Ухвала
Іменем України
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 554/10781/19
провадження № 51-3391 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року щодо нього.
Суть питання та встановлені судом обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2022 року
ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років; за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки. На підставі
ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п. 8 ч. 2 ст. 115 та ч. 1
ст. 263 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
15 років. Цим же вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та на підставі ч. 5 ст. 74 цього Кодексу звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою,
в якій порушує питання про перегляд у касаційному порядку вказаних судових рішень, просить їх скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Статтею 427 КПК України встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання
про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна
із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись
на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.
Однак, всупереч вищевказаному засуджений ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.
Зокрема, засуджений, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги, надає свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, засуджений, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали, як на підставу для її скасування, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 412 КПК України не наводить.
До того ж засуджений, згадуючи про невмотивованість ухвали апеляційного суду,
не зазначає, які саме доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у вищевказаному судовому рішенні.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3