Справа № 750/7954/23
Провадження № 1-кс/750/2932/23
02 червня 2023 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у закритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100150000140 від 20.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, -
01.06.2023 слідчий П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 62023100150000140 від 20.04.2023, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження речовими доказами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 чи іншим особам за їх дорученнями, а саме:
- земельною ділянкою з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076, яка перебуває у приватній власності та користуванні ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 ;
- земельною ділянкою з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9077, яка перебуває у приватній власності та користуванні ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 .
Слідчий, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся в установленому законом порядку.
Повідомлені у встановленому законом порядку володільці майна в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч.1 ст. 172 КПК України).
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити, з огляду на таке.
В провадженні П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100150000140 від 20.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у постійному користуванні Чернігівського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство» перебували земельні ділянки лісогосподарського призначення у тому числі неподалік с. Жавинка Чернігівського району Чернігівської області, в які входив 2 виділ 130 кварталу Чернігівського лісництва, який після реформування перетворився на 2 виділ 171 кварталу Красилівського лісництва.
Жодних документів, про виключення вказаного виділу з земель лісогосподарського призначення чи переведення їх в інший правовий статус не приймалось та вони не вилучались.
Разом з тим, 03.04.2014 державним реєстратором на підставі наказу ГУ Держземагенства у Чернігівській області № ЧН/7425583400:04:000/00003143 від 26.03.2014 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 7425583400:04:000:9047, яка знаходилась на території 2 виділу 130 кварталу Чернігівського лісництва ДП «Чернігівського лісового господарства» передано у власність ОСОБА_5 .
Посадовими особами ДП «Чернігівське лісове господарства» у період 2014-2017 років при розробленні проекту землеустрою земельних ділянок лісогосподарського призначення, що в ходили до складу лісництва 2 виділ 171 кварталу Красилівського лісництва площею 0,8 га не включена до земель лісогосподарського призначення, незважаючи на той факт, що вказані землі перебували у постійному користуванні останніх.
Після отримання у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 0,25 га, яка фактично знаходилась у 2 виділі 171 кварталу Красилівського лісництва ОСОБА_5 17.10.2017 здійснює поділ вказаної земельної ділянки на дві рівні частини площею по 0,125 га кожна та яким присвоєно кадастрові номери 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 відповідно. Разом з тим, ОСОБА_5 на земельній ділянці з кадастровим номером 7425583400:04:000:9077 зводить житловий будинок загальною площею 142,6 кв. метра, а в подальшому вказану земельну ділянку, з наявним на ній житловим будинком, продає ОСОБА_6 - своїй свасі.
Тобто, ОСОБА_5 протиправно отримавши у власність земельну ділянку на території 2 виділу 171 кварталу Красилівського лісництва ДП «Чернігівського лісового господарства» вчиняла дії направлені на її поділ та зміну власника, тим самим надаючи своїм діям законності.
Отримання ОСОБА_5 земельної ділянки лісогосподарського призначення та подальший її поділ та продаж пов'язаній особі з явними порушеннями вимог Земельного кодексу України, тобто набуті кримінально протиправним шляхом, межі яких узгоджувались посадовими особами ДП «Чернігівське лісове господарство»..
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом процесуальних положень, закріплених у частинах першій та другій статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження таабо користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів ( п.1 ч.2 ст. 170 КПК України).
Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу; 3) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ( якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу; 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З долученої до клопотання слідчого про арешт майна копії постанови від 23.05.2023 не вбачається, що дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7425583400:04:000:9076 та 7425583400:04:000:9077 є речовими доказами, оскільки в резолютивній частині цього процесуального документу про це не зазначено. Отже, поширювати процесуальний механізм накладення арешту на вказані земельні ділянки, як речові докази не має правових підстав. До того ж, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розслідувана слідчим подія мала місце в 2014 році, коли ОСОБА_5 набула права власності на відповідну земельну ділянку, яка була поділена і в 2017 році та придбана ОСОБА_6 . З того часу жодна з цих осіб не вживала заходів по відчуженню вказаних земельних ділянок третім особам, угоди за якими вони набули право власності на відповідні земельні ділянки в установленому законом порядку недійсними або нікчемними не визнавалися, отже вказані особи є добросовісними набувачами, поки інше не доведе в судовому порядку. У розслідуваному кримінальному провадженні ці особи статусу підозрюваної або обвинуваченої не мають.
Зважаючи на викладене, а також відсутність наведених слідчим правових підстав арешту майна, виходячи з розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для третіх осіб. Слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170, 172, 173 КПК України,-
У задоволенні клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100150000140 від 20.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, -відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7