Справа № 161/18163/22
Провадження № 2/161/401/23
01 червня 2023 року місто Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького спеціалізованого комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс», про стягнення надміру сплачених коштів, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 19.09.2022 він звернувся до відповідача з листом про повернення помилково надмірно сплачених грошових коштів за вивезення побутових відходів по АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Останні дві особи не проживають у квартирі АДРЕСА_2 із вересня 2012 року.
В жовтні 2018 позивач звертався до відповідача, надавши дані про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживають у квартирі АДРЕСА_2 , на підставі чого відповідач не нараховував плату за вивіз побутових відходів за фактично відсутніх осіб, проте згодом знову відновив такі нарахування.
Вважає, що сума помилково надмірно сплачених грошових коштів за послуги із вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням періодів, коли нарахування за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проводилися, становить 2042,68 грн.
27.09.2022 відповідач відмовив йому у добровільному поверненні помилково надмірно сплачених грошових коштів за фактично не надану послугу із вивезення побутових відходів за відсутності зареєстрованих за вищевказаною адресою осіб, починаючи з вересня 2012 року, на момент подання позовної заяви.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд, стягнути з відповідача на його користь помилково надмірно сплачених коштів за послугу із вивезення побутових відходів за фактично відсутніх зареєстрованих осіб з вересня 2012 року по жовтень 2022 року в сумі 2042,68 грн.
Ухвалою судді від 29.12.2022 відкрито провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив, обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуги з поводження з побутовими відходами, що надається Луцьким спеціалізованим комунальним автотранспортним підприємством «Луцькспецкомунтранс», особовий рахунок НОМЕР_1 . Плата за послуги з поводження з побутовими відходами розраховується як добуток встановленого виконавчим комітетом тарифу на зазначену послугу на кількість зареєстрованих осіб. П.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Позивач звертався до відповідача із заявою про зняття нарахування за послугу у зв'язку з тимчасовою відсутністю зареєстрованих осіб, з урахуванням якої нарахування з 01.10.2018 по 01.10.2019 проводилося на одну особу, а не на трьох, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 . 19.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом про зняття нарахувань за попередній період, в якому він просить здійснити перерахунок та повернути надмірно сплачені кошти. Однак, відповідач надавав послуги позивачу за період, за який позивач просить повернути кошти, належної якості, будь-яких скарг від нього не надходило. Посилаючись на викладене, відповідач, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, у якій підтримав раніше викладену у позовній заяві позицію.
В судовому засіданні позивач заявлений ним позов підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представник відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
28.07.2011 між сторонами укладено договір № 98/33/30 про надання послуг з вивезення побутових відходів у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.05).
Відтак, позивач є споживачем послуг з поводження з побутовими відходами, що надається відповідачем, особовий рахунок НОМЕР_1 .
Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_2 , там зареєстровані 3 особи: позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Плата за послуги з поводження з побутовими відходами розраховується як добуток встановленого виконавчим комітетом тарифу на зазначену послугу на кількість зареєстрованих осіб.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що відповідач проводив йому нарахування відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб, попри те, що двоє інших осіб, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із вересня 2012 року не проживають у зазначеному вище помешканні, на підтвердження чого у жовтні 2018 року він надавав відповідні підтвердження. Вважає, що він надмірно сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 2042,68 грн., з розрахунку на осіб, які хоча і зареєстровані у квартирі, проте там не проживають.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2022, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Як встановлено судом, з часу набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2022 законної сили, відповідач припинив нарахування плати за поводження з побутовими відходами за двох осіб, які були визнанні судом такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Під час розгляду справи з'ясовано, що позивач звертався до відповідача із заявою про зняття нарахування за послугу вивезення твердих побутових відходів у зв'язку з відсутністю двох зареєстрованих осіб. На підставі такої заяви нарахування проводилося з 01.10.2018 до 01.10.2019 лише на одну особу. Таким чином, нарахування було знято на один рік.
Споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором, що випливає із п.11 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
П. 5.1.8 Р.V договору № 98/33/90 від 28.07.2011, який укладено між сторонами, передбачено, що споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів сім'ї на підставі письмової заяви і документів, що підтверджує його відсутність - довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання.
Однак, відповідач, у відповідності до вимог закону, після 01.10.2019 не повідомляв відповідача про фактичну кількість проживаючих у квартирі осіб, у зв'язку з чим, нарахування за послуги з поводження з побутовими відходами проводилася на зазначену послугу на кількість зареєстрованих осіб.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки з вересня 2012 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи, позивач щодо перерахунку коштів за двох осіб, звернувся до відповідача лише у 2018 році, подавши докази не проживання двох осіб у вказаній квартирі, після чого таке нарахування було припинено.
Керуючись ст.ст. 2, 5, ч. 3ст. 12, ст.ст. 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького спеціалізованого комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс», про стягнення надміру сплачених коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 );
Відповідач: Луцьке спеціалізоване комунальне автотранспортне підприємство «Луцькспецкомунтранс» (адреса: вул. Дубнівська, 64, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30659101).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта