Ухвала
05 червня 2023 року
м. Київ
справа № 630/661/18
провадження № 61-6391ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницька Наталя Валентинівна, про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницька Н. В., про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 19 грудня
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 грудня 2022 року залишено без змін.
27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави, на яких подається касаційна скарга з урахуванням положень статті 389 Цивільного процесуального кодексу України; надання копій скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а також роз'яснено наслідки невиконання ухвали суду.
З аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка надійшла на виконання ухвали Верховного Суду від 08 травня 2023 року, слідує, що заявниця не усунула недолік касаційної скарги щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі та в уточненій касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору. Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 233 ЦК України), проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Слід звернути увагу, що посилання у касаційній скарзі на роз'яснення та рекомендації, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є визначеною частиною другою статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі мотиви щодо неправильного застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Подані заявницею процесуальні документи свідчать про те, що у відведений судом строк (станом на 05 червня 2023 року) вимоги ухвали Верховного Суду від 08 травня 2023 року у повній мірі не виконані (у касаційній скарзі та уточненій касаційній скарзі відсутні підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені процесуальним законом), що не дозволяє суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення.
За загальним правилом, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 19 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницька Наталя Валентинівна, про визнання договору довічного утримання (догляду) недійсним - повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников