23 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1071/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп"
на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 (суддя Добреля Н. С.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (головуючий суддя Стойка О. В., судді Істоміна О. А., Попков Д. О.)
у справі № 922/1071/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадег"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ясінський А. В., відповідача - Смілянський Я . Г.)
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАДЕГ" (далі - позивач, ТОВ "МАДЕГ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Крокус-Агро Груп") заборгованість за договором поставки від 15.11.2021 № 15-11/21-К, а саме: 1 841 000,00 грн основного боргу, 1 052 090,84 грн пені, 111 916,23 грн 3 % річних та 705 575,77 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань внаслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати за договором поставки кукурудзи 3-го класу.
3. Правовою підставою позову визначено статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4. Заперечуючи проти задоволення позовних, відповідач зазначав, зокрема, про відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду, оскільки ним не виконано вимоги щодо надання відповідачу рахунку-фактури, а також переліку документів, зазначених в пункті 10.3 договору, що сторони визначили у якості відкладальної умови для виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки.
Короткий зміст судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 441 000,00 грн основного боргу, 1 052 090,84 грн пені, 111 916,23 грн 3 % річних та 705 575,77 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 400 000,00 грн основного боргу провадження в справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
7. При цьому відхиляючи доводи відповідача про відсутність обов'язку оплатити товар через наявність відкладальної умови - ненадання документів позивачем, передбачених в пункті 10.3 договору поставки, апеляційний суд виходив з того, що розділі 10 "Інші умови" договору сторонами викладений пункт 10.3, за змістом якого відкладальною умовою для виникнення обов'язків у відповідача за цим договором є надання позивачем відповідачу певно визначеного переліку документів, які характеризують правове становище та діяльність позивача. Водночас, в 12-му пункті специфікації до договору, яким передбачений порядок оплати, міститься зауваження про здійснення остаточного розрахунку за товар після настання всіх відкладальних умов, зокрема, передбачених пункті 10.3 договору.
8. Апеляційним судом враховано, що з моменту укладення сторонами договору поставки, але до моменту передання, передбачених пунктом 10.3 договору документів, сторони приступили до виконання умов договору, зокрема, позивач виконав своє зобов'язання щодо передачі товару, а відповідач - щодо його отримання, зумовивши виникнення обов'язку останнього оплатити отриманий товар.
9. Отже, апеляційний суд визнав необґрунтованим доводи відповідача про відсутність обов'язку (правомірність відтермінування) з оплати 86 % вартості товару в порядку пункту 12.2 специфікації до договору через наявність відкладальної умови - ненадання позивачем передбачених в пункті 10.3 договору поставки документів, оскільки зі змісту пункту 10.3 договору вбачається, що зазначені в переліку у документи, прямо не пов'язані з поставкою товару або його оплатою, не передбачені специфікацією, а значить не охоплюються вимогами пункту 7.2. договору щодо обов'язку позивача передати їх відповідачу у встановлений строк після поставки товару, а умовами договору не встановлено порядку та строку їх передання.
10. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність факту передання цих документів відповідачу позивачем не може бути розцінена у якості прострочення кредитора з боку останнього в розумінні статті 613 ЦК України та перешкоджати відповідачу вчасно виконувати обов'язок з оплати отриманого товару, або звільнити його від виконання цього обов'язку.
11. Крім того, апеляційний суд послався на положення статті 666 ЦК України, вимогами якої передбачені правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, за змістом яких у цьому випадку покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі його порушення продавцем - покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
12. Щодо оплати решти 14 % вартості отриманого товару, то оскільки судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено одночасне направлення 30.05.2022 позивачем відповідачу пакету документів, передбачених пунктом 12.3 специфікації (щодо підтвердження належної реєстрації податкової накладної та статистичних звітів), а також передбачених пунктом 10.3 договору (сторонами ця обставина не заперечувалася), апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції щодо доведення порушення відповідачем, починаючи з 30.06.2022 року (з урахуванням поштового перебігу, перебування поштового відправлення у відділенні), встановленого в договорі (пункт 12.3 специфікації) строку оплати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. ТОВ "Крокус-Агро Груп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
14. У касаційній скарзі скаржник зазначає про ухвалення судами рішень в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням статей 6, 204, 212, 627, 629 ЦК України, порушенням статті 46 ГПК України, та без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19, від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо принципу свободи договору, презумпції правомірності правочину та обов'язковості договору, а також висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 27.08.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.02.2022 у справі № 175/3267/17, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19 щодо неможливості одночасної зміни предмета і підстав позову.
15. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 212 ЦК України до положень пункту 10.3 розділу 10 договору поставки без урахування вимог статей 6, 204, 627, 629, ЦК України, що призвело до надання необґрунтованої переваги позивачу у невиконанні певних умов договору поставки, пункту 12 специфікації до договору, та одночасного покладення на скаржника обов'язку, момент виникнення якого і становить суть спірних відносин у межах цієї справи.
16. Окрім цього, на думку скаржника, заявою про зменшення позовних вимог від 31.10.2022 позивач одночасно змінив як підстави позову, а саме - заявив до стягнення додаткові періоди нарахування суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних (за липень - жовтень 2022 року), які не охоплювалися первісними підставами позову, а також предмет позову, зменшивши вимоги про стягнення суми основної заборгованості відповідача за договором та одночасно збільшивши суми нарахованої пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Позиція інших учасників справи
17. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У відзиві позивач посилається на наявність численної судової практики відносно відсутності доказів надання рахунку, що не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а отже не звільняє відповідача від обов'язку з оплати отриманого товару. Окремо звертає увагу на відсутність у діях позивача порушення положень статті 46 ГПК України щодо права на збільшення розміру позовних вимог внаслідок збільшення періоду нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені через тривалість розгляду справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. 15.11.2021 між сторонами було укладено договір поставки № 15-11/21-К, за змістом якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити і передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити товар визначений у Специфікації (пункт 1.1 договору), загальна вартість та кількість якого, строки та умови поставки, а також порядок розрахунків - визначено у відповідний специфікації до Договору.
19. Специфікацією від 15.11.2021 № 1 до договору сторони передбачили поставку кукурудзи 3-го класу, врожаю 2021 року, на умовах EXW "Франко завод" (у редакції Інкотермс 2020) за адресом Полтавська область, Хорольський район, с Вишняки в кількості партії - 780,000 тон (+/- 2 %) за ціною 6 052,5 грн без ПДВ за одну тонну (загальна вартість партії товару з ПДВ складає: 32 981 283,00 грн. (+/- 2 %), строк поставки - з 15.11.2021 до 31.12.2021 включно.
20. Датою поставки та переходу права власності на партію товару і всіх ризиків та вигод, пов'язаних з партією товару сторони встановили дату відвантаження партії товару відповідачу в місці поставки, відповідно до пункту 1 специфікації.
21. Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що сторони домовились про наступний порядок оплати товару (пункт 12 специфікації):
1) 9 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - не пізніше 02.12.2021;
2) 86 % від вартості партії товару - на поточний рахунок позивача, зазначений у договорі, протягом 5-х (п'яти) банківських днів з дати надання копій:
- рахунку-фактури;
- видаткової накладної виписаної в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця);
3) 14 % від вартості партії товару - на поточний рахунок ппозивача, зазначений у договорі, протягом 5-х банківських днів з дати надання копій:
- належно складеної податкової накладної зареєстрованої у Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної, а також копії квитанції № 1 або квитанції № 2 про реєстрацію даної податкової накладної в електронній формі в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, що виписана в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної;
- статистичного звіту за формою п.14-cr, 37-cr або 29-cr з зазначенням посівних площ або валового збору товару згідно з пунктом 1 цієї специфікації.
22. В цьому ж пункті сторонами узгоджено, що остаточний розрахунок за товар відбувається після настання всіх відкладальних умов відповідно до пунктів 5.1-5.6, 10.3 основного договору.
23. За змістом пункту 10.3 договору, умовами якого відповідач обґрунтовує заперечення проти позову, відкладальною умовою для виникнення обов'язків у відповідача за цим договором є надання позивачем відповідачу переліку документів (належно засвідчених копій), до якого входять Статут позивача, рішення (протокол) учасників щодо обрання директора, наказ про його призначення, рішення учасників щодо зняття обмежень на укладення договору, довіреність на уповноважену особу на підписання договору, наказ про призначення головного бухгалтера, довідку щодо реквізитів, витяг з реєстру платника податків на додану вартість, форми звітності №4-сг, №37-сг, №29-сг продавця з відміткою органу державної статистики щодо її прийняття.
24. Судами також встановлено, що на виконання умов договору поставки та специфікації позивач здійснив поставку відповідачу продукції, а саме:
- 16.11.2021 - 249,16 тон, на загальну суму з ПДВ 1 719 166,63 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 15.11.2021 № 24 та актом приймання-передачі від 16.11.2021 № 1 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 249,16 тон, вологістю 14 %, смiтною домішкою 2 % та зерновою домішкою 10 %;
- 17.11.2021 - 419,14 тон, на загальну суму з ПДВ 3 388 792,33 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 17.11.2021 № 25 та актом приймання передачі від 17.11.2021 № 2 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 491,14 тон, вологістю 14 %, смiтною домішкою 2 % та зерновою домішкою 10 %;
- 18.11.2021 - 612,06 тон, на загальну суму з ПДВ 4 223 122,19 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 18.11.2021 № 26 та актом приймання передачі від 17.11.2021 № 3 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 612,06 тон, вологістю 14 %, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 19.11.2021 - 655,89 тон, на загальну суму з ПДВ 4 525 542,62 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 18.11.2021 № 27 та актом приймання передачі від 19.11.2021 № 4 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 655,89 тон, вологiстю 14 %, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 22.11.2021 - 668,98 тон, на загальну суму з ПДВ 4 615 861,65 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 22.11.2021 № 28 та актом приймання передачі від 22.11.2021 № 5 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, заліковою вагою 668,98 тон, вологістю 14 %, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 23.11.2021 - 426,47 тон, на загальну суму з ПДВ 2 942 578,04 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 23.11.2021 № 29 та актом приймання передачі від 23 11.2021 № 6 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар вiд позивача до відповідача, залiковою вагою 426,47 тон, вологістю 14%, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 24 11.2021 - 482,58 тон, на загальну суму з ПДВ 3 329 729,61 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 24.11.2021 № 30 та актом приймання передачі № 7 від 24.11.2021 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на Товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 482,58 тон, вологістю 14 %, смiтною домішкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 25.11.2021 - 494,51 тон, на загальну суму з ПДВ 3 412 044,83 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 25.11.2021 № 31 та актом приймання передачі від 25.11.2021 № 8 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 494,51 тон, вологістю 14 %, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
- 26.11.2021 - 307,8 тон, на загальну суму з ПДВ 2 123 773,83 грн, що оформлено підписаними обома сторонами видатковою накладною від 26.11.2021 № 32 та актом приймання передачі від 26.11 2021 № 9 Фермерського господарства "ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС", про підтвердження зерновим складом переходу права власності на товар від позивача до відповідача, залiковою вагою 494,51 тон, вологiстю 14 %, смiтною домiшкою 2 % та зерновою домiшкою 10 %;
25. Загалом позивач передав у власність відповідача товар за договором заліковою вагою 4 316,45 тон на загальну суму з ПДВ 30 280 612,73 грн.
26. Позивачем було складено та належним чином зареєстровано у Єдиному Державному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
- від 16.11.2021 № 1, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 1 719 166,63 грн, товар - кукурудза, кількістю 249,16 тон, про що свідчить квитанція від 16.12.2021 №1, реєстраційний номер документа 9375566827;
- від 17.11.2021 № 2, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 3 388 792,33 грн, товар - кукурудза, кількістю 419,14 тон, про що свідчить квитанція від 17.12 2021 № 1, реєстраційний номер документа 9375493888;
- від 18 11.2021 № 3, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 4 223 122, 19 грн, товар - кукурудза, кількістю 612,06 тон, про що свідчить квитанція від 18.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9376698060;
- від 19.11 2021 № 4, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 4 525 542,62 грн, товар - кукурудза, кількістю 655,89 тон, про що свідчить квитанція від 19.12 2021 № 1, реєстраційний номер документа 9376691314;
- від 22.11.2021 № 5, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 4 615 861,65 грн, товар - кукурудза, кількістю 668,98 тон, про що свідчить квитанція від 22.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9384547186;
- від 23.11.2021 № 6, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 2 942 578,04 грн, товар - кукурудза, кількістю 426,47 тон, про що свідчить квитанція від 23.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9384545374;
- від 24.11.2021 № 7, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 3 329 729,61 грн, товар - кукурудза, кількістю 482,58 тон, про що свідчить квитанція від 24.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9384546423;
- від 25.11.2021 № 8, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 3 412 044,83 грн, товар - кукурудза, кількістю 494,51 тон, про що свідчить квитанція від 24.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9379043339;
- від 26.11.2021№ 9, із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ 2 123 773,83 грн, товар - кукурудза, кількістю 307,8 тон, про що свідчить квитанція від 26.12.2021 № 1, реєстраційний номер документа 9376678289.
27. Позивачем 30.05.2022 були направлені відповідачу поштою документи, що передбачені пунктом 10.3 договору поставки, що підтверджується поштовим відправленням № 30/05.
28. Обставини несвоєчасної оплати відповідачем отриманого товару і стали підставою до звернення позивача до суду із даним позовом.
29. При цьому позивач в обґрунтування позовних вимог стверджував, що відповідачем у належні строки до 02.12.2021 було здійснено лише оплату 8 000 000,00 грн платіжним дорученням від 30.11.2021 № 1107 та 1 500 000,00 грн платіжним дорученням від 01.12.2021 № 1110, проте в подальшому платежі здійснювались з порушенням договірних строків, що встановлені пунктом 12.2 специфікації до договору у вигляді 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та видаткової накладної, виписаної в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця) та 5 банківських днів з дати надання копій відповідних документів, зазначених в пункті 10.3 договору та пункті 12.3 специфікації до договору.
30. Позивач зазначав, що видаткові накладні №№ 1-9 отримано відповідачем в період з 16.11.2021 по 26.11.2021, а рахунок на оплату від 29.11.2021 № 16 отримано 29.11.2021, тобто строк оплати 86 % від вартості партії товару спливав 06.12.2021, а зазначені у пункту 12.3 специфікації та пункті 10.3 договору документи отримано 23.02.2022, тобто строк сплати 14 % від вартості партії товару спливав 28.01.2022.
31. В свою чергу, відповідачем здійснювалися оплати не в повному обсязі та не у строки, визначені договором, а саме: 500 000,00 грн платіжним дорученням від 13.12.2021 № 1162, 1000 000,00 грн платіжним дорученням від 16.12.2021 № 1192, 900 000,00 грн платіжним дорученням від 22.12.2021 № 1219, 900 000,00 грн платіжним дорученням від 24.12.2021 № 1223, 1000 000,00 грн платіжним дорученням від 24.12.2021 № 1234, 1000 000,00 грн платіжним дорученням від 24.12.2021 № 1235, 2 000 000,00 грн платіжним дорученням від 28.12.2021 № 1240, 500 000,00 грн платіжним дорученням від 30.12.2021 № 1245, 750 000,00 грн платіжним дорученням від 05.01 2022 № 1265, 2 000 000,00 грн платіжним дорученням від 11.01.2022 № 1266, 2 000 000,00 грн платіжним дорученням від 17.01.2022 № 1272, 500 000,00 грн платіжним дорученням від 04.02.2022 № 1327, 500 000,00 грн платіжним дорученням від 01.06.2022 № 39, 500 000,00 грн платіжним дорученням від 03.06.2022 № 41, 500 000,00 грн платіжним дорученням вiд 29.06.2022 № 68, 200 000,00 грн платіжним дорученням від 05.07.2022 № 76.
32. В позовній заяві позивач вимагав стягнення основної суми заборгованості в розмірі 6 030 612,73 грн, а також нарахованих сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені за порушення строку виконання грошового зобов'язання, але у зв'язку зі здійсненням відповідачем часткових оплат після відкриття провадження у даній справі - 15.07.2022 в розмірі 490 612,73 грн; 19.07.2022 в розмірі 200 000,00 грн; 22.07.2022 в розмірі 800 000,00 грн; 10.08.2022 в розмірі 1 000 000,00 грн; 09.09.2022 в розмірі 1 000 000,00 грн; 21.09.2022 в розмірі 699 000,00 грн судом першої інстанції закрите провадження в частині стягнення 400 000,00 грн основного боргу, згідно пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
34. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції у справі оскаржуються відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
35. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
36. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
37. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
38. Так, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо правомірності відтермінування оплати 86 % вартості товару в порядку пункту 12.2 Специфікації - до моменту отримання повного пакету документів, передбачених пунктом 10.3 договору поставки.
39. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач, не погоджуючись з вказаним вище висновком апеляційного суду, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у наступних справах, у застосуванні положень статей 6, 204, 212, 627, 629 ЦК України при дослідженні змісту договору (зокрема положень щодо відкладальних, умов, які закріплені у пункті 10.3 розділу 10 договору поставки).
40. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19 та від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, то Верховний Суд зазначає таке.
41. У справі № 607/11746/17, спір виник між двома фізичними особами з приводу того, що позивач доручив відповідачу від його імені та за його рахунок здійснити оплату за придбання автомобілів, які знаходяться в Швейцарській Конфедерації, а також внести грошові кошти на його розрахунковий рахунок у банківській установі. Для виконання цього доручення ним було передано особисто під розписку відповідачу грошові кошти. Відповідач доручення не виконав, повідомив позивача про те, що грошові кошти, які належали останньому зникли, проте зобов'язався їх повернути частинами і поступово. Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошових коштів дійшли висновку, що між сторонами склалися правовідносини за договором транспортного експедирування. Верховний Суд, виправляючи помилку судів попередніх інстанцій щодо кваліфікації спірних правовідносин, зазначив, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
42. Так, колегія суддів зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин та матеріально-правове регулювання у цих справах є різними. У наведеній справі та у справі, яка переглядається суттєво відрізняється предмет спору, не співпадають суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм, тому правовідносини у цих справах не є подібними.
43. У справі № 355/385/17 (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019) судами розглянуто спір про визнання події із звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників страховим випадком, визнання права на відшкодування за договором, стягнення страхового відшкодування, стягнення компенсації моральної шкоди. Позовні вимоги у справі № 355/385/17 були мотивовані наявністю договірних правовідносин страхування та невиконанням страховиком своїх зобов'язань у цих правовідносинах, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування у зв'язку із звільненням страхувальника з роботи. Вже з викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 355/385/17 не є подібними тим, що склалися між сторонами спору у справі № 922/1071/22, позаяк різняться ці правовідносини за суб'єктним складом, предметом позовів, змістом та суттю правовідносин. Крім того, відповідач посилається на фактичну констатацію Верховним Судом у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 змісту статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору, що не є правовим висновком щодо застосування цієї статті ЦК України. До того ж, Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовував положення статті 629 ЦК України.
44. У справі № 922/832/18, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення основного боргу, 3 % річних, "втрат від інфляції", обґрунтоване неналежним виконанням відповідачем за цим позовом грошових зобов'язань за договором про закупівлю робіт. Також у справі подано зустрічний позов про стягнення пені і штрафу, що також обґрунтовано посиланням на той же договір. Приймаючи постанову від 12.03.2019 у цій справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що: пунктом договору було передбачено, що неподання підрядником у встановлений строк податкової накладної/розрахунку коригування або її оформлення з порушенням встановленого порядку заповнення, непідтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в установлені строки, ненадання копій квитанцій, зазначеної в абзаці другому пункту 4.3 договору, є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати робіт за цим договором; при цьому, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 204 ЦК України, не з'ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов'язані з настанням строку виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Верховний Суд наголосив, що від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі.
45. У справі № 916/3089/19, на яку також посилається скаржник, предметом позову було позов було подано про стягнення із Залізниці основного боргу, пені, "інфляційних збитків", 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Залізницею умов укладеного сторонами договору на надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів. Приймаючи постанову від 18.08.2020 у цій справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що пунктом договору було передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником протягом 30 календарних днів з дати надання послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають сплаті, в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних розрахунків коригування з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 204 ЦК України, не з'ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов'язані з настанням строку виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Верховний Суд наголосив, що від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі.
46. З наведеного вбачається, що справи № 922/832/18 та № 916/3089/19 та справа що розглядається, суттєво відрізняються за обставинами справи [різні договірні зобов'язання (договір про закупівлю робіт/договір на надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів/договір поставки), різні умови договорів], встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.
47. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановами Верховного Суду у справах № 922/832/18 та № 916/3089/19, на які посилається скаржник, скасовано рішення судів попередніх інстанції, та направлено їх на новий розгляд до судів перших інстанцій, зокрема, для дослідження відповідних доказів, (касаційний господарський суд не сформував остаточного висновку щодо застосування норми права у відповідних правовідносинах).
48. У справі № 910/3116/19, на яку також посилається скаржник, предметом позову було стягнення 322 654,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між сторонами у справі, у частині повної оплати відповідачем придбаного майна. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій у цій справі, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що договором купівлі-продажу сторони передбачили таку його умову, як здійснення остаточного розрахунку за придбане майно у розмірі 5 % від вартості майна, що становить 322 654,38 грн, протягом 5 днів з моменту розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщено, на підставі відповідного рішення розпорядника землі. Оскільки виконання відповідного обов'язку відповідача залежить від настання певної події - прийняття розпорядником землі рішення про розірвання договору оренди, яке на час розгляду справи прийнято не було, відсутні правові підстави для стягнення з Товариства заявленої позивачем до стягнення суми.
49. З огляду на фактичні обставини справи № 910/3116/19 та фактично-доказову базу, подані сторонами та оціненими судами докази, відмінність справ за змістовним критерієм, різну правову природу правовідносин у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що справа № 910/3116/19 та справа, що розглядається, є подібними, враховуючи вищевказані критерії подібності справ та встановлені істотно різні обставини справ.
50. Таким чином, у справах № 922/832/18, № 910/3116/19, № 916/3089/19 судові рішення прийняті за різного правового регулювання, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення, що виключає їх подібність цих справ та справи, що переглядається (№ 922/1071/22).
51. Що ж до посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.02.2022 у справі № 175/3267/17, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19 щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України у подібних правовідносинах при прийнятті до розгляду заяви позивача від 31.10.2022 про зменшення розміру позовних вимог через наявність ознак одночасної зміни предмету та підстав позову, колегія суддів зазначає наступне.
52. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
53. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Такий же правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, на які також посилається скаржник.
54. Так, до закінчення підготовчого засідання 31.10.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу у зв'язку з частковою оплатою основного боргу та збільшив позовні вимоги в частині пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування зазначених складових через тривалість розгляду справи.
55. Тобто дане зменшення жодним чином не пов'язане зі зміною предмета чи підстав позову в первісній редакції позовної заяви та не є додатковою позовною вимогою, отже, зменшення розміру позовних вимог є лише зміною (зменшенням/збільшенням) матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, що не суперечить чинному процесуальному законодавству.
