Справа №295/6840/23
1-кс/295/2925/23
Іменем України
31.05.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
подане старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_7 ,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні за №12022060410000101 від 04.03.2022,
відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Старокостянтинів Хмельницької області, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.426-1 КК України,
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу № 201 командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 01.06.2017 року ОСОБА_5 призначено на посаду начальника 20 центру ремонту засобів зв'язку та радіотехнічного забезпечення - командира військової частини НОМЕР_1 .
27.07.2017 згідно з наказом № 169 по військовій частині НОМЕР_1 майор ОСОБА_5 прийняв справи і посаду командира військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, що станом на 03.03.2022 припинено або скасовано не було.
01.03.2022, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань ІНФОРМАЦІЯ_3 прапорщика запасу ОСОБА_8 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
Цього ж дня, відповідно до мобілізаційного признання, прапорщика запасу ОСОБА_8 направлено для проходження військової служби (доукомплектування) до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .
01.03.2022 з ІНФОРМАЦІЯ_4 мобілізований ОСОБА_8 в складі мобілізованої команди прибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з положеннями ст. 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підполковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби за своїм військовим званням та посадою є начальником по відношенню до військовослужбовця за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 20, 21, 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим. Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
Відповідно до ст. 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) в умовах особливого періоду, в тому числі в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці, з метою затримання військовослужбовця, який вчиняє діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, пов'язаного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням бойових позицій та визначених місць дислокації військових частин (підрозділів) у районах виконання бойових завдань, має право особисто застосовувати заходи фізичного впливу без спричинення шкоди здоров'ю військовослужбовця та спеціальні засоби, достатні для припинення протиправних дій.
У разі, якщо дозволяють обставини, командир (начальник) перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї повинен голосом чи пострілом угору попередити про це особу, проти якої можуть бути застосовані такі заходи.
Відповідно до ст. 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про застосування фізичної сили та спеціальних засобів військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові).
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє відповідного прокурора та начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) в гарнізоні.
Повідомлення начальника органу управління Служби правопорядку про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї здійснюється в разі їх застосування військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно з вимогами ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підполковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, сприяти у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, не припускаючись при цьому брутальності та приниження їх гідності.
Разом з тим, командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 , будучи начальником відносно прапорщика ОСОБА_8 за посадою та військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями, маючи на меті виключення застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, вирішив умисно застосувати насильство щодо підлеглого військовослужбовця за наступних обставин.
Так, в період часу з 24 год 00 хв 02.03.2022 по 03 год 45 хв 03.03.2022 підполковник ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 3, 27, 28, 68 Конституції України, ст. 6, 11, 16, 20, 21, 22, 22-1, 28, 58, 59, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовою службовою особою, являючись за посадою та військовим званням начальником для прапорщика ОСОБА_8 , перебуваючи у коридорі бомбосховища під умовною назвою «Укриття Яма» на території технічної зони військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , під вигаданим приводом щодо можливої диверсійної діяльності військовослужбовця та спроби заволодіння зброєю останнім, перевищуючи свої службові повноваження, умисно, протиправно, застосовував насильство щодо підлеглого військовослужбовця ОСОБА_8 шляхом нанесення останньому множинних ударів руками та ногами у різні частини тіла, позбавлення можливості пересування ОСОБА_8 шляхом зв'язування останньому за спину руки дротом чорного кольору та нижніх кінцівок білою ганчіркою, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців навколо обох очей з переходом на щічні ділянки обличчя, по задньо-внутрішній поверхні в проекції ліктьового суглобу з переходом на плече та передпліччя, дві рани волосяної частини голови, багатоскалкового перелому кісток носу, дрібновогнищеві крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку, вогнищевий крововилив в м'які тканини шийного відділу хребта справа.
Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_9 не повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 про застосування фізичних заходів впливу щодо підлеглого військовослужбовця ОСОБА_8 , а перемістив зв'язаного військовослужбовця ОСОБА_8 з бомбосховища, залишивши його на вулиці на землі, у безпорадному стані, неподалік до входу у бомбосховище «Укриття Яма». Внаслідок таких дій військовослужбовець ОСОБА_8 помер від крововтрати як ускладнення ушкоджень волосяної частини голови - ран в потиличній та тім'яній ділянках та багатоскалкового перелому кісток носу.
