Ухвала
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 132/2923/21
провадження № 61-3935св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Калинівський Агрохім»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Кравчук Михайло Олександрович, на постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,
від 31 березня 2022 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський Агрохім»
(далі - ТОВ «Калинівський Агрохім») про витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками
по 1/2 частині земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,44 га, кадастровий номер 0521680300:04:000:0017, розташованої за адресою: Байківська сільська рада, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область, яку набули в порядку спадкування після смерті
ОСОБА_3 .
Вказана земельна ділянка перебуває в користуванні TOB «Калинівський Агрохім», яке є правонаступником приватного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім» (далі - ПрАТ «Калинівський Агрохім») на підставі договору оренди землі від 21 листопада 2011 року № 463, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «Калинівський Агрохім».
Пунктом 44 договору оренди землі від 21 листопада 2011 року № 463 передбачено, що зазначений договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації. ПрАТ «Калинівський Агрохім» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, у зв'язку з чим вказаний договір не набрав чинності та відповідач використовує земельну ділянку без правової підстави.
Посилаючись на те, що проведена 30 грудня 2013 року державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили витребувати у TOB «Калинівський Агрохім» на їхню користь земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 7,44 га, з кадастровим номером 0521680300:04:000:0017, розташовану за адресою: Байківська сільська рада, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області
від 30 листопада 2021 року позов задоволено. Витребувано у TOB «Калинівський Агрохім» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 7,44 га, з кадастровим номером 0521680300:04:000:0017, розташовану за адресою: Байківська сільська рада, Хмільницький (Калинівський) район, Вінницька область. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проведення ПрАТ «Калинівський Агрохім» 30 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору від 21 листопада 2011 року № 463 не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня
2013 року.
Оскільки ПрАТ «Калинівський Агрохім» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між ОСОБА_3 та відповідачем чинності не набрав і відповідно вказане товариство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу TOB «Калинівський Агрохім» задоволено, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 листопада
2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що ні Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1127, не встановлюють строк, протягом особа, яка набула речове право на об'єкт нерухомості, зокрема право користування земельною ділянкою за договором оренди, зобов'язана подати заяву про реєстрацію речового права, а також не встановлюють відповідальності за порушення цього обов'язку.
Укладений між ОСОБА_3 та ПрАТ «Калинівський Агрохім» договір оренди землі від 21 листопада 2011 року № 463 жодних строків для його державної реєстрації не установлював, натомість передбачав, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, який складений не був.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,44 га, кадастровий номер 0521680300:04:000:0017, що належала ОСОБА_3 , було набуте та зареєстроване ПрАТ «Калинівський Агрохім» на підставах та в порядку, встановленому законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність володіння відповідачем земельною ділянкою позивачів, а відтак і її витребування.
29 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Кравчук М. О., подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2022 року, в якій просили скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначили застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15.
У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року справу № 513/879/19 за позовом селянського (фермерського) господарства «Рассвет» до
ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського) господарства «Рассвет», третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів визначила необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц. Згідно з цим висновком проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підміняти державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору), а тому не може впливати на момент набрання чинності таким договором, укладеним до 01 січня 2013 року; оскільки орендар не зареєстрував договір оренди, то цей договір не набрав чинності. Крім того, колегія суддів вважала, що потрібно відступити від близького за змістом висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 і від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Також зазначала про наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. Ця проблема пов'язана з отриманням відповідей на такі питання:
а) чи допускає цивільне законодавство у зобов'язальних правовідносинах таку поведінку їх учасників, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і проявляється у тому, що поведінка однієї сторони не відповідає її попереднім заявам або поведінці за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається?
б) як суд має кваліфікувати поведінку сторони зобов'язального правовідношення, коли одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність цього договору або про те, що він неукладений?
в) якщо поведінка сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони його належно виконували протягом тривалого часу), то чи не є зловживанням цивільним правом наступні вимоги, засновані на твердженні про його недійсність або неукладеність?
г) чи має суд, оцінюючи добросовісність дій сторони правочину, враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків (підписання додаткових угод про внесення змін до окремих умов договору, ділове листування щодо договору можуть означати наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність правочину)?
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справу
№ 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) прийнято до розгляду, однак станом на 31 травня 2023 року не розглянуто.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі № 132/2923/21.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити провадження у справі № 132/2923/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 513/879/19 (провадження № 14-49цс22).
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников