31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 522/25767/21
провадження № 61-7768ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 02 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 27 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 жовтня 2017 року між сторонами укладено шлюб. У період перебування у шлюбі сторонами було набуто спільне майно, а саме 24 червня 2021 року придбано транспортний засіб Audi A6. 21 жовтня 2021 року позивачу стало відомо, що відповідач без її згоди продав зазначений автомобіль. На адвокатський запит від 02 грудня 2021 року Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Одеській області (Філія ГСЦ) Територіальним сервісним центром МВС №5141 надано відповідь, у якому зазначена інформація про факт придбання відповідачем у період шлюбу транспортного засобу, а саме 24 червня 2021 року зареєстровано за
ОСОБА_2 автомобіль Audi A6. Також зазначено, що 19 жовтня 2021 року вказаний транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу 5141/2021/2864703 від 19 жовтня 2021 року укладеного в ТСЦ №5141. Таким чином, дії відповідача, у вигляді відчуження транспортного засобу, яке є спільним майном подружжя, без згоди позивача та у супереч інтересів сім'ї порушують її законні права на 1/2 частку вказаного майна.
З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Audi модель А6, 2001 року випуску в розмірі 96 540,00 грн та стягнути судові витрати в розмірі 2 000,00 грн.
Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 12 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишив без розгляду.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 02 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частин частини транспортного засобу марки AUDI модель А6, 2001 року випуску, в розмірі 7 000,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 000,00 грн.
Одеський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Мітюченко А. С. в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня
2022 року - без змін.
15 травня 2023 року Мітюченко А. С. в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення судами норм процесуального права, неврахування правових висновків Верховного Суду, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн.
Предметом позову в цій справі є вимоги про стягнення грошової компенсації вартості частини транспортного засобу в порядку поділу майна подружжя у розмірі 96 540,00 грн. Таким чином, сума позовних вимог не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку представник ОСОБА_1 - адвокат Мітюченко А. С. мотивувала тим, що справа безпідставно була розглянута судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки 03 листопада 2022 року представник позивача подавала заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з посиланням на те, що у справі необхідно дослідити показання свідків, письмові докази та висновки експертів, однак суд зазначене клопотання не розглянув.
Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що суд апеляційної інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ця справа є малозначною в силу вимог закону, тому суди і першої і апеляційної інстанції обґрунтовано здійснили її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. Суд не зобов'язаний здійснювати розгляд малозначної справи за правилами загального позовного провадження за наявності відповідної заяви сторони.
Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 02 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 27 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров