05 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4631/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,
розглянувши заяву акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк)
про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Селіваненка В.П. від розгляду справи № 910/4631/22
під час касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі- Компанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та
касаційними скаргами Банку і Компанії
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023
за позовом Компанії
до Банку
про визнання дій протиправними та стягнення 209 466 241,60 грн,
У провадженні Касаційного господарського суду знаходяться касаційна скарга Компанії на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, а також касаційні скарги Банку та Компанії на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та призначено її до розгляд у судовому засіданні на 06.06.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Компанії та Банку на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зі справи № 910/4631/22 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.06.2023.
Від Банку 01.06.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшла заява, підписана адвокатом з використанням електронного цифрового підпису, про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. від розгляду справи № 910/4631/22.
Заява мотивована тим, що у Банку наявні підстави стверджувати, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. щодо розгляду даної справи, що у відповідності до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для відводу вказаних суддів.
Такими обставинами, які викликають у Банку обґрунтовані сумніви стосовно неупередженості та об'єктивності суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. щодо розгляду даної справи, є той факт, що вказані судді висловили свою позицію щодо правовідносин, які є предметом дослідження у справі №910/4631/22, коли розглянули касаційну скаргу Банку на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 по справі № 904/6015/20 за позовом Компанії та товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" до: Банку і товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" про визнання незаконним протоколу від 16.10.2020 №14 та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатом розгляду вказаної справи №904/6015/20 Верховним Судом у складі: Селіваненка В.П. (головуючого) суддів Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. 30.05.2023 було ухвалено постанову про відмову в задоволенні касаційної скарги Банку, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2023 - залишено без змін.
При цьому, заявник наголошує, що в межах цієї справи №910/4631/22 підставами позовних вимог виступають, в тому числі і обставини, щодо яких судді Малашенкова Т.М. та Селіваненко В.П. вже висловили свою думку при прийнятті постанови від 30.05.2023 у справі №904/6015/20.
Зокрема, як в справі №904/6015/20, так і в справі №910/4631/22, предметом дослідження було/є належне виконання Банком в конкретні періоди часу умов Договору доручення №1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 та Договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, укладених між Банком та Компанії.
Банк зазначає про очевидність того, що судді Малашенкова Т.М. та Селіваненко В.П. вже приймали участь при розгляді спору між тими ж сторонами (Банку та Компанії), що стосується питання належного виконання Банком своїх зобов'язань за Договорами доручення в іншій подібній справі №904/6015/20, та виклали/сформували свою позицію щодо відповідних правовідносин.
З огляду на викладене Банк вважає, що наведені обставини наявності у суддів наперед визначеної позиції у спірних правовідносинах, що була раніше сформована у справі №904/6015/20, очевидно не дасть змогу названим суддям бути об'єктивними та неупередженими при розгляді даної справи, яка хоча і виникла між тими ж самими сторонами з тих самих договірних правовідносин, проте стосується зовсім іншого предмету спору та, відповідно, має свої як матеріально- правові, так і процесуальні особливості, у зв'язку з чим існують обґрунтовані сумніви у неупередженості суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. при розгляді даної справи №910/4631/22 та є підставою для відводу.
Розглянувши зазначену заяву, проаналізувавши норми чинного процесуального законодавства, Суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Вказані у заяві про відвід обставини, на думку Банку, свідчать про наявність сумнівів у неупередженості та об'єктивності суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. через сформовану вже позицію у спірних правовідносинах, що була раніше викладена у іншій справі №904/6015/20. Однак заява про відвід не містить доказів, які б підтверджували чи викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності колегії суддів.
Верховний Суд звертає увагу, що процесуальний порядок заявлення відводу судді врегульовано нормами статтею 38 ГПК України.
Згідно із абзацом першим частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абзац 2 частини третьої статті 38 ГПК України).
Тлумачення змісту 38 ГПК України свідчить, що звернення до суду із заявою про відвід судді пов'язано як із вмотивованістю наведених в ній обставин, так із строком заявлення відповідного відводу, який навіть за умови винятковості випадку становить не пізніше двох днів з дня, коли особа дізналася про підставу відводу.
Як було зазначено Верховний Суд у складі суддів: Булгакової І.В.(головуючої), Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. ухвалами від 15.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Банку та Компанії на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у цій справі та призначив до розгляду на 06.06.2023. Вказані ухвали від 15.05.2023 були отримані Банком 22.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення яке повернулося на адресу Суду.
Разом з тим як установлено Судом, касаційне провадження у справі №904/6015/20 за касаційною скаргою Банку було відкрите ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 та призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2023. Зазначену ухвалу від 03.05.2023 було отримано Банком 11.05.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як правильно зазначено заявником постанову у справі № 904/6015/20 було ухвалено колегією суддів у складі: Селіваненко В.П.(головуючий), Булгакова І.В. та Малашенкова Т.М.
За таких обставин, Банк був обізнаний про судовий розгляд касаційних скарг у вказаних справах, в тому числі з визначеним у цих справах складом колегії суддів, проте із заявою про відвід суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. звернувся лише стосовно суддів Селіваненка В.П. та Малашенкової Т.М. і лише після ухвалення постанови від 30.05.2023.
З огляду на вказане, заяву Банку про відвід суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. від участі у розгляді справи № 910/4631/22 подано до суду з порушенням строку, визначеного абзацом першим частини третьої статті 38 ГПК України.
Разом з тим заявити відвід після спливу вказаного строку (10 днів) з урахуванням приписів абзацу другого частини третьої вказаної норми можливо лише у виняткових випадках та не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
При цьому скаржник, хоча і подав заяву про відвід в межах встановленого абзацом другим частини третьої вказаної норми строку (2 дні), однак наведені у поданій заяві обґрунтування, зокрема, стосовно того, що судді Селіваненко В.П. (головуючий) та Малашенкова Т.М. вже висловили свою думку при прийнятті постанови від 30.05.2023 у справі №904/6015/20, не можуть бути тим винятковим випадком, передбаченим вказаною нормою, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, враховуючи наведені вище обставини, подана заява Банку мотивована інформацією, яка за своїм змістом не є такою, яка викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді в силу імперативних приписів статті 35 ГПК України, а тому є очевидно безпідставною. Інших доводів та доказів на підтвердження викладених у заяві про відвід суддів, заявником не подано та не наведено.
Разом з тим, в контексті подання Банком заяви про відвід суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П у цій справі, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17)
За приписами пункту 1 частини другої цієї ж норми залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним.
За таких обставин заявлення Банком відводу вибірково суддям Селіваненку В.П. та Малашенковій Т.М. у справі № 910/4631/22 після ухвалення постанови від 30.05.2023 у справі № 904/6015/20, в якій, зокрема, брала участь і суддя Булгакова І. В., фактично свідчить про спробу домогтися зміни складу суду та затягнути розгляд судової справи, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства, що є проявом зловживання стороною своїми процесуальним правами.
Отже, саме дії заявника із подання завідомо безпідставного відводу суддям сприятимуть затягуванню розгляду справи. Тобто, заявляючи відвід суддям, заявник свідомо сприяє подальшому збільшенню такого строку.
У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України, № 26976/06, від 20.01.2011).
За приписами частин третьої та четвертої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Хоча державні органи влади не можуть бути відповідальними за поведінку відповідача, дії однієї із сторін, що спрямовані на відтермінування, не звільняють органи влади від їх обов'язку забезпечувати розгляд провадження упродовж розумного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мінчєва проти Болгарії" № 21558/03, від 02.09.2010).
У справі "Сілін проти України" Європейський суд з прав людини з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.
Отже, дії Банку ставлять під сумнів його бажання розглядати касаційну скаргу, зокрема, подану ним же у цій справі впродовж розумного строку, оскільки останні фактично спрямовані на передачу справи на розгляд іншій колегії та свідоме невиправдане затягування судового процесу, а, отже, є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами, що є підставою для залишення даної заяви без розгляду відповідно до частини третьої статті 43 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234 ГПК України, Верховний Суд
1. Визнати подання акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" заяви про відвід суддям Верховного Суду Малашенковій Т.М. та Селіваненку В.П. у справі № 910/4631/22 зловживанням процесуальними правами.
2. Заяву акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про відвід суддів Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П. у справі №910/4631/22 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко