Справа № 357/5807/23
1-кп/357/856/23
01.06.2023 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 8 міста Біла Церква, Київської області, кримінальне провадження № 12023111030001142, внесеному 08.03.2023. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гребінки, Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_3
До суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, під час судового розгляду учасниками кримінального провадження укладена угода про визнання винуватості, за погодженням з потерпілим.
Так, встановлено, що 06.03.2023 приблизно о 13.00 години ОСОБА_3 , перебував в кухні будинку АДРЕСА_1 , де вживав алкогольні напої із власником вказаного домоволодіння ОСОБА_6 . В цей час ОСОБА_3 на столі помітив мобільний телефон марки «Samsung A015F» моделі «Galaxy A01» після чого у останнього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, викрав бувший у використанні мобільний телефон марки «Samsung A015F» моделі «Galaxy A01», який належав ОСОБА_6 , вартістю 2502,25 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 2502,25 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
01.06.2023 відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості від 01.06.2023 укладена між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника подана до суду під час підготовчого судового засідання, суд відповідно до вимог, передбачених ч. 3 ст. 474 КПК України невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Обвинувачений в судовому засіданні просив затвердити дану угоду, оскільки повністю визнав вину в інкримінованому злочині та повністю згоден з встановленими фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Від надання показань відмовився з викладених підстав, також згоден з переліком викрадених ним речей та з їх вартістю.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву відповідно до якої не заперечував проти затвердження угоди, просив судовий розгляд проводити без його участі. Матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має.
Прокурор у судовому засіданні, вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість за ч. 4 ст. 185 КК України у зазначених діях. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням із застосуванням іспитового строку на один рік, з покладанням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, обставиною, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання судом встановлено вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому суд враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду у справі № 643/2047/15к, яку суд виклав у своїй постанові від 11.02.2020, в якій наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.
Таким чином, факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, встановлений під час досудового розслідування, викладений у формулюванні обвинувачення, з яким обвинувачений в судовому засіданні при затвердженні угоди повністю погодився, не заперечував проти встановлених обставин.
Крім цього при призначенні покарання сторонами угоди враховані дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодружений, у якого відсутні на утриманні члени сім'ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, має постійне місце проживання, яке співпадає з фактичним місцем проживання, офіційно не працевлаштований, отримує дохід шляхом надання будівельних послуг у приватному секторі, який може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зважає на таке.
Згідно зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Також суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.
Таким чином судом установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Речові докази по справі відсутні. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду від 01.06.2023 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 01.06.2023 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Суддя: ОСОБА_8