56. При цьому у справах:
- № 910/18802/17 судами встановлено, що позивачем в доповнення первісних вимог немайнового характеру (про визнання недійсним рішення товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння) також заявлено нову (додаткову) позовну вимогу немайнового характеру (про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги), що чинним ГПК України не передбачено;
- № 910/23066/17 судами також встановлено, що прокурор у заяві доповнив позовні вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення) додатковими вимогами (визнання недійсним договору);
- № 910/13267/18 судами також встановлено, що позивач у заяві доповнив вимоги (визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину відповідача щодо зарахування оплат, здійснених позивачем, понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року та липні 2018 року за договором) додатковою вимогою (зобов'язання відповідача виконати умови пункту 6.5 договору, шляхом зарахування коштів за куплену у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за основним договором електроенергію у рахунок погашення заборгованості за цим договором, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав);
- № 922/53/19 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що здійснюючи новий розгляд цієї справи, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального законодавства, взагалі не надали оцінки аргументам позивача, викладеним в письмових поясненнях від 23.12.2019 та в апеляційній скарзі, щодо одночасної зміни позивачем предмета та підстав позову в уточненій позовній заяві від 15.02.2019 та не навели мотивів відхилення таких доводів відповідача, в результаті чого не надали належної оцінки змісту уточненої позовної заяви та безпідставно залишили поза увагою з'ясування питання щодо одночасної зміни позивачем предмета та підстав позов;
- № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 відхиляючи доводи касаційної скарги стосовно задоволення заяви про зміну предмета спору, виходила з того, що суди попередніх інстанцій у цій справі дослідили та надали обґрунтовану оцінку доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про зміну предмета позову за вказаних змін фактичних обставин справи, які полягали у здійсненні відповідачем ряду дій та безпідставного розпорядження земельною ділянкою, прийняття за результатом такого розпорядження рішення, яке унеможливить відновлення права позивача;
- № 175/3267/17 скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій на направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що господарські суди попередніх інстанцій розглянувши позовні вимоги з урахуванням позовної заяви від 29.04.2021 № 1/4-17, не надали належної оцінки змісту зазначеної позовної заяви і розглянули по суті позовні вимоги Товариства урахуванням позовної заяви від 29.04.2021 № 1/4-17, необхідність у зверненні з вимогами, зазначеними в якій, виникла вже після подання позову, та яка (позовна заява) за своєю суттю передбачає одночасну зміну предмета і підстав позову, шляхом як зміни первісних позовних вимог та з'явлення інших вимог до інших осіб, так і підстав позову, зазначаючи у такому позові про нові обставини, що є порушенням частини третьої статті 46 ГПК України, тобто така заява є новим позовом до інших осіб з іншим предметом та підставами;
- № 922/404/19 первісні позовні вимоги про розірвання договору відступлення права вимоги були доповнені заявою про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій та визнати право власності на акції придбаних за договором дарування. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020, позовні вимоги у збільшеній частині жодним чином не пов'язані ні з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому, заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог;
- № 923/1061/18 позов було подано про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах. У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив суд: залучити до участі у справі певних співвідповідачів; скасувати реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо певного об'єкта нерухомого майна; скасувати реєстраційні записи в Державному земельному кадастрі про певну земельну ділянку; поновити в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки. Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову, оскільки позивач звернувся з іншими предметом та підставою позову до відповідачів, які не є відповідачами за позовом у первісній редакції;
- № 925/185/19 позов було подано про визнання недійсним договору на розподіл природного газу. У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути грошові кошти за договором на розподіл природного газу. Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог та вказав, що доповнення немайнового позову майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а пред'явленням нового позову з іншими предметом та підставами позову;
- № 925/186/19 позов було подано про визнання недійсним типового договору розподілу природного газу. У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти за типовим договором розподілу природного газу. У постанові від 23.01.2020 Верховний Суд підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність повернення заяви про збільшення позовних вимог заявникові, оскільки доповнення немайнового позову (про визнання договору недійсним) майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а пред'явленням нового позову з іншими предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог.
57. Отже, Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що висновки у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
58. При цьому, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
59. Водночас переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.
60. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин (зокрема, див. пункти 6-12 цієї ухвали), та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм процесуального і матеріального права.
61. Разом з тим, положення ГПК України покладають обов'язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов'язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, чого скаржником, з урахуванням викладеного в пунктах 40-58 цієї ухвали, зроблено не було.
62. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду у зазначених вище справах не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв'язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).
63. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.
64. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
65. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржник не зазначив і не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Крокус-Агро Груп" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 922/1071/22.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Агро Груп" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 922/1071/22.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил