Вирок від 02.06.2023 по справі 758/17004/17

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17004/17

Провадження № 1-кп/758/403/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 758/17004/17, відомості про яке внесені 07 вересня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017101010008310, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новошипеличі Чорнобильського району Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не депутата, не інваліда, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2013 та 2016 років народження, військовозобов'язаного, працюючого на посаді радника Вишгородського міського голови, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,-

де сторонами виступають, з боку:

обвинувачення - прокурор - ОСОБА_7 ,

захисту: обвинувачений - ОСОБА_6 ,

захисник - адвокат ОСОБА_9 ,

за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника, -

встановив:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 надійшов до Подільського районного суду м. Києва 26.12.2017 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 року, справа передана в провадження судді ОСОБА_1 .

Відповідно до позиції сторони обвинувачення, викладеній в обвинувальному акті ОСОБА_6 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та збуті наркотичних засобів та у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів та психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України при наступних обставинах.

У ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник прямий умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту та збут наркотичних засобів.

При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, незаконно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб - кокаїн у невстановлених розмірах. Після чого, ОСОБА_6 незаконно зберігав його при собі з метою збуту, в тому числі за адресою проживання: АДРЕСА_2 , тобто вчиняв умисні дії, пов'язані із незаконним перебуванням наркотичних засобів у його володінні.

В подальшому, ОСОБА_6 , перебуваючи за вказаною адресою, у достовірно не встановлений період часу із квітня по серпень 2017 року, безоплатно розповсюджував раніше незаконно придбаний наркотичний засіб, що знаходиться у незаконному обігу - кокаїн шляхом періодичного та неодноразового пригощання ОСОБА_10 , тим самим вчиняючи незаконний збут вищезазначеного наркотичного засобу (кокаїну).

07.09.2017, в період часу із 12 години 00 хвилин по 14 годину 03 хвилини, за адресою, де проживає ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 , слідчим Голосіївського УП ГУНП в м. Києві спільно із співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, під час проведення обшуку, за участі понятих, виявлено та вилучено порошкоподібну речовину білого та рожевого кольору, які ОСОБА_6 раніше незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 238/5 від 19.09.2017, надані на дослідження - речовина білого кольору (об. № 1) та речовина рожевого кольору (об. №2) містять у своєму складі кокаїн. Кокаїн (метиловий ефір бензоїлекгоніну) є наркотичним засобом, обіг якого обмежено. Маса кокаїну становить 0,107 г (об. № 1), 0,287 г (об. № 2). Загальна маса кокаїну в зазначених речовинах (об. №№ 1,2) становить 0,394 г.

Відповідно до таблиці 2 списку 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», кокаїн (метиловий ефір бензоїлекгоніну), кокаїн, хімічна назва - метиловий ефір бензоїлекгоніну є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту та збуті наркотичних засобів, на думку сторони обвинувачення, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.

Крім того, у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник прямий умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, не маючи наміру в будь-якій формі передати їх у розпорядження іншій особі.

При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, незаконно придбав у невстановленої особи наркотичні засоби та психотропні речовини: кокаїн, амфетамін, канабіс, смолу канабісу, МДА, МДМА. Після чого, ОСОБА_6 незаконно зберігав їх при собі без мети збуту, в тому числі за адресами проживання: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , тобто вчиняв умисні дії, пов'язані із незаконним перебуванням наркотичних засобів та психотропних речовин у його володінні.

07.09.2017, в період часу із 11 години 55 хвилин по 17 годину 50 хвилини, за адресою, де проживає ОСОБА_6 : АДРЕСА_3 , слідчим Голосіївського УП ГУНП в м. Києві спільно із співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області, під час проведення обшуку, за участі понятих, виявлено та вилучено поліетиленовий пакетик з речовиною білого кольору, два поліетиленових пакетики з речовиною білого кольору, речовину коричневого кольору та пігулки, які ОСОБА_6 раніше незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 237/5 від 19.09.2017, надана на дослідження речовина рослинного походження спресована в брикет темно-коричневого кольору масою 21,652 г. (об.№ 1) є смолою канабіса. Смола канабісу - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено. Маса смоли канабісу в перерахунку на суху речовину становить 19,595 г (об. № 1).

Відповідно до таблиці 1 списку 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», смола канабісу - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 237/5 від 19.09.2017, надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору масою 0,190 г (об. № 2), що містилася у цигарці та речовина рослинного походження зеленого кольору масою 1,648 г (об. № 3), що містилася в коробці з написом «SALVE» є канабісом. Канабіс - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,165 г (об. № 2) та 1,401 г (об. № 3) відповідно. Загальна маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 1,566 г (об. №№2,3).

Відповідно до таблиці 1 списку 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», канабіс - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 237/5 від 19.09.2017, надані на дослідження:

- 1 таблетка та фрагмент таблетки білого кольору в формі шестикутника з відтиском у вигляді дзеркального та прямого відображення літери «Р» та рисками з іншої сторони таблетки загальною масою 0,624 г (об. № 4) містять МДМА (3,4-метилендіоксі-метамфетамін);

- 3 таблетки та 2 фрагменти таблеток зеленого кольору з відтиском (1|2) та фігурним відтиском з іншої сторони загальною масою 1,616 г (об. № 6) містять МДМА (3,4-метилендіоксі-метамфетамін).

МДМА (3,4-метилендіоксі-метамфетамін) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Вміст МДМА (3,4-метилендіоксі-метамфетамін) в таблетці та фрагменті таблетки становить 32,2 %. Загальна маса МДМА (об. № 4) складає 0,201 г.

Вміст МДМА (3,4-метилендіоксі-метамфетамін) в таблетці та фрагменті таблетки становить 43,0 %. Загальна маса МДМА (об. № 6) складає 0,695 г.

Загальна маса МДМА в таблетках складає 0,896 г (об. №№ 4,6).

Надана на дослідження 1 таблетка в формі трикутника зеленого кольору з фігурними відтисками масою 0,399 г (об. № 5) містить тенамфетамін (МДА) (а-метил-3.4-(метилендіокси) фенетиламін).

Тенамфетамін (МДА) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Вміст МДА в таблетці становить 30,3 %. Загальна маса МДА складає 0,121 г (об №5).

