05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 296/1815/20
провадження № 51-3333ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ,
встановив:
До Верховного Суду надійшла «скарга» ОСОБА_4 , датована 28 травня 2023 року, яка за своїм змістом є касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог указаної статті.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що в касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується, а відповідно до ч. 5 вказаної статті до касаційної скарги додаються копії цих судових рішень.
На виконання згаданих вище вимог засуджений додав до касаційної скарги копії вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2021 року та ухвали Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2023 року проте в тексті скарги не зазначив, чи оскаржує він ці судові рішення до Верховного Суду.
Указане не дає можливості Верховному Суду перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК, а саме: чи належать судові рішення до тих, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку та чи дотримано строку касаційного оскарження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу засудженого, що положеннями ч. 1 ст. 424 КПК визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Водночас з долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 березня 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2021 року. Таким чином, вирок суду першої інстанції не переглядався в апеляційному порядку, а тому не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас необхідно враховувати, що згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, незважаючи на зазначені положення процесуального закону, у поданій скарзі ОСОБА_4 не вказав, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного ним судового рішення, а також підстав для його зміни або скасування.
Крім того, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга засудженого не містить вимог до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися із положеннями ст. 436 КПК, частиною першою якої передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Частиною 3 ст. 33 КПК передбачено, що кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак усупереч вказаним вимогам закону касаційна скарга ОСОБА_4 адресована «Верховному Суду України».
Крім того, у разі повторного звернення, засудженому необхідно враховувати, що перегляд судових рішень у касаційному порядку здійснюється внаслідок подання касаційної скарги, як це передбачено главою 32 КПК, у зв'язку з чим йому необхідно дотримуватися форми звернення та правильно назвати поданий ним процесуальний документ, тобто - «касаційна скарга», а не «скарга».
З огляду на те, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 і встановитистрок п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3