Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" червня 2023 р. м ХарківСправа № 922/2237/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши матеріали
позовної заяви Селянського (фермерського) господарства "Анастасія", село Павлівка, Красноградського району, Харківської області
до Кегичівської селищної ради, смт. Кегичівка, Харківська область
про визнання права користування земельною ділянкою
Селянське (фермерське) господарство "Анастасія" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Кегичівської селищної ради, в якій просить визнати право користування земельною ділянкою площею 49,59 га. з них - ріллі 41,74 га та 7,85 га кормових угідь за Селянським (фермерським) господарством "Анастасія" ЄДРПОУ: 22665438 згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-15-00-000283, що знаходиться в межах Кегичівської селищної ради ЄДРПОУ 04396963.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України. Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України. Частиною 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із урахуванням вказаних приписів закону, того, що предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру про визнання права користування земельною ділянкою , при зверненні до суду з цією позовною заявою судовий збір мав бути сплачений у розмірі 2 684,00 грн.
Позивач у прохальній частині позову просить звільнити, відстрочити до винесення рішення від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України "Про судовий збір" виходячи із майнового стану (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18).
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви встановив, що Позивачем не виконаний процесуальний обов'язок щодо надання до позовної заяви документів на підтвердження сплати судового збору та не доведено підстав звільнення, відстрочення сплати судового збору у відповідності до Закону України "Про судовий збір" з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Утім, Позивач не є суб'єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (Провадження № 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, згідно з ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з приписами п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Матеріали позовної заяви не містять належних доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Кегичівської селищної ради.
Згідно з ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому суд зазначає, що згідно ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Анастасія" залишити без руху.
2. Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Визначити наступний спосіб усунення недоліків:
- надання доказів направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Кегичівської селищної ради листом з описом вкладення;
- надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку.
4. Попередити позивача про те, що згідно з п. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ч. Жельне