Відповідно до таблиці 1 списку 2 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Відповідно до таблиці 1 списку 2 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», тенамфетамін (МДА) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 235/5 від 12.09.2017, надані на дослідження речовини білого кольору у вигляді суміші грудок різного розміру та порошку (об. №№ 1,2) містять у своєму складі кокаїн. Кокаїн (метиловий ефір бензоїлекгоніну) є наркотичним засобом, обіг якого обмежено. Маса кокаїну становить 0,255 г (об. № 1); 0,157 г (об. № 2). Загальна маса кокаїну в зазначених речовинах (об. №№ 1,2) становить 0, 412 г.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 236/5 від 08.09.2017, надана на дослідження волога порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі амфетамін. Амфетамін - є психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Маса амфетаміну в наданій на дослідження речовині складає 8,714 г.

Відповідно до таблиці 2 списку 2 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», амфетамін є психотропною речовиною, обіг якого обмежено.

Відповідно до таблиці 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», великі розміри психотропної речовини амфетамін від 1, 5 г до 15, 0 г, тому 8, 714 г являється великим розміром.

Крім цього, 07.09.2017 в період часу із 12 години 00 хвилин по 14 годину 03 хвилини, за адресою, де проживає ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 , слідчим Голосіївського УП ГУНП в м. Києві спільно із співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області, під час проведення обшуку, за участі понятих, виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яку ОСОБА_6 раніше незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 238/5 від 19.09.2017 , надані на дослідження: спресована речовина коричневого кольору з характерним запахом (об. № 3) є смолою канабісу. Смола канабісу є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Маса смоли канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 25,487 г.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичого засобу з метою збуту та збуті наркотичних засобів та у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів та психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, на думку сторони обвинувачення, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, заперечив фактичні обставини справи та пояснив при цьому, що він ніколи не зберігав та не розповсюджував наркотичні засоби та психотропні речовини. Саме кримінальне провадження в якому йому пред'явлено обвинувачення, вважає замовною політичною справою, обумовленою тим, що на момент її досудового розслідування та скерування обвинувального акту до суду, він обіймав посаду заступника міського голови міста Вишгорода Київської області. Просив його виправдати, а зібрані докази вважав неналежними та недопустимими у відповідності до позиції, яка була викладена у відповідному клопотанні поданому захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_9 .

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_9 було подано клопотання про визнання доказів недопустимими, яке мотивував тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснено неуповноваженими особами, матеріали за результатами негласних слідчих розшукових дій, які долучені прокурором, були отримані стороною обвинувачення в іншому кримінальному провадженні та відсутній дозвіл на використання даних матеріалів у даному кримінальному провадженні, також вважав недопустимим покази свідків, оскільки вони суперечать одні одним.

Під час судового розгляду кримінального провадження судом були допитані свідки сторони обвинувачення та досліджені усі докази, подані стороною обвинувачення, яка проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала.

Зокрема, у судовому засіданні були допитані свідки сторони обвинувачення:

ОСОБА_11 - власниця квартири АДРЕСА_3 , яка була присутня під час проведення обшуку 07.09.2017 року, остання пояснила наступне. Так, обвинувачений ОСОБА_6 орендував у неї вищевказану квартиру з кінця серпня 2017 року, яка належала родині свідка. Квартира двох кімнатна, площею 74 метра квадратних. 07.09.2017 року їй зателефонували працівники СБУ і сказали терміново прибути до квартири та відчинити її для проведення обшуку. Прибувши до квартири, вона зустріла слідчого, який їй вручив ухвалу на проведення обшуку з якою вона ознайомилась, після чого вона відкрила двері і запустила учасників обшуку, яких було 6 або 7 чоловік разом з нею - вона, слідчий, двоє понятих - літні жіночки та двоє чи троє співробітників СБУ. Обшук почали з самої дальньої кімнати з правого боку квартири, перед тим працівники СБУ обійшли квартиру. Особистих речей свідка в квартирі не було. Свідок зазначає, що під час обшуку в першій кімнаті, який тривав 20-30 хвилин, нічого не знайшли, потім пішли в другу кімнату, в якій зразу розклали розкладне крісло і з якого зразу випав маленький пакетик з якимось порошочком, після чого свідка та понятих посадили на диван для оформлення і раптом їх знову покликали в першу кімнату працівники, які проводили обшук, повідомляючи про те, що вони ще щось знайшли, при чому я звертала увагу, що там обшук вже був проведений і там нічого не знайшли перед тим, що було особами, які проводили обшук проігноровано. Слідчий тільки оформляв документи, сам обшук фактично проводили співробітники СБУ. Один з співробітників СБУ на початку обшуку не був разом зі всіма іншими учасниками обшуку, а ходив перед тим в кухню та другу кімнату. Додаково вказала, що коли оглядали комод в першій кімнаті, де згодом знайшли якісь речовини, на початку обшуку нічого не було - він був пустий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , повідомив наступне. Так у 2017 році він був директором ОСББ «Шолуденка «6-Г», що в м. Вишгороді Київської області і до нього звернулися працівники СБ України із запитом для надання їм записів із камери відео-нагляду, яка розташована на вході в під'їзд будинку АДРЕСА_3 . Свідок надав доступ працівникам СБ України до комп'ютеру і вони самостійно обрали який саме запис їм потрібен і скачали файли. В подальшому він підготував відповідь на запит слідчого. Також зазначає, що обвинуваченого ОСОБА_6 свідок не знає.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_13 , яка була понятою під час обшуку квартири АДРЕСА_3 і остання повідомила наступну інформацію. Так, коли саме був проведений обшук, вона не пам'ятає, але її запрошували та вона була присутня під час його проведення, разом з нею була інша понята ОСОБА_14 . Вона, інша понята та правоохоронці чекали приїзду власниці квартири, після зайшли до квартири де слідчий зачитав ухвалу і розпочав проводити обшук, понятим сказали ходити за слідчим. З початку пішли в кімнату з правої сторони. Скільки було осіб під час обшуку вона точно не пам'ятає. Чи щось знайшли в першій кімнаті свідок не пам'ятає. Зміст протоколу, який складався слідчим свідок, кількість осіб, які проводили обшук і що саме знайшли - свідок не пам'ятає. Під час оформлення протоколу знайшли якісь таблетки в блістері - у фабричній упаковці.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_15 , який повідомив, що будучи співробітником СБУ приймав участь під час проведення обшуку по АДРЕСА_3 , під час проведення обшуку були присутні слідчий, поняті та було не менше трьох співробітників СБУ та власниця квартири, яка відкрила квартиру. Обшук проводився під керівництвом слідчого. Стать понятих не пам'ятає, кімнат в квартирі було не менше двох. З початку обшуку зайшли в кімнату ліворуч, де в дивані знайшли згорток - фольгу та целофановий пакет, а в кімнаті праворуч - таблетки, порошок та дві сигарети з якимось речовинами, ще з квартири вилучалась техніка - ноутбук. В процесі обшуку викликали експертів криміналістів з Вишгородського управління поліції - двоє осіб. З початку обшуку знайшли згорток в дивані ліворуч, а згодом праворуч з тумбочки цигарки чимось наповнені та ще щось. Вилучене майно свідок не упаковував. Обшук проводився в 2017 році, або навесні або восени. Відеозапис обшуку не здійснювався, тільки фотофіксація здійснювалась. Хто саме знайшов вилучене майно не пам'ятає. Вказав, що одночасно обшук, а саме пошук речей здійснювало не менше трьох осіб. Хто здійснював фотофіксацію - не пам'ятає.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_16 , який повідомив, що будучи співробітником СБУ приймав участь під час проведення обшуку у м. Вишгород в багатоповерховому будинку, для проведення обшуку була ухвала суду. Вдома нікого не було, дочекались прибуття власниці квартири, вручили та зачитали власниці ухвалу після чого розпочався обшук. Алгоритм проведення обшуку свідок не памятає. Памятає, що квартира була орендована, але в ній ніхто не проживав. Під час обшуку знайшли білу речовину в зіп-пакетах та речовину рослинного походження зеленого кольору, в сигаретах - самокрутках в кількості 2 штуки та речовина коричневого кольору розміром 5Х8 см. Експерти криміналісти були з Вишгородського відділення поліції. Під час обшуку були присутні - слідчий, двоє понятих - жінок, власниця приміщення та троє співробітників СБУ. Деталей проведення обшуку та того, хто знайшов вилучені речі, а також того хто здійснював фотофіксацію - не пам'ятає. Зазначив що при обшуку був присутній, але сам активних дій не вчиняв. Обшук проводив безпосередньо слідчий. Хто пакував вилучене майно - не пам'ятає. Обшук тривав не менше 5 годин. Хто і де залучив понятих повідомити не може.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_17 , який повідомив, що будучи співробітником СБУ, у вересні 2017 року у АДРЕСА_7 ним виконувалось доручення в межах якого він проводив допит мешканців на предмет того, хто проживає в конкретній квартирі. В ході здійснення даних заходів було допитано під протокол двоє осіб, за місцем їх проживання, які повідомили, що за вказаною адресою іноді з'являється ОСОБА_6 . Допитана була жінка та ще одна особа, яка саме, свідок не пам'ятає. Дані особи проживали поруч з квартирою, яку використовував ОСОБА_6 та ще одна жінка.

