іменем України
06 червня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/2923/21
Головуючий у першій інстанції - Хоменко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/696/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви про зміну предметів позову, просив визначити між ним та відповідачкою порядок користування земельною ділянкою площею 0,12 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 та виділити йому в натурі з урахуванням фактичного користування 1/2 частину земельної ділянки відповідно до частки у праві власності на цей будинок.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до часток у праві власності на цей будинок з господарськими спорудами.
Позови обґрунтовані тим, що між сторонами виникають суперечки та непорозуміння з приводу користування зазначеною земельною ділянкою, у добровільному порядку згоди щодо користування нею сторони не дійшли.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,12 га, що розташована в АДРЕСА_1 таким чином:
- ОСОБА_1 виділено в користування відповідно до варіанту № 1 (додатку № 1) висновку експертизи № 05-22 від 30.11.2022 як першому співвласнику (на плані зеленим кольором) земельну ділянку площею 0,1200 га (1200 кв.м), що розташована в межах: від т. А до т. Б - 20,60 м, 0,39 м, 0,82 м, від т. Б до т. Н - 9,08 м, від т. Н до т. М - 1,0 м, від т. М до т. Л - лінія розділу житлового будинку, від т. Л до т. І - 1,0 м, від т. І до т. К - 6,74 м, від т. К до т. З - 9,0 м, від т. З до т. Ж - лінія розділу господарської будівлі, від т. Ж до т. Д - 48,81 м, від т. Д до т. Е - 14,50 м, від т. Е до т. А - 78,81 м;
- ОСОБА_2 виділено в користування відповідно до варіанту № 1 (додатку № 1) висновку експертизи № 05-22 від 30.11.2022 як другому співвласнику (на плані синім кольором) земельну ділянку площею 1,1200 га (1200 кв. м), що розташована в межах: від т. В до т. Г - 30,20 м, 19,51 м, 28,83 м, від т. Г до т. Д - 15,06 м, від т. Д до т. Ж - 48,81 м, від т. Ж до т. З - лінія розділу господарської будівлі, від т. З до т. К - 9,0 м, від т. К до т. І - 6,74 м, від т. І до т. Л - 1,0 м, від т. Л до т. М - лінія розділу житлового будинку, від т. М до т. Н - 1,0 м, від т. Н до т. Б - 9,08 м, від т. Б до т. В - 3,27 м, 5,09 м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн в рахунок понесених ним витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, а саме, витрати, понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн покласти на позивача, відмовивши в їх стягненні з відповідачки.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що стягнута судом сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених документів, кількістю судових засідань та їх тривалістю, тому, висновки в цій частині не відповідають нормам процесуального закону та практиці Верховного Суду.
Заявлені вимоги ОСОБА_1 до відповідачки є незаконними, оскільки, сам спір між сторонами виник у зв'язку з неправомірними діями позивача, крім того, судове рішення ухвалено на користь обох сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що матеріали справи не містять клопотання відповідачки про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесені позивачем витрати підтверджуються належними доказами, зокрема, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійсненим ним витрат, договором про надання правничої допомоги, квитанцією до прибуткового касового ордера про оплату правничої допомоги.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду в частині вирішення спору по суті позовних вимог та зустрічних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, що понесені ОСОБА_1 .
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 грн в рахунок понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що витрати є документально підтвердженими, були фактично понесені, їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах, також суд зважив на відсутність заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Однак повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше);
- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження);
- а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг (Постанова Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №671/1957/20).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представництво інтересів ОСОБА_1 в районному суді здійснював адвокат Авраменко Г.М. на підставі ордеру серії ЧН № 008776 від 06.08.2021 (а.с. 11) та договору про надання правничої допомоги від 06.09.2021 (а.с. 159).
За змістом договору розмір гонорару встановлюється у фіксованій сумі 8 000 грн.
За детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №748/2923/21, адвокатом витрачено часу:
- збирання доказів щодо предмету позову, у тому числі шляхом адвокатських запитів - 18 годин;
- аналіз доказів щодо предмета спору та узгодження позиції з клієнтом - 3 години;
- складання позовної заяви - 2 години;
- виготовлення копій документів до позовної заяви - 1 година;
- складання заяви про зміну предмета позову - 1 година;
- вивчення відзиву на позов - 1 година;
- складання детального опису витрат на правничу допомогу - 0,5 години;
- участь у 4 судових засіданнях - 4 години;
- отримання довідки від КП «Чернігівське РМБІ - 1 година.
За договором від 06.08.2021 ОСОБА_1 сплачено адвокату Авраменку Г.М. 8 000,00 грн, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 34 (а. с. 157).
З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Авраменко Г.М. брав участь у судових засіданнях 11.01.2022, 17.01.2022, 07.02.2023, 23.02.2023, загалом біля 4 год (а.с. 61-63, 79-80, 150-151, 160-162).
На запит адвоката Авраменка Г.М. надано довідку КП «Чернігівське районне БТІ» № 850 від 15.09.2021 (а.с. 6).
Під час розгляду справи адвокатом подавалися заяви (а.с. 89, 99, 149).
При цьому у судовому засіданні суду першої інстанції представником ОСОБА_2 - адвокатом Святною О.В. висловлювалась незгода щодо вимог позивача про стягнення понесених витрат на правову допомогу.
Розподіляючи понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, беручи до уваги заперечення сторони відповідача проти відшкодування витрат, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Авраменка Г.М. до 4 000,00 грн.
Виходячи з зазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2023 року - зміні шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу з 8 000 грн до 4 000,00 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2023 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В.Висоцька
О.І.Онищенко