79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.2023 справа № 914/1848/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова
до відповідача 1: Львівської міської ради
до відповідача 2: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців, 4»,
до відповідача 3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
представники сторін:
від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.;
від відповідача 1: Гордєєва О.В.;
від відповідача 2: Глуховський А.Ю.;
від відповідача 3: Баїк Ю.П.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців, 4», Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 23.12.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті декілька разів відкладався.
В судове засідання 22.05.2023 сторони явку уповноважених представників забезпечили.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 22.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Прокурор стверджує, що підлягає скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Оскільки, при прийнятті ухвали №5397 від 11.07.2019 Львівською міською радою не було враховано місце розташування земельної ділянки, зокрема, в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення, внаслідок чого порушені вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», Земельного Кодексу України, Генерального плану м. Львова. Також при прийнятті ухвали Львівської міської ради №1433 від 07.10.2021 «Про затвердження ОСББ "Тершаковців 4" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Тершаковців, 4» встановлено, що така не відповідає вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 53, 54,123 Земельного Кодексу України.
Позиція відповідача 1
Львівська міська рада стверджує, що прокурором не надано жодних доказів використання орендарями земельної ділянки на вул. Тершаківців, 4 у м. Львові всупереч правил використання земель історико-культурного призначення, які б створювали сприятливі умови для незаконного використання земель.
Позиція відповідача 2
Відповідач 2 у своєму відзиві зазначає, що встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.
Твердження Позивача про можливе неправомірне зловживання ґрунтується виключно на припущеннях та не може бути покладене в основу позову без належних доказів такого зловживання.
Позиція відповідача 3
Відповідач 3 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Львівською міською радою прийнято ухвалу № 5397 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Тершаковців 4» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Тершаковців, 4, орієнтовною площею 0,1516 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови.
На земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок, який відповідно до акту приймання - передачі житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу ЖП №503 переданий в управління ОСББ «Тершаковців 4». Акт приймання - передачі житлового будинку затверджений наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури від 13.08.2018 №453.
Відповідно до паспорта об'єкта культурної спадщини житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно з останніми пам'яткоохоронними дослідженнями збудований у 1898, відповідно до Рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №44 від 28.01.1986 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» об'єкт взято на державний облік та визначено категорію пам'ятки (охоронний №640). Будинок є спільною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку. Житлові квартири належать мешканцям будинку на правах приватної власності. Нежитлові приміщення підвалу, другого і третього поверхів перебувають у приватній власності ПП «Терра-КОМ-БУД».
25.08.2020 між управлінням охорони історичного середовища Львівсько міської ради та ПП «Терра-КОМ-БУД» укладено охоронний договір №58/20 на пам'ятку культурної спадщини частини нежитлових приміщень підвалу, другого, третього поверху загальною площею 572,8 кв.м.
Листом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 06.07.2022 повідомлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, згідно із Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам'яток України» 314 від 18.01.2021 (охоронний №5461-Лв).
В ухвалі № 5397 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Тершаковців 4» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 зазначено для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови, що дає змогу в подальшому власникам будинку та користувачам для неправомірного зловживання у процесі користування вищевказаним житловим будинком, та використання землі не за цільовим призначенням.
Львівською міською радою прийнято ухвалу №1433 від 07.10.2021 «Про затвердження ОСББ «Тершаковців 4» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Відповідно до якої міська рада ухвалила затвердити об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Тершаковців 4» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1516 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0026) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки (згідно класифікацією видів цільового призначення земель):
- на момент складання проекту землеустрою - землі не надані в постійне користування або користування, громадянам чи юридичним особам, угіддя - забудовані землі;
- запропоноване проектом землеустрою - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, угіддя, багатоповерхова забудова. Земельна ділянка пропонується для передачі у власність ОСББ «Тершаковців 4».
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-2017/2-22 від 18.07.2022 земельна ділянка площею 0,1516 га з кадастровим номером 4610137200:03:004:0026 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСББ “Тершаковців 4“ зареєстрована 09.09.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Мелітопольському районі Міжрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТзОВ «Галгеокадастр» у 2019 році.
Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:03:004:0026.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Стаття 19 Конституції України та ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зобов'язують органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 14 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Стаття 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Підпунктом 34 пункту 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Слід зазначити, що з моменту отримання права власності на житловий будинок (будівлю або споруду), виникають фактичні правовідносини по використанню земельної ділянки, на якій він розташований, так як експлуатація житлового будинку неможлива без використання земельної ділянки, на якій він розташований.
Відповідно до ст.ст. 53, 54, 541 до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо виливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об'єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони.
Межі та режими використання зон охорони визначаються науково - проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зони охорони приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо зон охорони пам'яток національного значення, історико - культурних заповідників державного значення, історико - культурних заповідних територій.
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з ст. 34 Закону № 1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико - культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно - планувальної та містобудівної документації.
Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв'язку з наявністю таких об'єктів.
У позовній заяві Позивач зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова, а в ухвалі Львівської міської ради від 11.07.2019 № 5397 зазначено для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови, що дає змогу в подальшому власникам будинку та користувачам для неправомірного зловживання у процесі користування вищевказаним житловим будинком, та використання землі не за цільовим призначенням.
Оскільки законодавство про охорону культурної спадщини допускає можливість перебування земель історико-культурного призначення у володінні (користуванні) за умов дотримання землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення суд вважає, що твердження Позивача про можливе неправомірне зловживання ґрунтується виключно на припущеннях та не може бути покладене в основу позову без належних доказів такого зловживання.
На земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:03:004:0026, площею 0,1516 га, що передана в постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
Загальна площа будинку, який розташований на вказаній земельних ділянці становить 1722,05 кв.м.
Згідно приписів ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Що стосується об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 - укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, які визначають зобов'язання щодо використання пам'ятки культурної спадщини.
Позов не містить жодних обґрунтувань ефективності обраного способу захисту прав та інтересів, а також про те, що обраний спосіб захисту призведе до їх відновлення прав чи інтересів, на захист яких подано позов.
Вищевказані обставини свідчать про те, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів який неспроможний захистит чи відновити їх із наведених у позові підстав.
Разом з тим, прокурором не надано жодних доказів використання земельної ділянки всупереч правил використання земель історико - культурного призначення, які б створювали сприятливі умови для незаконного використання земель.
Вищенаведені норми права, обставини спірних правовідносин та долучені до позовної заяви докази у своїй сукупності, підстави звернення прокурора із позовом, обраний ним спосіб захисту, а також зміст описаного в позовній заяві порушеного права та інтересу, на захист якого подано позов, свідчать про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, які є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник за заявою прокурора, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на прокурора.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.06.2023.
Суддя Горецька З.В.