Судом також досліджені речові та письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження:

витяг з єдиного реєстру досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12017100010008310 від 07.09.2017 року (т. 2 а.с. 1), рапорт від 07 вересня 2017 року про виявлення за місцем проживання ОСОБА_6 речовин ззовні схожих на наркотичні (т. 2 а.с. 2); витяг з єдиного реєстру досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017101010000147 від 06.09.2017 року (т. 2 а.с. 3), постанову про виділення матеріалів кримінального провадження від 07 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 4-6); реєстр виділених матеріалів від 07.09.2017 (т. 2 а.с. 7-11); лист СБУ про вирішення питання в порядку ст. 214 КПК України від 12.06.2017 (т. 2 а.с. 12); рапорт прокурора про внесення відомостей до ЄРДР від 23.06.2017 (т. 2 а.с. 13); рапорт оперуповноваженого СБУ від 11.06.2017 року (т. 2 а.с. 14); постанову про призначення групи слідчих від 23 червня 2017 року (т. 2 а.с. 15); доручення від 06.09.2017 року про проведення слідчих дій по кримінальному провадженню №42017101010000147 (т. 2 а.с. 16); доручення про проведення досудового розслідування від 07.09.2017 року розслідування по кримінальному провадженню № 12017100010008310 (т. 2 а.с. 17); постанову про призначення групи прокурорів від 07.09.2017 (т. 2 а.с. 19-20); постанову про призначення групи слідчих від 07.09.2017 року (т. 2 а.с. 22-23); постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 08.09.2017 року (т. 2 а.с. 24-26); постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 06.10.2017 року (т. 2 а.с. 27-28); клопотання про проведення обшуку (т. 2 а.с. 29-32); ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про проведення обшуку (т. 2 а.с. 33-36); протокол проведення обшуку від 07 вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 37 - 43); клопотання про проведення обшуку (т. 2 а.с. 44-47); ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 48-51); протокол проведення обшуку від 07 вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 52-56); постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07 вересня 2017 року, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 57-58); висновок експерта №238/5 від 19 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 59-65); постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07 вересня 2017 року, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 67-68); висновок експерта №237/5 від 19 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 69-74); постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07 вересня 2017 року, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 76-77); висновок експерта №235/5 від 12 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 78-82); постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07 вересня 2017 року, вилучених за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 84-85); висновок експерта №236/5 від 08 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 86-88); постанови про визнання речовими доказами від 18 жовтня 2017 року; постанова про призначення судово-дактилоскопічної експертизи від 18 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 106-107); висновок судово-дактилоскопічної експертизи №8-1/5931 від 29 листопада 2017 року (т. 2 а.с. 109-130); постанову про відібрання експериментальних зразків від 30 листопада 2017 року (т. 2 а.с. 131-132); протокол про відібрання експериментальних зразків від 15.12.2017 року (т. 2 а.с. 133); заяву ОСОБА_10 щодо проведення слідчих дій в порядку ст. 255 КПК України (т. 3 а.с. 48); клопотання до слідчого судді про допит свідка ОСОБА_10 в порядку ст. 255 КПК України (т. 2 а.с. 134-136); журнал судового засідання щодо допиту свідка ОСОБА_10 в порядку ст. 255 КПК України (т. 2 а.с. 137-147); вимогу в порядку ст. 93 КПК України щодо отримання інформації з ОСББ (т. 2 а.с. 148); відповідь з ОСББ «Шолуденка 6г» (т. 2 а.с. 149-150); протокол огляду від 25 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 151-163); клопотання про використання інформації, отриманої в результаті проведення НСРД в іншому кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 164-167); лист Апеляційного суду м. Києва №01-1/1056 н/т від 05.10.2017 року; клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 29 червня 2017 року (т. 2 а.с. 169-172); доручення про проведення НСРД №349т від 30 червня 2017 року (т. 2 а.с. 173); ухвалу Апеляційного суду м. Києва №250т від 30 червня 2017 року (т. 2 а.с. 174-178); клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 28 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 179-182); доручення про проведення НСРД від 01.09.2017 року (т. 2 а.с. 183); ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 184-187); протокол за результатами проведення НСРД від 16 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 188-205); протокол за результатами проведення НСРД від 17 серпня 2017 року (т. 2 а.с. 206-208); протокол за результатами проведення НСРД від 09 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 209-224), повідомлення про підозру від 20 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 226-233), ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.09.2017 року про допит свідка під час досудового розслідування у судовому засіданні (т. 3 а.с. 121-122), відповідь сектору кримінального аналізу Голосіївського УП ГУНП у м.Києві з якого вбачається, що ОСОБА_10 покинула територію України 16.02.2022 року (т. 3 а.с. 95), відповідь Центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 23.06.2022 року, з якого вбачається, що в період з 21.09.2017 по 23.06.2022 року ОСОБА_10 лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала та 16.02.2022 року залишила територію України (т. 3 а.с. 111-111 зв.), висновок експерта №24г/р від 14.11.2017 року з якого вбачається, що в результаті судово-токсикологічного дослідження біологічного зразка крові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в крові не знайдено похідних барбітурової кислоти, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних фенотіазіну, амфетаміну та його похідних, канабіноїдів, морфіну, кодеїну, кокаїну, ефедрону, трамадолу, героїну, промедолу, алкалоїдів групи опію, а також їх аналогів та прекурсорів (т. 3 а.с. 173-175)

