05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/2119/19
провадження № 61-7513ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним технічного паспорту, визнання недійсним і скасування свідоцтва, визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, визнання на підставі набувальної давності права спільної сумісної власності,
22 травня 2023 року ОСОБА_1 на електронну пошту Верховного Суду надіслала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня
2023 року у вказаній справі.
Касаційна скарга подана поза межами строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року отримано її представником лише 20 квітня 2023 року.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови складено 20 березня 2023 року. Останній день строку на касаційне оскарження припав на 20 квітня 2023 року. Касаційну скаргу подано 22 травня 2023 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються:докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Крім цього, відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
На підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що її представник перебував у віддаленій сільській місцевості та не мав фізичної і технічної можливості займатися підготовкою касаційної скарги. Сама заявниця перебуває з дітьми за межами України. Вважає, що отримавши копію оскаржуваної постанови 20 квітня 2023 року, строк на оскарження судових рішень спливає 22 травня 2023 року (з урахуванням вихідних днів).
Як вбачається, доказів отримання копії постанови Одеського апеляційного суду
від 14 березня 2023 року заявником не надано. Саме лише посилання в касаційній скарзі на таку обставину не є переконливим аргументом, оскільки, не підтверджує отриманняїї представником20 квітня 2023 рокукопії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Таким чином, в контексті вимог статті 81 ЦПК України заявником не обґрунтовано належним чином доказами причини пропуску строку на касаційне оскарження, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуального права вирішувати процесуальне питання, ґрунтуючись на припущеннях.
При цьому Верховним Судом враховано, що текст постанови Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 березня 2023 року.
За таких обставин наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження суд не визнає поважними.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового з посиланням на те, що на час звернення з касаційною скаргою ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми, які знаходяться на її утриманні, перебувають в Швейцарії у статусі біженців.
Просить звільнити її від сплати судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі
№ 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, зробила висновок, що з аналізу
статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі
№ 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є встановлення майнового стану сторони, яка заявила відповідне клопотання. Дані обставини встановлюються судом на підставі доказів (наприклад, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), що видається органами Пенсійного фонду України, та/або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, що видається органами Державної податкової служби України, довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Вказані ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявницею не надано доказів на підтвердження того, що її майновий стан на день звернення з касаційною скаргою перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.
У зв'язку з тим, що заявниця не надала до суду належних та достатніх доказів про суми свого доходу Верховний Суд позбавлений можливості вирішити питання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Стосовно посилань заявниці на те, що судовий збір за подачу касаційної скарги не справляється в спорах про захист прав неповнолітніх осіб (пункт 14 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір), то Верховний Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що заявниця діє не лише в інтересах неповнолітньої дитини, а й у власних інтересах, а тому посилання про звільнення від сплати судового збору з цих підстав є необґрунтованим.
Таким чином, касаційна скарга підлягає оплаті судовим збором.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Як вбачається, уточнивши позовні вимоги 09 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 остаточно просила:
- встановити факт, що має юридичне значення для майнових прав позивача - визнати факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, як подружжя, без державної реєстрації шлюбу, із березня 2000 року по березень
2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним Технічний паспорт від 13 жовтня 2002 року, на ім'я ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним і скасувати Свідоцтво № 1483/02, яке видане 20 грудня 2002 року Управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконавчого комітету Одеської міської ради, про право власності ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним і скасувати Рішення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 09 грудня 2003 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ;
- визнати на підставі набувальної давності право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , за дійсними володільцями цим житлом: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 ;
- стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача всі понесені судові витрати.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункт 1 частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
В частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» зазначено, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Зважаючи на те, що позов подано у 2019 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становив 1 921,00 грн.
Судовий збір за подачу касаційної скарги за чотири позовні вимоги немайнового характеру дорівнює 6 147,20 грн (768,40 х 4 х 200 %).
Що стосується позовної вимоги про визнання права власності, то слід зазначити наступне.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову, тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру.
Таким чином, заявнику необхідно подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову, надати докази на підтвердження цієї обставини, самостійно розрахувати суму судового збору за подачу касаційної скарги, виходячи із вартості спірного майна (згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявниця, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається конкретна норма права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Отже, окрім формального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсилки на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник має чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявниця не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, і не конкретизує правовідносини, в яких цей висновок відсутній, тобто взагалі не обґрунтовує наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК.
За загальним правилом, скаржник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої
статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
З огляду на те, що подана касаційна скарга обмежується фактично незгодою заявника із результатами апеляційного перегляду справи та містить лише формальне посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права без чіткого зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній - касаційну скаргу з цих підстав теж слід залишити без руху.
Зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Формальне посилання у касаційній скарзі на відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не є дотриманням вимог процесуального закону щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, заявниці для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Отже ОСОБА_1 необхідно надати суду належним чином оформлену за змістом касаційну скаргу з доказами надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії цих касаційних скарг та доданих до них документів.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням ОСОБА_1 строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційних скарг застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко