Номер провадження: 11-сс/813/926/23
Справа № 522/9110/23, 1-кс/522/2816/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
29.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 року про обрання запобіжного заходу виді домашнього арешту в кримінальному провадженні №12023163510000364 від 06.05.2023 року, стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурманськ Російської Федерації, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2012 р.н. та 2017 р.н., офіційно не працевлаштованого, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
встановив:
В провадженні СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження №12023163510000364 від 06.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.05.2023 року приблизно об 11:30 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, завідомо знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні військовий стан; а відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб військовий стан в Україні продовжено, а також відповідно до Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 військовий стан в Україні продовжено строком на 90 діб, а також відповідно до Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб військовий стан в Україні продовжено; відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 продовжено строком на 90 діб, крім цього відповідно до Указу Президента України №2915-IX від 11.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.
ОСОБА_7 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, маючи намір на протиправне заволодіння чужим майном за попередньою змовою, маючи єдиний прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та переслідуючи ціль незаконного збагачення, підійшли ззаду до ОСОБА_9 , який перебував на відкритій ділянці біля готелю «Аркадія Плаза» за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, біля будинку 1.
Діючи за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь розподіливши між собою ролі, з метою реалізації свого злочинного умислу з корисливих мотивів, ОСОБА_7 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, нанесли перший удар в область голови ОСОБА_9 , внаслідок чого останній впав на землю та зазначеними особами продовжилось нанесення ударів руками та ногами в область голови та тулуба ОСОБА_9 .
Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 наказав невстановленими досудовим розслідуванням особами, підняти та посадити для обговорення питань ОСОБА_9 за стіл та наказав невстановленими досудовим розслідуванням особами, забрати зі стола мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro» у корпусі блакитного кольору (Sierra Blue) із sim-карткою оператора мобільного зв'язку у чохлі чорного кольору, вартістю 40 000 гривень, належний ОСОБА_9 ..
В подальшому, ОСОБА_7 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами з місця вчинення злочину зникли та розпорядились майном потерпілого на власний розсуд, чим спричинили матеріальний збиток ОСОБА_9 на загальну суму 40 000 гривень.
08.05.2023 року ОСОБА_7 затримано органами досудового розслідування в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.
09.05.2023 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
10.05.2023 року старший слідчий СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 08.07.2023 року.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що докази, наявні в матеріалах кримінального провадження не є вагомими та такими, що об'єктивно вказують на вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.4 ст.187 КК України. Інформація, що міститься в долучених до клопотання вказаних доказах, дає підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні менш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 ККУ, за фактом якого і було розпочато досудове розслідування. Слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування, надані стороно обвинувачення докази, не є такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином, передбаченим саме ч.4 ст.187 КК України. Окрім того, слідчий суддя зазначив, що прокурор не переконав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеними слідчим ризикам (ч.3 ст.176 КПК України).
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого на обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Прокурор зазначає, що в порушення вимог КПК, слідчий суддя надав правову оцінку обґрунтованості підозри не маючи на це повноважень, а сама обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України повністю доведена наявними матеріалами провадження. Прокурор також зазначає, що заявлені у клопотанні слідчого ризики повністю доведені матеріалами провадження, а застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК.
Відповідно до ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано на момент звернення слідчим з клопотанням про обрання найсуворішого запобіжного заходу, апеляційним судом встановлено таке.
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчий суддя не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, проте обґрунтована підозра має підтверджуватися конкретними фактами та обставинами, що можуть переконати об'єктивного спостерігача, тобто навіть юридично не обізнану особу, в існуванні зв'язку між діями особи та подією, яка інкримінується особі в якості підозри.
При цьому, «обґрунтованість» підозри слідчим суддею має встановлюватися ні через наявність долученого до клопотання про обрання запобіжного заходу письмового повідомлення про підозру, складеного стороною обвинувачення, а шляхом самостійного дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів для підтвердження наявності, або відсутності такої обґрунтованості, оскільки встановлення такої підозри впливає на наявність, або відсутність підстав, в тому числі щодо застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 слідчий суддя, виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.194 КПК, які він зобов'язаний виконати, правильно врахував, що досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що на даний час, факти, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкримінований йому злочини, передбачений ч.4 ст.187 КК України, відсутні, однак існує наявність фактів, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним іншого, менш тяжкого злочину, Вказані обставини слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував в оскарженій ухвалі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що сторона обвинувачення не позбавлена права під час проведення досудового розслідування збирати докази на підтвердження висунутої підозри, що передбачено положеннями ст.93 КПК, тим більш, що досудове розслідування кримінального провадження перебуває на початковій стадії, або у разі наявності для цього законних підстав, змінити її відповідно до вимог ст.279 КПК.
Одночасно слідчий суддя не погодився з доводами клопотання органу досудового розслідування про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов висновку про те, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя зазначив, що ризик незаконного впливу підозрюваним на потерпілого та свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК) можливо нівелювати шляхом зобов'язання ОСОБА_7 утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадження, з погоджується апеляційний суд.
Слідчий суддя з достатньою повнотою перевірив доводи клопотання слідчого щодо наявності ризиків щодо можливого вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, а також переховування від органів досудового розслідування та суду, та дійшов обґрунтованого висновку, що ризик вчинення інших злочинів прокурором не доведений, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Апеляційний суд вважає, що ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування слід визнати мінімальним, оскільки ОСОБА_7 має офіційно орендоване житло, в якому проживає разом з дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, що на думку апеляційного суду є достатнім стримуючи фактором від спроб переховування.
Крім того колегія суддів враховує той факт, що підорюваний за першим викликом з'явився до суду для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій останній просив застосувати до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід.
Відмовивши в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як такого, що забезпечить виконанням останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК.
Доводи прокурора про існування потреби в застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, апеляційним судом визнаються безпідставними, з огляду на таке.
Поведінка підозрюваного після застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема те, що органом досудового розслідування та прокурором не зафіксовано порушень підозрюваним умов домашнього арешту, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що незважаючи на те, що ризики можливого переховування, незаконно впливу на потерпілого та свідків повністю не виключаються, але вони, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, який має місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, та недоведеністю органом досудового розслідування та прокурором, що підозрюваний в будь-який спосіб заважав кримінальному провадженню після обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не дають підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що необхідності обмеження права підозрюваного на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням конкретних обставин справи та особи підозрюваного, на даний час немає та прокурором не доведено та є суто абстрактним.
В суді апеляційної інстанції прокурор не надав суду доказів реального існування, заявлених в клопотанні та в апеляційній скарзі ризиків, які б вказували на те, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, не забезпечує на даний час виконання покладених на нього обов'язків, а також доцільності зміни такого запобіжного заходу.
За таких обставин, доводи прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за відсутністю порушень підозрюваним умов перебування під домашнім арештом, не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Порушень положень КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, воно прийняте слідчим суддею на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 в кримінальному проваджені №12023163510000364 від 06.05.2023 року за ч.4 ст.187 КК України обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4