проведення досудового розслідування в повному обсязі, заборона на відчуження та перетворення такого майна може бути застосованою та являтиметься необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, тобто посилається на ч. 1 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, клопотання прокурора не містить визначення конкретної мети накладення арешту на майно, відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна.
Таким чином, не зазначення даних обставин позбавляє суд вирішити клопотання відповідно до вимогглави 17 КПК України, в тому числі щодо розумності та співрозмірністі обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає необхідним в задоволенні клопотання про накладення арешту відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-
В задоволені клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , із забороною відчуження по матеріалам кримінального провадження № 12019110030002530 від 04.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддяОСОБА_13