Номер провадження: 11-сс/813/936/23
Справа № 946/3122/23 1-кс/946/971/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2023 року про відмову в застосуванні до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування до неї запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162150000568 від 06 травня 2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2023 року було відмовлено задоволенні клопотання начальника відділення №2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до неї застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21:00 години до 06:00 години наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Крім того на підозрювану покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали до 04 липня 2023 року.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» на строк 60 днів.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що у даному кримінальному провадженні існують ризики того, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування, незаконного впливати на потерпілу та свідків та продовжувати вчиняти нові злочини.
Прокурор наголосив, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України за таких обставин.
Так, 05 березня 2023 приблизно о 19 годині 32 хвилин, більш точного часу встановити не видалось можливим, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у дворі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито заволоділа майном належним ОСОБА_10 , а саме - мобільним телефоном торгової марки «Nomi» IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю 500 гривень та грошовими коштами у сумі 105 гривень, після чого ОСОБА_8 пішла з місця події з майном потерпілої та в подальшому розпорядилась їм на свій власний розсуд.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_8 завдала потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 605 гривень.
06 березня 2023 року ОСОБА_8 була затримана в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру за ч.4 ст.186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 06.05.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.05.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 06.05.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.05.2023 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення у порядку ст.208 КПК України від 06.05.2023 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Апеляційний суд вважає, що матеріали кримінального провадження, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 .
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до статей 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Тобто процес доведення перед судом наявності ризиків та обґрунтованості підозри повинен складатися з надання відповідних, беззаперечних доказів, повідомлення суду реальних фактів, відповідної аргументації, що у своїй сукупності дозволило б суду зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри і ризиків.
Прокурор в апеляційній скарзі наголошував про те, що у даному кримінальному провадженні беззаперечно існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_8 може вчиняти дії направленні на переховування від органу досудового розслідування, оскільки вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України за який їй може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Однак посилання прокурора на тяжкість злочину та покарання, яке загрожує підозрюваній апеляційний суд вважає недостатніми для застосування найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, шо сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Апеляційний суд враховує характеризуючі дані підозрюваної, яка має міцні соціальні зв'язки, визнала себе винуватою та щиро розкаюється, попросила вибачення у потерпілої, майно повернула, раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, не офіційно працює на фермі.
Враховуючи викладені обставини апеляційний суд переконаний, що ризик переховування ОСОБА_14 від органу досудового розслідування є мінімальним.
Стосовно існування ризиків, передбачених пунктами 3) та 5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 може впливати на потерпілу та свідків у кримінальному проваджені та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, апеляційний суд вважає їх недоведеними.
Стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, що ОСОБА_8 протягом проведення досудового розслідування кримінального провадження здійснювала дії, які б свідчили про вплив на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а також не надано будь-яких об'єктивних даних стосовно того, що підозрювана має намір вчиняти такі дії, або продовжувати злочинну діяльність.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_8 повністю визнає свою провину та надала зізнавальні показання щодо фактичних обставин справи, а отже впливати на потерпілу та свідків їй просто не має сенсу.
Ризик того, що ОСОБА_8 може продовжувати вчиняти нові злочини є взагалі безпідставним, з огляду на те, що підозрювана раніше ніколи не притягалась до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор не зміг обґрунтувати, чому запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Апеляційний суд бере до уваги, що на теперішній час підозрювана ОСОБА_8 належним чином виконує покладені на неї процесуальні обов'язки, не здійснює спроб переховуватись від органу досудового розслідування, самостійно за першою вимогою з'явилась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для участі в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував всі обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваної та дійшов правильного висновку про те, що під час досудового розслідування до підозрюваної ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 193, 194, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2023 року про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21:00 години до 06:00 години наступної доби без дозволу слідчого, прокурора, або суду - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4