30.05.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років та відповідно до ч.6 ст.12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами:
обставинами, встановленими під час огляду місця події 03.03.2022, під час якого у багажному відділені автомобіля в/ч НОМЕР_1 на території військового госпіталю в/ч НОМЕР_2 виявлено труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , кінцівки зв'язані, на обличчі виявленні видимі ушкодження у вигляді гематом, крововиливу;
обставинами, встановленими під час огляду місця події 03.03.2022, а саме території технічної зони в/ч НОМЕР_1 , де були виявленні речі потерпілого військовослужбовця ОСОБА_8 ;
обставинами встановленими під час огляду 04.03.2022 трупа ОСОБА_8 ;
показами потерпілої ОСОБА_10 щодо відомих обставин смерті її сина ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_11 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_12 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_13 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_14 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_15 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_16 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_17 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_18 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_19 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
показаннями свідка ОСОБА_20 теперішнього командира в/ч НОМЕР_1 щодо відомих обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_8 ;
повідомленням з 2 відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 про відсутність повідомлень щодо можливої протиправної діяльності військовослужбовця ОСОБА_8 ;
повідомленням з ІНФОРМАЦІЯ_2 про відсутність повідомлень щодо можливої протиправної діяльності військовослужбовця ОСОБА_8 ;
висновком експерта № 760 обласного бюро судово-медичної експертизи ЖОР від 10.05.2023 щодо причини смерті військовослужбовця ОСОБА_8 та наявних у останнього тілесних ушкоджень;
слідчими експериментами проведеними за участю військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;
іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 сторона обвинувачення вказує про наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вказує, що існує ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі строком від восьми до дванадцяти років.
Також у клопотанні вказано, що відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема: ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інших свідків, що не допитані у кримінальному провадженні, з метою зміни останніми показів на досудовому розслідуванні або їх зміни під час судового розгляду.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе спілкуватись з свідками у кримінальному провадженні та схиляти свідків до зміни показань у кримінальному провадженні, оскільки був для вище вказаних військовослужбовців командиром (начальником) за посадою та військовим званням.
Зважаючи на встановлені ризики, тяжкість кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбачених ст.177 КПК України та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. При обранні запобіжного заходу просив врахувати, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, в результаті вчинення якого загинула людина. Підстав застосовувати фізичну силу на той час не було, оскільки не встановлено, що була загроза для командира частини чи інших осіб, що підтверджується протоколами допитів свідків. Прокурор вважає, що вчинення даного злочину не поєднується із продовженням військової служби. На даний час підозрюваний зі співпрацює не охоче. Також прокурор вказав, що у матеріалах справи міститься протокол допиту матері загиблого, яка повідомила, що ОСОБА_5 повідомив про смерть сина лише 14.03.2022, та вказав, що обставини загибелі невідомі. Прокурор вважає, що ОСОБА_5 укривав злочин, службового розслідування проведено не було.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Додатково пояснив, що підозрюваний був командиром військової частини та не виконав вимог Статуту, про застосування фізичного насильства у встановленому порядку не повідомив. Лише після призначення іншого командира військової частини було призначено розслідування за фактом нещасного випадку. Вказує, що у справі було проведено експертизу та встановлено, що загиблий не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Характер наявних у загиблого тілесних ушкоджень вказує на те, що вони не могли бути отримані при падінні або заподіяні самому собі. Після застосування фізичного впливу командир був зобов'язаний повідомити безпосереднього керівника та Житомирський зональний відділ, а про смерть - прокуратуру, чого не було зроблено. Відповідно до протоколу допиту нинішнього командира військової частини, йому доповіли про факт смерті, однак розслідування не проводилось, тому було ініційоване службове розслідування. Допитані свідки не повідомляли про те, що загиблий намагався заволодіти зброєю чи неадекватно себе поводив. Такі покази надає тільки свідок ОСОБА_21 , який допомагав зв'язувати загиблого.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 Управління зв'язку та інформаційних систем штабу командування повітряних сил на посаді головного спеціаліста відділу технічного забезпечення, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку, старшому сину 19 років. Дружина також військовослужбовець, по черзі чергують у нічну зміну. З дружиною переміщались з гарнізону в гарнізон, проходять службу, дитина ходить в школу. Пояснив, що вину у вчинені інкримінованого йому злочину не визнає, а визнає вину в діях, які він застосував до загиблого з метою запобігання заволодіння особистою зброєю, завдання шкоди особовому складу. Заходи були направлені на забезпечення статутного порядку та призупинення дій загиблого щодо застосування зброї до підлеглого особового складу. У частині підозрюваним було ініційовано службове розслідування по факту загибелі, повідомили керівництво в Києві протягом декількох днів. Підозрюваний був у матері, віддав їй свідоцтво про смерть, не міг нічого пояснити по суті справи, не міг сказати, що син поводив себе неадекватно, був у наркотичному сп'янінні. Частина піддалася авіанальоту після тих дзвінків, тому не надав ніяку інформацію. Військова частина оплатила похорон загиблого. Підозрюваний вказує, що йому прикро, що ця подія мала місце. Що стосується впливу на особовий склад, пояснив, що будучи командиром, з вимогливістю ставився до особового складу, деякі військовослужбовці спілкуватися не хочуть. Ні з ким не спілкувався і не впливав та не збирається цього робити. Наразі підозрюваний перебуває в іншому гарнізоні, Управління зв'язку приймає рішення щодо протиповітряної оборони, підозрюваний забезпечує та контролюю процес експлуатації засобів зв'язку. Від досудового розслідування не ухилявся, продовжує проходити військову службу, за місцем служби та проживання характеризується позитивно. Готовий прибувати за кожним викликом для проведення будь-яких дій. Бажає продовжувати військову службу. Вважає тримання під вартою не доцільним. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Вказав, що підозрюваний не визнає вину в тому, що спричинялись тілесні ушкодження в область голови, а також в тому, що кинули загиблого та він залишився на землі. Визнається факт, що при спробі припинити хуліганські дії підзахисним було застосовано фізичну силу. Потерпілий замахувався палкою на підзахисного, намагаючись вдарити. У той час була ракетно-бомбова атака на Озерне та інші регіони, серед мобілізованого складу був і потерпілий та серед них командир виявив телефон, з яких потерпілий телефонував і інформував про щось. У підзахисного виникла підозра, що він може бути колаборантом. Із матеріалів встановлено, що на той час потерпілий агресивно та неадекватно поводився, оскільки перебував в стані наркотичного сп'яніння, у нього були збільшені зіниці, він ходив та бурмотав, погрожував вдарити фельдшера та здійснював такі спроби. При припиненні хуліганських дій попередили те, що він міг спричинити тілесні ушкодження працівникам - військовослужбовцям, які на той час відпочивали. У матеріалах перевірки встановлено, що вони припинили хуліганські дії, винесли його, він був живий, командир дав команду дати машину, поклали туди потерпілого, але він був зв'язаний. Повезли його в госпіталь, лише коли їхали в шпиталь, то він помер. В бункері не було крові. Зі слів підзахисного, загиблий вживав наркотики. Коли підозрюваний, як командир, вилучив телефон і гаманець, то висипався порошок. Можливо то були наркотики, це є у протоколі огляду місця події. Сторона захисту не погоджується з кваліфікацією, має місце необхідна оборона або перевищення меж, оскільки потерпілий напав на ОСОБА_5 , мав намір заволодіти зброєю. Можливо мало місце перевищення при затриманні. Те, що загиблого зв'язали, свідчить про його агресивну поведінку, він погрожував фельдшеру, висловлювався термінами, схильними до сепаратизму. Коли ОСОБА_5 підбіг до загиблого, останній хотів напасти, тому підозрюваний вдвох з ОСОБА_22 почали його валити. Свідки не могли цього чути, оскільки події відбувалися в коридорі бункеру, за залізними дверима. Вказує, що не перевірили показання свідків, не встановили причинного зв'язку, умислу. Коли привезли до шпиталю, прийшов хірург і було встановлено факт смерті. З показань свідків ОСОБА_11 , фельдшера Шляхової вбачається, що потерпілий був живий, вживалися заходи щодо надання медичної допомоги. Його зв'язаного направили у госпіталь, не залишили на місці. Про подію підзахисний повідомив керівництво телефоном. Контррозвідку повідомив, що в особи були виявлені кусочки паперу з написами, тобто він міг здавати координати. ОСОБА_5 характеризується позитивно, має 25 років стажу, заохочення, нагороди, несе службу із дружиною на захист Батьківщини. Протягом розслідування ОСОБА_5 не вчинив дій щодо втечі, а продовжив боронити державу, має постійне місце проживання, сім'ю. Живе у військовій частині, майже не має вихідних, впливати на свідків не може. Вважає, що жоден із ризиків не підтверджений. Захисник просив застосувати особисте зобов'язання або заставу.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
В статті 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
Згідно з ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Нормою частини 1 статті 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12022060410000101 від 04.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України.
