29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" червня 2023 р. Справа № 924/846/22
Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., розглянувши отримані судом матеріали
за позовом державного підприємства "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області в особі голови комісії з припинення Хабаля М.Й.
до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області
про витребування з чужого незаконного володіння індивідуально визначеного майна (приміщення складу запчастин загальною площею 214 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6825083600:03:007:1058, власником якої є держава Україна, а законним землекористувачем державне підприємство "Хмельницьке").
Представники сторін: не з'явились
встановив: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 р. у справі №924/846/22 У позові відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Хмельницьке" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 31375045) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Хмел.обл/Хмельниц мтг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA878999980313191206083022775; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за позовом ДП "Хмельницьке", ідентифікаційний код 31375045, до Господарського суду Хмельницької області у розмірі 11605,50 грн (одинадцять тисяч шістсот п'ять гривень 50 коп.).
25.03.2023р. на адресу суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (№05-08/1759/23 від 25.03.2023р.) про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 20000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідач у відзиві просив покласти усі судові витрати ТОВ „Хмельницьке" пов'язані із розглядом справи, в тому числі витрати на оплату правової допомоги адвоката, на позивача. Також відповідач зазначив, що докази про судові витрати, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть надані суду впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В матеріалах справи наявний договір №90 від 29.11.2022р. про надання правової допомоги, який укладений між адвокатом Керницькою О.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (Клієнт), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надавати необхіднц правову допомогу Клієнту у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги Авоката (гонорар) та компенсувати фактичні витрати та надання правової допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2 додатку №5 від 06.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №90 від 29.11.2022 року, гонорар адвоката відповідно до п.3.3 договору про надання правової допомоги у межах представництва інтересів клієнта в сумі в межах судової справи №924/846/22 не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 20000,00 грн.
23 травня 2023 року сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №90 від 29.11.2022 року, згідно якого за період з 06.12.2022 по 23.05.2023 були надані послуги (виконані роботи): підготовка та подання відзиву на позовну заяву , підготовка та подання заяви про залишення позовної заяви без руху , підготовка та подання заяви, підготовка та подання клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи (10 год./1500 грн) - 15000 грн; представництво інтересів ТОВ «Хмельницьке» у судових засіданнях - 05.01.2023, 09.02.12023, 27.02.2023, 06.03.2023, 20.03.2023, 20.04.2023 (2 год./1500 грн) - 3000,00 грн, усього - 18000,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 18000,00 грн. (п.1, 2 Акту).
У пункті 3 акту зазначено, що винагорода Адвоката (гонорару) за надання правової допомоги Клієнту у визначений період складає 20000,00 грн.
Враховуючи пункти 3.3., 3.4. договору про надання правової допомоги та пункти 2, 3 додатку №5 до договору, винагорода адвоката (гонорар) за надання правової допомоги клієнту у визначений період складає 20000,00 грн (п. 3 акта).
Згідно з п. 5 акта гонорар у розмірі, встановленому у п. 3 цього акта, в обов'язковому порядку сплачується клієнтом протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами цього акта
Відповідно до позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі № 925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема, актом №5 від 23.05.2023 року, що адвокатом надано послуги на суму 18 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного та критеріїв, які визначені у ст. 129 ГПК України, заявлені до стягнення витрати в розмірі 20 000,00 грн. не є документально підтвердженими та обґрунтованими. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення заявлених відповідачем до стягнення витрат в розмірі 2000,00 грн. на позивача у даній справі.
З всього вищевикладеного, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 18 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Хмельницьке" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 31375045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 35668697) 18 000,00грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Грамчук
Відрук: 5 прим.
1 - до справи;
2 - позивачу (вул. Центральна, 4, с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області),
3 - відповідачу (вул. Центральна, 4, с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області).
4- представнику відповідача адвокату Керницькій О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
5- третя особа - Фонд Державного майна України (pravo@spfu.gov.ua)
Всім реком. з повід. про вручення.