79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.05.2023 Справа № 914/1055/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг», м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства «Річойл», м.Львів,
про стягнення 116'400,00 грн заборгованості,
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: Д. Лисенко - представник,
від відповідача: В. Авдєєнко - представик.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.court.gov.ua
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення 116'400,00 грн заборгованості за договором фінансового лізингу №260616/ФЛ-382 від 26.06.2019, з яких: 99'881,05 грн заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу (автомат рідинний хроматограф «Люмахром») та 16'518,95 грн відшкодування процентів та комісії. Також зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 6' 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.03.2023 року справу № 914/1055/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 05.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
25.04.2023 відповідач скерував суду відзив на позовну заяву (вх.№10124/23) з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому визнав заборгованість та просив суд розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з підстав того, що підприємство здійснювало господарську діяльність з вирощування зернових та інших культур та виробництво харчових продуктів у Херсонській області. Зазначив, зокрема, що до моменту збройної агресії проти України та захоплення майна (виробничих потужностей) підприємства відповідач добросовісно виконував взяті на себе зобов'язання перед позивачем згідно графіку. Відповідач не має іншого майна, за рахунок якого може погасити заборгованість перед позивачем, про що долучив відповідні докази. Разом з тим подав клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу на 90%, оскільки справа не є складною, у позовній заяві відсутнє посилання на будь-які правові позиції судів касаційної інстанції; доведення обставин щодо стягнення залишку заборгованості за договором лізингу не потребує значних зусиль чи вчинення дій для зібрання доказів.
У судовому засіданні 04.05.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023. Явка сторін обов'язковою не визнавалась.
16.05.2023 відповідач подав додаткові докази його майнового стану, а саме копії фінансової звітності станом на 31.12.2022, та зазначає. що такий доказ не міг бути поданий одночасно з відзивом через відсутність бухгалтера на підприємстві (скорочення штату, про що було зазначено у відзиві).
16.05.2023 позивач подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7'500,00 грн. (вх.№12262/23).
Позивач участь повноважного представника у судове засідання 30.05.2023 забезпечив, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 30.05.2023 з'явився, визнав наявність заборгованості, однак просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами та зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 30.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26 червня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра Лізинг» та Приватним підприємством «Річойл» укладено договір фінансового лізингу №260619/ФЛ-382 з додатками, відповідно до умов якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та порядку передачі в лізинг та умов фінансового лізингу (додаток №1 до даного договору). Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в специфікації (додаток №1 до даного договору).
Предметом лізингу є рідинний хроматограф «Люмахром».
18.07.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі лабораторного обладнання у фінансовий лізинг та видаткову накладну №ЛІЦ-040.
Загальна сума договору лізингу становила 1'075'509,00 грн. перший лізинговий платіж 215'910,00 грн., останній - 23'280,00 грн. Строк лізингу складає 36 місяці з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.
Згідно п.1.1. статті 1 додатку №1 до договору фінансового лізингу та графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору) лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язався сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі, у тому числі проценти та комісії.
30 листопада 2020 року між ТОВ «Астра Лізинг» (первісний кредитор) та ТОВ «Авентус Лізинг» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) №1 з додатками.
Вартість вимоги за договором на дату його укладення становить 1'652'076,63 грн, без ПДВ. Додатком №1 до договору про відступлення прав вимоги є перелік договорів фінансового лізингу, відступлення яких було здійснено на підставі договору про відступлення прав вимоги, згідно з яким (переліком) первісний лізингодавець відступив права вимоги за договором фінансового лізингу № 260619/ФЛ-382, укладеним з відповідачем 26.06.2019, при цьому залишок суми відшкодування вартості предмету лізингу, яка входить до лізингових платежів за вищевказаним договором фінансового лізингу, станом на день відступлення прав вимоги становила 334'237,90 грн.
Згідно з пп. 2.1.2. п. 2.1. договору про відступлення прав вимоги первісний лізингодавець передав новому лізингодавцю всі права та обов'язки матеріального та нематеріального характеру по договорам страхування, які були укладені первісним лізингодавцем, включно з усіма заявленими і незаявленими збитками, які існували до укладення договору про відступлення прав вимоги.
01.12.2020 ТОВ «Авентус Лізинг» повідомило ПП «Річойл» про відступлення права вимоги.
Листом від 01.12.2020 року ТОВ «Річойл» було повідомлено про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу №260619/ФЛ-382 від 26 червня 2019 року від ТОВ «Астра Лізинг» (первісний кредитор) на ТОВ «Авенсус Лізинг» (новий кредитор).
Згідно з додатком №3 до договору фінансового лізингу - «Графік лізингових платежів», ПП «Річойл» здійснювало платежі на підставі визначеного графіку та розрахованих сум. Останній платіж здійснено 11.02.2023 на загальну суму 18'515,63 грн.
14.07.2022 відділом поліції №2 (Сихівський) Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області зареєстровано заяву представника ПП «Річойл» у порядку ст.ст.187, 194 КК України про заволодіння окупантами російської федерації майном підприємства, згідно переліку оборотно-сальдових відомостей.
Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість перед позивачем складає 99'881,05 грн. - вартість предмета лізингу (автомат рідинний хроматограф «Люмахром») та 16'518,95 грн - проценти та комісія.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.806 ЦК України унормовано, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За змістом ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно- правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст.16 Закону).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що згідно з умовами договору фінансового лізингу №260619/ФЛ-382 від 26.06.2019 ТОВ «Астра Лізинг» передало, а ПП «Річойл» прийняв у лізинг рідинний хроматограф «Люмахром» (завод.№685) з детектором ФЛД 2420 «Флюорат-02-4М» (завод.№872), що підтверджується актом приймання-передачі від 18.07.2019 до договору фінансового лізингу та видатковою накладною №ЛІЦ-040 від 18.07.2019.
Приписами статті 809 Цивільного кодексу України унормовано, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено у статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Пунктом 2.6. ст.2 додатку №1 до договору фінансового лізингу встановлено, що ризики випадкової втрати або пошкодження предмета лізингу, а також відповідальність за шкоду, що заподіяна третім особам під час користування (експлуатації) предметом лізингу, переходять до лізингоодержувача з моменту підписання акту приймання-передачі предмету лізингу в лізинг. Втрата предмету лізингу при будь-яких обставинах і невизнання цього випадку страховиком, не звільняє лізингоодержувача від зобов'язань за договором лізингу (п. 4.8 статті 4 додатку №1 до договору фінансового лізингу).
Тобто, згідно з умовами договору фінансового лізингу з моменту передачі предмету лізингу (18.07.2019) до відповідача перейшли ризики випадкової втрати або пошкодження предмета лізингу, а тому зобов'язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу у випадках знищення/пошкодження/викрадення предмету лізингу зберігаються у повному обсязі, з урахуванням договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 30.11.2020.
Згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.
Тому вимога про стягнення з відповідача 99'881,05 грн заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу є обгрунтованою, не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.
Згідно п.1.1. статті 1 додатку №1 до договору фінансового лізингу та графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору) лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язався сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі, у тому числі проценти та комісії.
Відтак, вимога про стягнення заборгованості зі сплати 16'518,95 грн процентів та комісії визнана відповідачем та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч.4 ст.331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини відзначає, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Як уже відзначалося, ПП «Річойл» здійснювало господарську діяльність з вирощування зернових та інших культур та виробництво харчових продуктів у Херсонській області. З моменту збройної агресії проти України відбулось захоплення окупантами майна (виробничих потужностей) підприємства; господарська діяльність зупинена, майно за рахунок якого відповідач міг би виконати свої зобов'язання відсутнє. Вказане свідчить про важкий матеріальний стан підприємства викликаний обставинами непереборної сили.
Львівська торгово-промислова палата видала ПП «Річойл» сертифікат №4600-22-0396 від 15.07.2022, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в інших договірних правовідносинах відповідача. У сертифікаті вказано, що такими форс-мажорними обставинами є: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; тимчасова окупація територіальної громади, де знаходяться виробничі потужності підприємства (с.Саги Херсонської області). Період форс-мажорних обставин: початок - 31.03.2022, закінчення - тривають станом на 15.07.2022 (дата видачі сертифіката).
Відповідач у відзиві зазначив, що підприємство добросовісно здійснювало взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами договору фінансового лізингу. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зазначено, що основним видом діяльності ПП «Річойл» є виробництво олії та тваринних жирів.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач надав суду докази здійснення діяльності на території Херсонської області, а саме: договір купівлі-продажу виробничих будівель в Херсонській області від 11.12.2018 (Олешківський район, село Саги); договори оренди землі №1/2020 та №2/2020 від 27.01.2020 (Херсонська область, Олешківський район) державної власності площею 5,3793га та 0,2807га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної промисловості (для розміщення виробничої бази та артезіанської свердловини); дозволи Головного управління Держпраці у Львівській області на експлуатацію технологічного устаткування олійно-жирової промисловості, а також на ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки за адресою: Херсонська область, Олешківський район, село Саги, вулиця Молодіжна, будинок 50 з 2018 по 2023 рік; договорами про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 15.03.2021, за якими в іпотеку передано, зокрема, майно, що знаходиться у Херсонській області; договорами іпотеки та застави рухомого майна від 13.05.2021; довідкою про загальну чисельність працівників відповідача; фінансовою звітністю малого підприємства за 2021 та 2022 роки; довідкою про балансову вартість станом на 30.09.2022, згідно з якою балансова вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів відповідача у Херсонській області складає 10 885 662,22 гривень.
Позивач заперечив розстрочення виконання рішення.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши наявність на момент прийняття рішення обставин (воєнні дії на території України, тимчасова окупація Херсонської області), які мають істотне значення та свідчать про неможливість одночасного виконання зобов'язання перед позивачем, адже такі виникли поза волею відповідача, є невідворотними та перешкоджають продовжувати підприємницьку діяльності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості на 12 календарних місяців рівними частинами (за винятком судових витрат).
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №12901 від 27.03.2023 на суму 2'684,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач зазначив, що поніс витрати у розмірі 7'500,00 грн. Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено ордер №1370370 від 27.03.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС№9359/10 від 31.07.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2023 та копію платіжної інструкції №13458 від 05.05.2023 про підтвердження оплати за надання послуг правової допомоги на суму 7'500,00 грн.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
У акті наданих послуг зазначено, що адвокатом підготовлено проект позовної заяви, подання поточних клопотань, додаткових пояснень/заперечень (6'000,00 грн); участь у судовому засіданні (1'500,00 грн).
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У клопотанні про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу на 90%, відповідач відзначає, що справа не є складною, у позовній заяві відсутнє посилання на будь-які правові позиції судів касаційної інстанції; доведення обставин щодо стягнення залишку заборгованості за договором лізингу не потребує значних зусиль чи вчинення дій для зібрання доказів.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Правову позицію з приводу обов'язку сторони довести належними доказами обставини неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 по справі №922/376/20. Крім того, Верховний Суд у складі об'єднаної палати КГС у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Позовна заява та додатки до неї, а також інші заяви, що подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом Д. Лисенком та здійснено їх надсилання до суду та відповідачу. Адвокат брав участь у судових засіданнях 04.05.2023 та 30.05.2023.
Оскільки спір виник з вини відповідача, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними із ціною позову та обсягом виконаних адвокатом послуг, суд відмовляє у задоволенні заяви про зменшення витрат на 90% та стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 7'500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Річойл» (79066, м.Львів, вул.Зелена, 283; ідентифікаційний код 38667335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» (04116, м.Київ, вул.М. Довнар-Запольського, 5, офіс 220; ідентифікаційний код 42441539) 99'881,05 грн заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу та 16'518,95 грн процентів та комісії.
Розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами шляхом сплати по 9'700,00 грн щомісячно.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Річойл» (79066, м.Львів, вул.Зелена, 283; ідентифікаційний код 38667335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» (04116, м.Київ, вул.М. Довнар-Запольського, 5, офіс 220; ідентифікаційний код 42441539) 2'684,00 грн судового збору та 7'500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.06.2023.
Суддя Б. Яворський.