В ході досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, яке 30.05.2023 вручено ОСОБА_5 під підпис.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За правилами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_5 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема, протоколами оглядів місця події, результатами проведення слідчих експериментів, висновком судово-медичної експертизи, показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , які відображені у відповідних протоколах допитів, іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, з клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України.
Слід зазначити, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не надає оцінку зібраним доказам на предмет їх належності, допустимості і достатності, а лише оцінює наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може бути причетний до вчинення того чи іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, щого його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
При оцінці наявності ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя бере до уваги суворість передбаченого покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_5 приховував факт застосування до загиблого заходів фізичного впливу, після застосування яких він помер, оскільки у порушення вимог ст. 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про застосування фізичної сили безпосередньому керівництву він не повідомив, докази протилежного слідчому судді не надані. Про приховування підозрюваним обставин загибелі ОСОБА_8 свідчать також покази потерпілої - матері загиблого ОСОБА_10 , які викладені у протоколі допиту потерпілого від 08.07.2022, з яких вбачається, що про смерть сина її було повідомлено лише 14.03.2022 та про обставини його загибелі матір поінформовано не було.
Також з матеріалів досудового розслідування та з пояснень сторони обвинувачення слідчим суддею встановлено, що належного службового розслідування щодо обставин загибелі ОСОБА_8 підозрюваним ОСОБА_5 , як командиром військової частини, ініційовано та проведено не було.
Вищенаведене приводить до висновку про те, що підозрюваний ОСОБА_5 вживав заходів щодо приховування обставини загибелі ОСОБА_8 , що, у свою чергу свідчить про те, що підозрюваний прагне уникнути відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тому ризик переховування від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя вбачає обґрунтованим.
Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_5 відомі свідки вчинення кримінального правопорушення, вони є військовослужбовцями, перебували у підпорядкуванні підозрюваного, деякі свідки мають нижче військове звання, ніж у підозрюваного, досудове розслідування триває та може виникнути необхідність у додаткових допитах свідків чи проведення з ним слідчих дій, а також у ході досудового розслідування можуть бути встановлені інші свідки події, тому посилання слідчого на наявність ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків вбачається небезпідставним.
Вирішуючи питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає такої можливості. Зокрема щодо можливості обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя зазначає, що проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_1 , жодними доказами не підтверджено, а перебування підозрюваного під домашнім арештом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , не зможе запобігти ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання чи застави, слідчий суддя приймає до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_5 , те, що інкримінований підозрюваному злочин вчинений із застосування насильства, зважаючи на поведінку підозрюваного після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення щодо його приховування, а також віддаленість місця проживання та служби підозрюваного від органу досудового розслідування, тому застосування зазначених запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, оцінивши в сукупності додані до клопотання докази, за наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними і такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наразі, оцінивши наведене у клопотанні, слідчий суддя вважає, що встановлені наявні ризики та обставини справи не дають підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а тому подане клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням змісту клопотання, приписів п.2 ч.4 ст.183 КПК України, обставин кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.07.2023 включно, без визначення застави, з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії ухвали - до 28.07.2023 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-30 год 05.06.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1