Заслухавши в судовому засіданні сторони кримінального провадження та свідків сторони обвинувачення, дослідивши письмові докази обвинувачення, надавши оцінку всім доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).

Суд зазначає, що достовірність доказів в загальному розумінні означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди. Доказуванням є дія по встановленню істинності будь - якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки. Логічно зробити висновок, що доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана як засіб доказування.

Оцінюючи докази, необхідно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Критерій доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессега і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо. Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 688/788/15-к, у постанові від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Проводячи аналіз письмових доказів обвинувачення, суд дійшов висновку, що жодний із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не дає достатніх підстав стверджувати про доведеність вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з огляду на наведене нижче.

ОСОБА_6 , як на досудовому розслідуванні, так і в судовому засіданні, свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України не визнав.

Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно приписів ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

З сукупного аналізу досліджених судом доказів вбачається наступне.

Під час проведення досудового розслідування слідчим відділом Голосіївського УП у кримінальному провадженні № 42017101010000147 дані про яке внесені до ЄРДР 23.06.2017 року за ч. 5 ст. 191 КК України проведені обшуки квартир звідки було виявлено та вилучено наркотичні засоби та психотропні речовини і в подальшому за даним фактом внесені дані в ЄРДР та виділено кримінальне провадження № 12017101010008310 відносно ОСОБА_6 . У кримінальному провадженні №42017101010000147 перевірялася законність господарської діяльності ТОВ «Ластор», ТОВ «Астуро», ТОВ «Агенство Нова справа», які виконували підрядні роботи за програмою «Теплий під'їзд» на замовлення Вишгородської міської адміністрації та на свої поточні рахунки отримували оплату за виконану роботу від адміністрації. Відповідно до загальновідомої інформації, яка міститься на сайті: https://usr.minjust.gov.ua/ua/home вказані суб'єкти господарювання зареєстровані на території м. Вишгород, Київської області та Деснянського району м. Києва і їх діяльність здійснювалась на вищевказаній території. Однак, в порушення вимог територіальної підслідності досудове розслідування проводилось слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в м. Києві.

В матеріалах кримінального провадження №12017101010008310, відсутні дані про підстави проведення досудового розслідування слідчим відділом Голосіївського УП в первинному (основному) кримінальному провадженні №42017101010000147.

Відсутність постанови прокурора про визначення місця проведення досудового розслідування за основним кримінальним провадженням №42017101010000147, саме слідчим відділом Голосіївського УП - вказує лише на те, що досудове розслідування проводилося не уповноваженим органом у відповідності до вимог ст. 218 КПК України, під час якого були проведені обшуки квартири в Подільському районі м. Києві та квартири у м. Вишгород, Київської області, де були виявлені заборонені речовини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12017101010008310 відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України під час здійснення досудового розслідування слідчі Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, як і прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво у даному провадженні діяли поза межами визначених КПК України повноважень.

Підставою для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017101010008310 слідчими Голосіївського УП стала - постанова прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_20 від 07.09.2017 року про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження та доручення проведення досудового розслідування.

Відповідно до змісту вказаної постанови 07.09.2017 року з основного кримінального провадження №42017101010000147 були виділені матеріали за фактом виявлених під час обшуків наркотичних засобів та психотропних речовин, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і присвоєно номер в ЄРДР 12017101010008310 та доручено проведення досудового розслідування Голосіївському УП ГУНП у м. Києві.

Разом з тим, квартири в яких були виявлені під час обшуків наркотичні засоби та психотропні речовини, а саме: кв. АДРЕСА_3 і відповідно квартира АДРЕСА_2 знаходиться на території Подільського району м. Києва - і юрисдикція СВ Голосіївського УП не поширюється на територію м. Вишгорода та Подільського району м. Києва.

Таким чином вищевказана постанова прокурора ОСОБА_20 , відповідно до якою було доручено проведення розслідування слідчим Голосіївського УП, не грунтується на нормах закону та не є мотивованою, оскільки не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, окрім того її мотивувальна частина не містить відомостей, які б обґрунтовували доручення проведення досудового розслідування саме слідчими слідчого відділу Голосіївського УП та суперечить вимогам ч. 1 ст. 218 КПК України, в якій зазначено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Також, частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Вищевказана постанова прокурора ОСОБА_20 , являється єдиною підставою, проте - не законною для проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , саме слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове розслідування) є слідчі підрозділи, а саме органи Національної поліції, тощо.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Територіальні органи поліції утворюються, як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Відповідно до п.1 Положення «Про слідчі підрозділи Національної поліції України», затвердженого Наказом МВС України № 570 від 06.07.2017 року, - Слідчі підрозділи Національної поліції України (далі - слідчі підрозділи) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством є органами досудового розслідування, які забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.

Також, п.2 даного Положення передбачено, що - слідчими підрозділами є:

1) Головне слідче управління Національної поліції (далі - ГСУ);

2) слідчі управління головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - слідчі управління);

3) слідчі відділи (відділення) територіальних (відокремлених) підрозділів поліції.

Відповідно до розділу 3 даного Положення, завданнями органу досудового розслідування серед іншого є - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції;

Отже, із системного аналізу вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства слідує, що у розумінні ч. 1 ст. 218 КПК України до компетенції слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві входить здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території Голосіївського району міста Києва.

Разом з тим, слід зазначити, що слідчі територіальних підрозділів, можуть проводили досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених не на території їх юрисдикції лише за умов наявності відповідної мотивованої постанови прокурора, зміст якої б не суперечив вимогам КПК України.

Так, відповідно до обвинувального акту, місцями вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень є Подільський район міста Києва та місто Вишгород Київської області, які не знаходяться під юрисдикцією слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, оскільки знаходяться поза межами території Голосіївського району м. Києва.

За частиною 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Отже, у ч. 5 ст. 36 КПК України виписано таку систему елементів процедури: а) належний суб'єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.

При цьому, обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування. Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 36, 218 КПК України, прокурор ОСОБА_20 зобов'язаний був винести відповідну постанову визначивши місце проведення досудового розслідування за Подільським УП ГУНП у м. Києві, оскільки найтяжчий злочин, який інкримінований обвинуваченому був вчинений на території Подільського району м. Києва.

Проте всупереч приписам процесуального закону прокурором вказані процесуальні рішення прийняті не були і в подальшому досудове розслідування здійснювалось з порушенням територіальної підслідності, в ході чого були проведені ряд слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів, результати яких було покладено в основу обвинувачення, а також прийнято ряд процесуальних рішень в тому числі притягнуто особу до кримінальної відповідальності та складено обвинувальний акт.

При цьому прокурор Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_20 не є суб'єктом, визначеним у ч. 5 ст. 36 КПК, який має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.

Тому передбачених згаданою нормою КПК України підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, в межах якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, у прокурора не було.

Таким чином, слідчі СВ Голосіївського УП, які проводили досудове розслідування діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, в тому числі притягаючи ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та складаючи і направляючи до суду обвинувальний акт.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно приписів ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень - п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК України.

Тобто, здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими, як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Таким чином здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 - слідчі слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - діяли поза межами визначених КПК України повноважень.

Про те, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином, зазначала й об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24 травня 2021 року (провадження № 51-2917кмо20, справа № 640/5023/19). У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

Судом також встановлено, що у реєстрі виділених документів, який додається до постанови про виділення від 07.09.2017 року зазначено ряд документів, які виділяються, а саме:

- під № 19 - оригінал листа заст. керівника Київської місцевої прокуратури №1, адресований начальнику СВ Голосіївського УП вих.№ 43-2634 від 10.10.2017;

- під № 20 - копія клопотання керівника Київської місцевої прокуратури №1 до Апеляційного суду м. Києва про використання інформації, отриманої в результаті проведення НСРД в іншому кримінальному провадженні вих.№43-2583 від 06.10.2017;

- під № 21 - оригінал листа голови експертної комісії з питань таємниць Апеляційного суду м. Києва вих.№01-1/1056 н/т від 05.10.2017;

- під № 22 - клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_20 до Апеляційного суду м. Києва про дозвіл на проведення НСРД вих. № 342 від 29.06.2017 року, яке було розсекречено 25.09.2017 року;

- під № 23 - доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (НСРД) від 30.06.2017 № 349, яке було розсекречено 11.12.2017 року;

- під № 24 - копія ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_21 від 30.06.2017 вих.№01-12484т/НСД, вх.№250 т., яку було розсекречено 05.10.2017 року;

- під № 25 - клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського ВП - ОСОБА_22 до Апеляційного суду м. Києва про дозвіл на проведення НСРД вих.№367н/т/125/47/СВ/2017 від 28.08.2017, розсекречене 27.09.2017 року;

- під № 26 - доручення на проведення НСРД від 01.09.2017 №103т/125/47/СВ-2017, яке розсекречено 14.12.2017 року;

- під № 27 - ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_23 від 31.08.2017 року вих.№ 01-16787н/т/НСД вх.№ 725т від 31.07.2017, яка була розсекречена 05.10.2017 року;

- під № 32 - протокол за результатами проведення НСРД від 09.09.2017 року складений о/у ГВ БКОЗ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_24 вх.№ 300т від 11.09.2017, який був розсекречений 11.09.2017 року;

- під № 33 - диск DVD-R із написом «ГУ СБУ №51/7401» з матеріалами НСРД (Акт ЕК ГУ СБУ №5097 від 11.09.2017 року).

Таким чином можливо констатувати, що дата створення, або розсекречення документів які зазначені вище та додатків до них, вказує про неможливість їх виділення 07.09.2017 року з кримінального провадження № 42017101010000147 в окреме провадження, оскільки вони були створені пізніше, а тому наведені документи не можуть бути доказами у кримінальному провадженні дані про яке внесені в ЄРДР №12017101010008310 відносно ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку ухвалам слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_25 від 30 серпня 2017 року, якими надано дозвіл слідчому СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - ОСОБА_26 , слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні, прокурорам, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101010000147 на проведення обшуків у квартирі АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_2 в яких проживав ОСОБА_6 , суд констатує факт, що слідчий суддя мотивує тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42017101010000147 дані про яке внесені до ЄРДР 23.06.2017 року за ч. 5 ст. 191 КК України і відповідно досудовим розслідуванням встановлено, що до Київської місцевої прокуратури №1 надійшли матеріали перевірки Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Служби безпеки України щодо протиправної діяльності посадових осіб Вишгородської міської ради, які діють за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Астуро», ТОВ «Ластор», ТОВ «Агенство Нова Справа», ФОП «Непоп», під час організації та реалізації державних закупівель вчинили розтрату бюджетних коштів у особливо великих розмірах. За отриманими даними протягом 2016-2017 років Вишгородською міською радою проведено низку процедур закупівель за державні кошти щодо проведення ремонтних робіт та заміни віконних блоків у багатоповерхових будинках м. Вишгород, які перебувають на балансі Вишгородської міської ради. Встановлено, що за результатами проведення вказаних процедур переможцями були зазначені вище ТОВ «Астуро», ТОВ «Ластор», ТОВ «Агенство Нова Справа», ФОП «Непоп». За наявною інформацією, виконання робіт вищевказаними підприємствами проводяться без укладання відповідних договорів з працівниками, залучаються будівельники, які виконують роботи за цінами значно нижчими ніж ті, які зазначені у кошторисній документації та у актах виконаних робіт, здійснюється штучне завищення вартості та кількості використаних матеріалів та об'ємів виконаних робіт, розрахунки здійснюються у готівковій формі. Факт розтрати бюджетних коштів підтверджений - аналітичним дослідженням ДФС України про результати проведеного дослідження фінансових операцій за участю Вишгородської міської ради за період часу із 01.01.2016 року по 31.05.2017 року на загальну суму 2 198 303,40 грн. Встановлено що до розтрати бюджетних коштів причетний ОСОБА_6 , який фактично орендує та періодично проживає у квартири АДРЕСА_3 та квартирі АДРЕСА_2 .

Ухвали слідчого судді має містити посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук.

Відповідно до частини п'ятої статті 234 КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_25 від 30.08.2017 року не містять мотивів із посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані слідчим докази, з яких суддя вважав доведеними всі зазначені обставини, а саме те, що ОСОБА_6 причетний до розтрати бюджетних коштів, а також наявності даних, які б давали підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у квартирі АДРЕСА_3 та квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 235 КПК України ухвала про дозвіл на обшук повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена в рішенні від 15 липня 2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, що підлягають вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими повноваженнями, обшуки не були пропорційними.

Проте всупереч наведеним вимогам слідчий суддя в ухвалі зазначив, що слідчий просив надати дозвіл на обшук у вищевказаній квартирі з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, відшукання знарядь вчинення кримінального правопорушення, а також майна, здобутого в результаті його вчинення. Слідчим суддею в мотивувальній частині ухвали не зазначено переліку речей або документів, інших відомостей, які б давали змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі органи.

Постанови слідчого про призначення судових експертиз матеріалів речовин та виробів, висновків експертів - суд вважає такими, що прийняті неуповноваженим на те органом з мотивів наведених вище, оскільки дані процесуальні документи отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, оскільки ними була порушена територіальні підслідність.

При дослідженні доказів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується, зокрема, на показаннях свідків обвинувачення.

До допиту свідка ОСОБА_10 в порядку ст.225 КПК України слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва суд ставиться критично, оскільки відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №758/17004/17 від 22.06.2022 року в період часу з 21.09.2017 року по 23.06.2022 року - свідок ОСОБА_10 на тимчасово окуповану територію не виїздила і відповідно підстав, які б відносились за правилами ст.225 КПК України, як винятковий випадок пов'язаний із неможливістю її допитати в суді станом на 20.09.2017 року - не існувало.

Таким чином ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2017 року, якою задоволено клопотання про допит ОСОБА_10 в суді є не обґрунтованою і не відповідає загальним вимогам до судових рішень передбачених ст. 370 КПК України, а також резолютивна частина ухвали слідчого судді не містить рішення, яким дозволено провести допит свідка ОСОБА_10 за правилами передбаченими ст. 225 КПК України. Таким чином допит свідка ОСОБА_10 проведений за правилами ст. 225 КПК України - не базується на вимогах закону та обмежує права сторони захисту задати запитання та спростувати покази свідка, який свідчить проти обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд констатує той факт, що вказана ухвала стороною обвинувачення в порушення вимог ч. 3 ст. 290 КПК України не відкривалася стороні захисту під час досудового розслідування і на стадії його закінчення, хоча і була в розпорядженні сторони обвинувачення, тобто будь яких перешкод для її відкриття відповідно до вимог процесуального права не було і вказана ухвала не є додатковим матеріалом (доказом) в розумінні ч. 11 ст. 290 КК України, щоб бути відкритою під час судового розгляду, а тому не може бути використана, як доказ в суді.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_10 , оскільки вони є суб'єктивними та поверховими і носять сумнівний характер. І відповідно на них не може ґрунтуватися обвинувачення. До того ж під час допиту даного свідка сторона захисту була обмежена у своєму праві задавати запитання, що порушує її гарантоване право в тому числі ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, оскільки обвинувачений повинен мати у своєму розпорядженні адекватну та прийнятну можливість спростувати і допитати свідка, що свідчить проти нього, коли той дає показання або на більш пізній стадії. Оскільки участь даного свідка під час судового розгляду не була забезпечена стороною обвинувачення, а суд повинен сприймати та досліджувати докази безпосередньо.

В матеріалах провадження відсутні дані, які б вказували на обсяг придбаного наркотичного засобу або психотропної речовини ОСОБА_10 у ОСОБА_6 і відповідно немає даних про відповідальність ОСОБА_10 за придбання забороненої в обігу речовини.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_10 не підтверджуються жодними достатніми та беззаперечними доказами щодо збуту їй наркотичних засобів або психотропних речовин підзахисним.

Щодо доказів, які були отримані в наслідок проведення негласних слідчих розшукових дій суд вважає наступне.

Звернення органу досудового розслідування та прокурора до слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва за дозволами на проведення ряду НСРД відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відбувалося в рамках кримінального провадження № 42017101010000147 дані про яке були внесені в ЄРДР 23.06.2017 року за ч. 5 ст. 191 КК України і відповідно дані, які були отримані за результатами проведення НСРД відображені у відповідних протоколах у кримінальному провадженні № 42017101010000147, де ОСОБА_6 не є підозрюваним чи обвинуваченим у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України - якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Тобто, для використання доказів отриманих в наслідок проведення НСРД у іншому провадженні необхідний дозвіл слідчого судді. Всупереч даній вимозі закону, стороною обвинувачення до суду не було надано ухвалу слідчого судді, якою було б дозволено використовувати в якості доказів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 № 12017101010008310, дані які були отримані в наслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні № 42017101010000147.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_13 суд ставиться до них критично, оскільки вони не відображають всю хронологію обшуку. Більше того, деякі твердження свідка носять досить сумнівний характер, так свідок пам'ятає що вилучали пігулки, які їй показували, але не може повідомити їх характеристики: розмір, колір, форму, а також їх кількість, які і не може повідомити про місце їх виявлення. Вказані обставини дають підстави захисту для сумніву у правдивості та точності показань даного свідка.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суд ставиться до них критично, оскільки вказані особи являлися оперативними працівниками, які здійснювали оперативне супроводження кримінального провадження і особисто були зацікавлені в його результатах, а тому їх показання не можуть носити об'єктивний характер. Окрім того, показання даних свідків не відображають всю хронологію обшуку, а твердження свідків носять суперечливий. Так свідок ОСОБА_16 пам'ятає що виявили та вилучили речовину білого кольору у прозорому зіп-пакеті, папіроси 2 штуки, які були у жовтій пачці, а також речовину коричневого кольору рослинного походження розміром 8 на 5 см. у фользі, але не може повідомити звідки саме у квартирі відбувалося вилучення та ким саме з працівників.

А свідок ОСОБА_15 навпаки пам'ятає все дуже детально, незважаючи на те, що обшук був проведений майже 5 років тому. Як то що у квартирі, яку обшукували було не менше 2 кімнат і спочатку обшукували кімнату, що знаходилась праворуч де виявили та вилучили пігулки (їх кількість та форму не пам'ятає) та порошок білого кольору в пакетику, цигарки чимось наповнені та комп'ютерну техніку, а також інтимні іграшки, а в кімнаті ліворуч виявили та вилучили пакет з чимось та пластиноподібну речовину у фользі. Особисто, він під час даного обшуку не виявляв вилучені речовини, хто саме з працівників виявив речовини та предмети, він не пам'ятає.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з клопотанням захисту про визнання зазначених доказів неналежними та недопустимими.

Ст. 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається та діє принцип Верховенства права, а у відповідності до ст. 3 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Суд не погоджується з доводами органу обвинувачення про доведеність винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Суд дійшов висновку про те, що прокурором не надано достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст.309 КК України побудоване лише на припущеннях, що є недопустимим, так як порушує право обвинуваченого на захист, а тому ОСОБА_6 підлягає виправданню за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. ст. 309 КК України за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд при постановленні вироку також виходить із положень ч. 2 ст. 94 КПК України, про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, і оцінюються у їх сукупності.

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина», обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах добутих незаконним шляхом. В зв'язку з чим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винуватість особи в скоєнні злочину, отримані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази, були отримані незаконним шляхом, суди зобов'язані визнати їх недопустимими та не враховувати, як підставу обвинувачення у вироку.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).

В ході судового слідства не встановлено об'єктивних доказів вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.307, ч. 2 ст. 309 КК України, наведені ж органом досудового слідства докази ґрунтуються лише на припущеннях та на доказах здобутих з порушенням закону та є недопустимими, а тому ОСОБА_6 слід виправдати, через не доведення його участі у вчиненні цих злочинів.

Проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, суд враховує положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; положення ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 86, 87 КПК України, визнає недопустимими докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

1.Постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження та доручення проведення досудового розслідування від 07.09.2017 року та реєстр матеріалів до неї;

2.Постанову ст. слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 08.09.2017 року;

3.Постанову прокурора Київської місцевої прокуратури ОСОБА_20 про об'єднання кримінальних проваджень від 06.10.2017 року;

4.Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_25 від 30.08.2017 року про дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

5.Протокол обшуку від 07.09.2017 року у квартирі АДРЕСА_3 ;

6.Клопотання слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 ;

7.Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_25 від 30.08.2017 року про дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 ;

8.Протокол обшуку від 07.09.2017 року у квартирі АДРЕСА_2 ;

9.Постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07.09.2017 року, вилучених під час обшуку у квартирі АДРЕСА_2 ;

10.Висновок експерта № 238/5 від 19.09.2017 року з довідкою про вартість проведеної експертизи;

11.Постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07.09.2017 року, вилучених під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

12.Висновок експерта № 237/5 від 19.09.2017 року з довідкою про вартість проведеної експертизи;

13.Постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07.09.2017 року, вилучених під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

14.Висновок експерта № 235/5 від 12.09.2017 року з довідкою про вартість проведеної експертизи;

15.Постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 07.09.2017 року, вилучених під час обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

16.Висновок експерта № 236/5 від 08.09.2017 року з довідкою про вартість проведеної експертизи;

17.Постанови про визнання речових доказів від 18.10.2017 року та квитанції про передачу речових доказів на зберігання;

18.Постанову ст. слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про призначення судово-дактилоскопічної експертизи від 18.10.2017 року;

19.Висновок експерта № 8-1/5931 від 29.11.2017 року;

20.Постанову слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про відібрання експериментальних відбитків нігтьових фаланг та відбитків долонь рук для проведення експертизи від 30.11.2017 року;

21.Клопотання слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про допит свідка ОСОБА_10 в порядку ст.225 КПК України;

22.Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_27 про надання дозволу на допит свідка ОСОБА_10 в суді в порядку ст.225 КПК України;

23.Копію витягу з журналу судового засідання щодо допиту свідка ОСОБА_10 в порядку ст.225 КПК України та CD диску з записом допиту;

24.Вимогу ст. слідчого ОСОБА_22 Голосіївського УП про витребовування запису з камер відеоспостереження адресована директору;

25.Відповідь директора ОСББ «Шолуденка 6-Г» від 23.09.2017 року з CD диском, на вимогу про дання запису з камер відеоспостереження;

26.Протокол огляду ст. слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про огляд записів на CD диску наданого ОСББ «Шолуденка 6-Г» від 25.09.2017 року;

27.Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_20 про дозвіл на проведення НСРД від 29.06.2017 року зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

28.Доручення прокурора Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_20 про проведення слідчих (розшукових) дій, НСРД в порядку ст.36 КПК України від 30.06.2017 року №349т;

29.Ухвалу слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_21 №250т від 30.06.2017 року про дозвіл на проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

30.Клопотання ст. слідчого Голосіївського УП ОСОБА_22 про дозвіл на проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та візуального спостереження за особою від 28.08.2017 року № 367н/т/125/47/СВ/2017;

31.Доручення слідчого Голосіївського УП ОСОБА_26 про проведення НСРД в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 01.09.2017 року №дор.103т/125/47/СВ-2017;

32.Ухвала слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_23 від 31.08.2017 року про дозвіл на проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та візуального спостереження за особою;

33.Протокол за результатами проведення НСРД від 16.08.2017 року з аудіо-записами на DVD-R диску;

34.Протокол за результатами проведення НСРД від 17.08.2017 року з аудіо-записами на DVD-R диску;

35.Протокол за результатами проведення НСРД від 09.09.2017 року з аудіо-записами на DVD-R диску;

36.Речові докази, які знаходяться в сейф пакетах:

-№011176 до висновку експерта №235/5 від 12.09.2017 року

-№011178 до висновку експерта №236/5 від 08.09.2017 року

-№011177 до висновку експерта №237/5 від 19.09.2017 року

-№011179 до висновку експерта №238/5 від 10.09.2017 року;

Таким чином, з огляду на вищезазначене, сторона обвинувачення не надала суду в процесі судового провадження належних, допустимих поза розумним сумнівом доказів вини обвинуваченого.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України не може бути підтверджене доказами, які здобуті з порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення докази, вважає їх такими, що не підтверджують винуватість ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду докази, які безперечно підтверджують вину ОСОБА_6 у збуті наркотичного засобу, а також те, що він не був затриманий в момент вчинення збуту наркотичного засобу, та інші належні докази про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, вважає недоведеною належними доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України. Тому відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправдуванню.

Вивченням матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_6 , судом встановлено, що останній одружений, на утриманні має неповнолітніх дітей, на обліку у лікарі нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. Скарг, претензій, нарікань та інших компрометуючих матеріалів відносно нього немає.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не пред'являвся.

Доля речових доказів вирішується судом на підставі вимог ст. 100 КПК України

Судові витрати за проведення судових віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід у виді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а сплачена заставу поверненню заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 368, 370, ч. 1 п. 1 ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.

Застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави - скасувати. Повернути ОСОБА_28 сплачену згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2017 року та платіжного доручення № 2 від 25.10.2017 року суму застави в сумі 129920 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Речові докази у справі:

-Наркотичний засіб, обіг якого обмежений - кокаїн (метиловий ефір бензоїлекгоніну) загальною масою 0,394г, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смола канабісу, масою 25,487 г, які визнані речовими доказами постановою від 18.10.2017 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві згідно квитанції №ФП-011179 від 08.12.2017 року - знищити;

-Психотропну речовину, обіг якої обмежений - амфетамін, загальною масою 8,714г, яка визнана речовим доказом постановою від 18.10.2017 року та передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві згідно квитанції №ФП-011178 від 08.12.2017 року - знищити;

-Наркотичний засіб, обіг якого обмежений - кокаїн, загальною масою 0,412г, який визнаний речовим доказом постановою від 18.10.2017 року та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві згідно квитанції №ФП-011176 від 08.12.2017 року - знищити;

-Особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смола канабісу, масою (у перерахунку га суху речовину) 19,595 г, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою (в перерахунку на суху речовину) - 1,566г, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, загальною масою (в таблетках) 0,896г, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-етилендіоксі-метамфетамін), загальною масою 0,121г, які визнані речовими доказами постановою від 18.10.2017 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві згідно квитанції №ФП-011177 від 08.12.2017 року - знищити;

Судові витрати за проведення експертиз № 8-1/5931 від 29.11.2017 в сумі 5056 грн. 48 коп., № 238/5 від 19.09.2017 року в сумі 2228 грн. 40 коп., №237/5 від 19.09.2017 року в сумі 2971 грн. 20 коп., №235/5 від 12.09.2017 року в сумі 1980 грн. 80 коп., №236/5 від 08.09.2017 року в сумі 619 грн. 00 коп. віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний судом м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

111313408

Наступний документ

111313410

Інформація про рішення:

№ рішення:	111313409
№ справи:	758/17004/17
Дата рішення:	02.06.2023
Дата публікації:	07.06.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Подільський районний суд міста Києва
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (18.07.2023)
Дата надходження:	26.12.2017

Розклад засідань:

Минулі засідання (58)

03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
03.12.2025 09:21	Подільський районний суд міста Києва
12.02.2020 15:30	Подільський районний суд міста Києва
11.03.2020 12:00	Подільський районний суд міста Києва
07.05.2020 11:00	Подільський районний суд міста Києва
17.03.2021 14:00	Подільський районний суд міста Києва
20.04.2021 13:00	Подільський районний суд міста Києва
16.08.2021 12:00	Подільський районний суд міста Києва
27.08.2021 09:30	Подільський районний суд міста Києва
31.08.2021 14:00	Подільський районний суд міста Києва
02.09.2021 09:30	Подільський районний суд міста Києва
13.10.2021 09:30	Подільський районний суд міста Києва
18.10.2021 14:00	Подільський районний суд міста Києва
19.10.2021 14:00	Подільський районний суд міста Києва
03.11.2021 14:00	Подільський районний суд міста Києва
04.11.2021 09:30	Подільський районний суд міста Києва
24.11.2021 15:00	Подільський районний суд міста Києва
17.12.2021 09:30	Подільський районний суд міста Києва
20.12.2021 10:30	Подільський районний суд міста Києва
22.12.2021 16:00	Подільський районний суд міста Києва
18.01.2022 10:00	Подільський районний суд міста Києва
08.02.2022 15:00	Подільський районний суд міста Києва
28.02.2022 10:30	Подільський районний суд міста Києва
08.08.2022 09:30	Подільський районний суд міста Києва
11.08.2022 14:30	Подільський районний суд міста Києва
28.09.2022 12:30	Подільський районний суд міста Києва
06.10.2022 15:00	Подільський районний суд міста Києва
18.10.2022 14:00	Подільський районний суд міста Києва
01.11.2022 11:00	Подільський районний суд міста Києва
08.11.2022 16:00	Подільський районний суд міста Києва
22.11.2022 11:30	Подільський районний суд міста Києва
30.11.2022 10:00	Подільський районний суд міста Києва
13.12.2022 09:30	Подільський районний суд міста Києва
19.12.2022 11:00	Подільський районний суд міста Києва
18.01.2023 16:00	Подільський районний суд міста Києва
24.01.2023 15:30	Подільський районний суд міста Києва
09.02.2023 11:30	Подільський районний суд міста Києва
28.02.2023 15:30	Подільський районний суд міста Києва
15.03.2023 16:00	Подільський районний суд міста Києва
27.03.2023 09:00	Подільський районний суд міста Києва
06.04.2023 14:00	Подільський районний суд міста Києва
12.04.2023 15:00	Подільський районний суд міста Києва
20.04.2023 16:00	Подільський районний суд міста Києва
27.04.2023 11:00	Подільський районний суд міста Києва
18.05.2023 16:00	Подільський районний суд міста Києва
01.06.2023 14:00	Подільський районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЗУБЕЦЬ Ю Г

КІТОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

суддя-доповідач:

ЗУБЕЦЬ Ю Г

КІТОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

обвинувачений:

Іванов Трохим Сергійович

прокурор:

Голосіївська окружна прокуратура м. Києва

Київська місцева прокуратура №1 (Бондаренко М.В.)