Ухвала
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 552/3735/20
провадження № 61-7756ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня
2023 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на дії та бездіяльність приватного виконавця Журида Сергія Миколайовича,
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (далі - АТ «Страхова компанія «ІНГО») на ухвалу Київського районного суду міста Полтави
від 01 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 03 травня 2023 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Щодо змісту касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що
укасаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Водночас, з наведеного тексту обґрунтувань пункту 3 частини другої
статті 389 України не можливо встановити, щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах, заявники вважають, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовані відносно них вимоги Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків».
Проте, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог
статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
Разом з тим, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392
ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
У касаційній скарзі АТ «Страхова компанія «ІНГО» зазначає, що сплата судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) приватного виконавця Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18), перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів (посадових осіб) державної виконавчої служби. Водночас, у частині другій статті 4 наведеного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, проте визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на всі судові рішення без винятків.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 752/7347/16-ц (провадження № 61-10168сво18) дійшов висновку, що якщо за подання скарги на дії державного виконавця до суду першої інстанції законом не встановлено для заявника обов'язок сплачувати судовий збір, то в разі оскарження заінтересованою особою постановленого судом першої інстанції судового рішення за результатами розгляду зазначеної скарги судовий збір справляється на загальних підставах, встановлених у підпункті 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Також частина друга статті 3 та стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачають звільнення від сплати судового збору чи пільги зі справляння судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Такий об'єкт справляння судового збору у зазначених нормах відсутній.
Зазначені положення поширюються на подання апеляційних і касаційних скарг на усі, без винятку, ухвали суду, які підлягають оскарженню, та рішення за наслідками їх перегляду, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв до суду першої інстанції, за результатами розгляду яких постановлено відповідні ухвали.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн).
Отже, АТ «Страхова компанія «ІНГО» слід сплатити суму судового збору у розмірі 2 684 грн, за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі,
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 01 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 травня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська