"24" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/751/23
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Жежель С.С. на підставі ордеру;
Від відповідача: Чалян Н.А. на підставі довіреності;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Гулідової Анжели Володимирівни до акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії акціонерного товариства "Укртелеком" про відновлення становища, яке існувало до порушення прав шляхом поновлення дії договорів та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, -
Фізична особа-підприємець Гулідова Анжела Володимирівна (далі по тексту - Гулідова А.В. ) звернулась до господарського суду із позовною заявою до акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії акціонерного товариства "Укртелеком" (далі по тексту - АТ «Укртелеком») про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Гулідової А.В. шляхом поновлення дії договорів оренди №№ 51Е100-824/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-825/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-1141/21 від 31 серпня 2021 року; про усунення перешкод з боку відповідача у користуванні нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв.м., 14,3 кв.м. та 41,2 кв.м. В обґрунтування заявлених позовних вимог Гулідова А.В. посилається на розірвання відповідачем договорів оренди із порушенням положень договорів та неврахуванням відповідачем направлених на його адресу листів про настання форс-мажорних обставин, настання яких мало наслідком неможливість для позивача своєчасно оплачувати орендну плату.
Ухвалою суду від 28.02.2023р. позовна заява Гулідової А.В. була залишена без руху із наданням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення; надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: договорів оренди, на які є посилання по тексту позову; зазначення конкретного способу захисту прав та інтересів який, за необхідності, може бути виконаний у примусовому порядку у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, судом було зобов'язано позивача направити заяву про усунення недоліків з додатками на адресу відповідача.
03.03.2023р. до суду від Гулідової А.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем було додано докази виконання вимог ухвали суду від 28.02.2023р. Крім того, 03.03.2023р. до суду від позивача надійшла виправлена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Гулідової А.В. шляхом поновлення дії договорів оренди № 51Е100-824/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-825/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-1141/21 від 31 серпня 2021 року; усунути перешкоди з боку відповідача у користуванні нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 кв. м., 14,3 кв. м. та 41,2 кв. м. шляхом надання доступу до орендованих приміщень на строк до закінчення договорів оренди. Вимоги позивача, викладені у виправленій позовній заяві, були прийняті судом до розгляду як остаточна редакція позовних вимог.
Ухвалою від 08.03.2023р. судом було відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.
АТ «Укртелеком» повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог посилаючись на неналежне виконання Гулідовою А.В. грошових зобов'язань за трьома договорами оренди в частині сплати орендних платежів, що стало підставою для розірвання відповідачем договорів оренди в односторонньому порядку. При цьому, відповідачем було наголошено, що Одеська область ніколи не входила до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а, отже, введення воєнного стану у зв'язку в агресією Російської Федерації не звільняє позивача в автоматичному порядку від сплати орендної плати. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Гулідовою А.В. позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
17.06.2021р. між АТ «Укртелеком» (Орендодавець) та Гулідової А.В. (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-824/21, відповідно до п. п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, на першому поверсі 3 - поверхового будинку № 44 корпус «А», загальною площею 41,2 м2, для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору.
Згідно з п. 3.1 договору №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. за користування Орендованим майном Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Відповідно до п. 9.1 договору №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх обов'язків у разі виникнення обставин непереборної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити, але не можна уникнути (війна, стихійне лихо), та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини повинні мати об'єктивний та абсолютний характер, а їх дія повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини є загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влади в межах їх компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов'язків за цим договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох днів повідомити іншу сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.
Умовами п. 11.1 договору №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. визначено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 30 квітня 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пп. 11.6.4 п. 11.6 договору №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. договір може бути достроково розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення Орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору у разі: використання Орендарем орендованого майна не за цільовим призначенням; навмисного або з необережності Орендаря погіршення технічного і санітарного стану орендованого майна; порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі; неналежного виконання Орендарем ремонтних робіт щодо орендованого майна, що призвело до погіршення стану орендованого майна; порушення строку сплати Орендарем грошової застави; не укладення з причин, що залежать від Орендаря у 10-денний строк з моменту отримання відповідної письмової вимоги від Орендодавця додаткової угоди (додаткового договору) про внесення до договору змін, що вимагатимуться договором, за яким орендоване майно передане в іпотеку; відмови отримати послугу доступу до мережі Інтернет за технологіями (ADSL, FTTx або/та GPON) шляхом відмови від підписання/розірвання укладеного з Орендодавцем відповідного договору про надання таких послуг.
План-схема орендованого майна, розрахунок вартості орендної плати є додатками №1,2 до договору оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. На підтвердження факту передачі орендованого приміщення за вказаним договором позивачем було надано суду акт приймання-передачі майна, підписаний АТ «Укртелеком» та Гулідовою А.В. (без дати).
17.06.2021р. між АТ «Укртелеком» (Орендодавець) та Гулідової А.В. (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-825/21, відповідно до п. п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,3 м2, для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору.
Умовами п. 11.1 договору № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р. визначено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 04 червня 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
План-схема орендованого майна, розрахунок вартості орендної плати є додатками №1,2 до договору оренди № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р. На підтвердження факту передачі орендованого приміщення за вказаним договором позивачем було надано суду акт приймання-передачі майна від 05.07.2021р., підписаний АТ «Укртелеком» та Гулідовою А.В .
Інші умови договору оренди № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р., зокрема, положення п. п. 3.1, 9.1, пп. 11.6.4 п. 11.6 є тотожними умовам договору №51Е100-824/21 від 17.06.2021р.
31.08.2021р. між АТ «Укртелеком» (Орендодавець) та Гулідової А.В. (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №51Е100-1141/21, відповідно до п. п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 м2, для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору.
Умовами п. 11.1 договору №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р. визначено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31 липня 2024р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
План-схема орендованого майна, розрахунок вартості орендної плати, перелік додаткових прав та обов'язків Орендаря є додатками №1,2, 3 до договору оренди №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р. На підтвердження факту передачі орендованого приміщення за вказаним договором позивачем було надано суду акт приймання-передачі майна від 01.09.2021р., підписаний АТ «Укртелеком» та Гулідовою А.В .
Інші умови договору оренди №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р., зокрема, положення п. п. 3.1, 9.1, пп. 11.6.4 п. 11.6 є тотожними умовам договорів №51Е100-824/21 від 17.06.2021р. та № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р.
Гулідовою А.В. було надано суду товарні чеки, видаткові накладні, квитанції, якими, за твердженням позивача, підтверджується як факт проведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, так і наявність у позивача намірів тривалий час винаймати орендовані приміщення.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
28.02.2022р. на сайті Торгово-промислової палати України було розміщено лист №2024/02.07.1, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24.02.2022р. форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військової агресії Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану.
12.04.2022р. до АТ «Укртелеком» надійшов лист від Гулідової А.В. , згідно якого позивач просила не нараховувати орендну плату за користування нерухомим майном, яке розташоване по АДРЕСА_2 , до закінчення воєнного стану, а також штрафні санкції за несвоєчасну оплату орендних платежів.
В матеріалах справи також наявне інше повідомлення, складене позивачем та адресоване АТ «Укртелеком», про відсутність підстав для сплати орендних платежів у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. При цьому, на вказаному повідомленні відсутня дата його підписання Гулідовою А.В . Крім того, позивачем не надано доказів отримання відповідачем вказаного повідомлення або його направлення на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
31.05.2022р. АТ «Укртелеком» було складено акт звіряння розрахунків за договорами оренди №51Е100-148/21 від 10.02.2021р., згідно якого заборгованість Гулідової А.В. перед АТ «Укртелеком» станом на 31.05.2022р. складає 19 168,16 грн.
Листами №125-37 від 16.05.2022р., №127-37 від 16.05.2022р., №126-37 від 16.05.2022р. АТ «Укртелеком» було повідомлено Гулідову А.В. про розірвання договорів оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р. в односторонньому порядку згідно з пп. 11.6.4 п. 11.6 договорів з огляду на наявність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати. При цьому, АТ «Укртелеком» просило звільнити до 31.05.2022р. орендоване майно.
На підтвердження факту направлення Гулідовій А.В. зазначених листів АТ «Укртелеком» було надано суду копію конверту та рекомендованого повідомлення, які були направлені на адресу позивача, вказану у договорах оренди, та повернуті у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
03.06.2022р. представник Гулідової А.В. звернувся до АТ «Укртелеком» із адвокатським запитом, згідно якого адвокат просив не нараховувати орендну плату за 4 договорами оренди з 24.02.2022р. до закінчення воєнного стану; повідомити про розмір заборгованості за договорами; повідомити чи діють договори та чи не були вони розірвані в односторонньому порядку.
Листом №1480 від 14.06.2022р. АТ «Укртелеком» у відповідь на адвокатський запит представника Гулідової А.В. від 03.06.2022р. було повідомлено, що вимога не нараховувати орендну плату з 24.02.2022р. за договорами оренди не може бути викладена у адвокатському запиті; договір №51Е100-85/21 укладений з іншим контрагентом, а, отже, відсутні підстави для надання будь-якої інформації за вказаним договором; настання форс-мажорних обставин не звільняє Гулідову А.В. від виконання основного зобов'язання за трьома договорами оренди. Крім того, вказаним листом відповідачем було повідомлено про розміри заборгованості позивача за трьома договорами станом на 31.05.2022р.
19.07.2022р. представник Гулідової А.В. звернувся до АТ «Укртелеком» із адвокатським запитом, згідно якого адвокат просив повідомити підстави проникнення працівників АТ «Укртелеком» до орендованих позивачем приміщень; повідомити місцезнаходження майна позивача; повідомити підстави розірвання договорів в односторонньому порядку, якщо таке мало місце; надати копії всіх договорів, укладених між Гулідовою А.В. та АТ «Укртелеком».
В матеріалах справи наявне пояснення Гулідової А.В. , надане поліції ГУНП в Одеській області, про відсутність 15.07.2022р. доступу до офісу. Проте, вказане пояснення не містить дати його складення та підпису працівника поліції.
15.07.2022р. слідчим районного управління поліції було складено протокол прийняття заяви Гулідової А.В. про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), згідно якого слідчим було зафіксовано факт невиконання умов договорів оренди з боку АТ «Укртелеком».
Листом №1495 від 29.07.2022р. АТ «Укртелеком» у відповідь на адвокатський запит представника Гулідової А.В. від 19.07.2022р. було повідомлено, що між позивачем та відповідачем було укладено 5 договорів оренди, які 31.05.2022р. були розірвані Орендодавцем в односторонньому порядку у зв'язку з наявністю у Орендаря заборгованості за орендною платою. Крім того, АТ «Укртелеком» повідомлено, що після розірвання договору приміщення повернуті не були, у зв'язку з чим, позивач була повідомлена про необхідність повернення ключів, у випадку втрати яких Гулідова А.В. мала 15.07.2022р. та 22.07.2022р. прибути за місцезнаходженням приміщень для участі у діяльності комісії щодо відкриття приміщень. Проте, Гулідова А.В. не з'явилась для участі у діяльності комісії, виявлене майно Орендаря зберігається у приміщенні АТ «Укртелеком», яке позивач може забрати.
18.07.2022р. АТ «Укртелеком» звернулось до Гулідової А.В. із претензіями №188-37, №183-37, №184-37 про сплату заборгованості за договорами оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р.
На підтвердження факту направлення Гулідовій А.В. зазначених претензій АТ «Укртелеком» було надано суду листи з описами вкладення та рекомендовані повідомлення.
Ухвалою від 08.02.2023р. господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі №916/1/23 за позовною заявою АТ «Укртелеком» до Гулідової А.В. про стягнення 95 392,89 грн. Позовні вимоги АТ «Укртелеком» у межах справи обґрунтовані фактом неналежного виконання Гулідовою А.В. грошових зобов'язань за договорами оренди нерухомого майна оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., №51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою від 21.02.2023р. по справі №916/1/23 судом було повернуто Гулідовій А.В. зустрічну позовну заяву, пред'явлену до АТ «Укртелеком», про відновлення становища, яке існувало до порушення прав шляхом поновлення дії договорів, та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що між АТ «Укртелеком» та Гулідовою А.В. було укладено три договори оренди майна, а саме: №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р., за умовами яких позивачем було передано позивачу у користування три офіси у м. Одеса по вул. Ніжинська, 44, корпус „А". Строк дії всіх договорів мав сплинути у 2024р.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами ч. ч. 1-2 ст. 598 ЦК України врегульовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. по справі №916/1684/18 дійшов висновку, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Умовами пп. 11.6.4 п. 11.6 всіх договорів оренди нерухомого майна передбачено, що АТ „Укртелеком" має право на дострокове розірвання договорів, зокрема, у разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі.
АТ „Укртелеком" було реалізовано право на дострокове розірвання договорів оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., № 51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р. у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за орендною платою шляхом направлення на адресу Гулідової А.В. листів №125-37 від 16.05.2022р., №127-37 від 16.05.2022р., №126-37 від 16.05.2022р.
Предметом заявлених Гулідовою А.В. позовних вимог до АТ „Укртелеком" є вимога, зокрема, про поновлення судом дії договорів оренди № 51Е100-824/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-825/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-1141/21 від 31 серпня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог у названій частині позивач посилається на розірвання відповідачем договорів оренди із порушенням положень договорів та неврахуванням направлених на його адресу листів про настання форс-мажорних обставин, настання яких звільняє позивача від обов'язку сплачувати орендну плату. Таким чином, за переконанням позивача, підстави для одностороннього розірвання договору у АТ „Укртелеком" були відсутні.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.
Господарський суд зазначає, що обраний Гулідовою А.В. спосіб захисту цивільного права у вигляді поновлення дії договорів не передбачений ст. 16 ЦК України та положеннями ст. 20 ГК України. При цьому, будь-які доводи про неможливість ефективного захисту порушеного права позивача із застосуванням способів захисту, визначених законом, позивачем суду наведені не були.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Верховним Судом у постанові від 20.04.2023р. по справі №910/18029/21 наголошено, що незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункти 7.30 - 7.32 постанови).
Верховним Судом у постанові від 08.10.2020р. по справі №910/11397/18 у спорі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, наведено наступну правову позицію: у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Господарський суд зазначає, що оформлена АТ „Укртелеком" листами відмова від договорів оренди за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, вчинення яких призвело до виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру для обох сторін договорів оренди майна.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про обрання Гулідовою А.В. неналежного способу захисту цивільного права, оскільки з огляду на зміст спірних правовідносин та підстави заявлених позовних вимог, належним способом захисту може бути визнання недійсними вчинених АТ „Укртелеком" односторонніх правочинів, які з огляду на приписи ст. 204 ЦК України є правомірними, оскільки не були визнані недійсними у судовому порядку.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи обрання Гулідовою А.В. неефективного та неналежного способу захисту, застосування якого не може призвести до відновлення прав позивача, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем до АТ „Укртелеком" позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Гулідової А.В. шляхом поновлення дії договорів оренди №№ 51Е100-824/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-825/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-1141/21 від 31 серпня 2021 року.
Враховуючи відмову у задоволенні заявлених Гулідовою А.В. позовних вимог до АТ „Укртелеком" у названій частині з підстав обрання позивачем неефективного та неналежного способу захисту, господарський суд не надає оцінку доводам позивача про відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договорів, а також доводам про наявність підстав для звільнення позивача від обов'язку сплачувати орендну плату у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Приписами ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Враховуючи односторонню відмову АТ „Укртелеком" від договорів оренди №51Е100-824/21 від 17.06.2021р., №51Е100-825/21 від 17.06.2021р., №51Е100-1141/21 від 31.08.2021р., оформлену листами, які кваліфікуються як односторонні правочини, які у судовому порядку визнанні недійсними не були, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Гулідової А.В. позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом надання доступу до орендованих приміщень. Суд зазначає, що правовим наслідком розірвання договорів є припинення зобов'язань сторін, а, отже, наразі у АТ „Укртелеком" відсутній обов'язок надати Гулідовій А.В. доступ до приміщень згідно з договорами оренди.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявлених фізичною особою-підприємцем Гулідовою Анжелою Володимирівною позовних вимог до акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії акціонерного товариства "Укртелеком" про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача шляхом поновлення дії договорів оренди № 51Е100-824/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-825/21 від 17 червня 2021 року, №51Е100-1141/21 від 31 серпня 2021 року; усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке розташоване за адресою: вул. Ніжинська, на першому поверсі 3-поверхового будинку № 44, корпус "А", загальною площею 90,9 кв. м., 14,3 кв. м. та 41,2 кв. м. шляхом надання доступу до орендованих приміщень на строк до закінчення договорів оренди.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 05 червня 2023 р.
Суддя С.П. Желєзна