вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1654/23
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
31.05.2023 через особистий кабінет в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась представниця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявниця) ОСОБА_2 із заявою від 31.05.2023 (вх. №1143 від 31.05.2023) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниці.
Перевіривши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) з наступних підстав.
1. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 116 Кодексу у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються, зокрема, місце проживання боржника.
Так, на титульному аркуші відповідної заяви зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : « АДРЕСА_1 ». На підтвердження зазначених відомостей суду надано копії 1-5, 10-13 сторінок паспорта заявниці.
Згідно п. 6 Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, зокрема, на одинадцятій-шістнадцятій сторінці паспортної книжечки робляться відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
Ураховуючи зазначене, положення ст. 8 Кодексу та те, що заявницею не надано суду копію паспорта (усіх сторінок), у суду відсутня можливість вставити місце реєстрації ОСОБА_1 .
2. Разом із цим, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог боржників, а також щодо кожного боржника - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу).
Проте, заявниця вищевказані вимоги Кодексу не виконала та відповідного списку боржників до своєї заяви не долучила.
3. Згідно із п. 6 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
Із матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 надано суду відповідну інформацію, зокрема, з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, проте, документів, визначених Порядком ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, які підтверджують наявність або відсутність обтяження рухомого майна заявницею суду надано не було.
4. Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду (абз. 1 ч. 5 ст. 116 Кодексу).
На виконання зазначених положень заявницею надано суду відповідні декларації лише за три роки, що передували зверненню до суду із відповідною заявою (2020, 2021, 2022 р.р.), утім декларацію за 2023 рік (станом на 01.04.2023) ОСОБА_1 до своєї заяви не долучила.
5. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу).
Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684,00грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявницею, становить 40 260,00грн (2 684,00*5*3=40 260,00).
Водночас, у своїй заяві Валько Т.В. із посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20 зазначила, що уклала договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із арбітражним керуючим Мотильовою-Кравець В.Ю. (свідоцтво №1052/5 від 03.04.2019), який у порядку п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, надав свою згоду на участь у справі про неплатоспроможність заявниці (вх. №10640/23 від 31.05.2023).
Проаналізувавши вказане, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Так, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонам
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч.ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Так, із змісту наданого договору, а саме, п.п. 3.1, 3.3, вбачається, що оплата послуг розпорядника майна ставить 40 260,00грн за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна. ОСОБА_1 вносить (перераховує) 2 000,00 до 02.02.2023 та здійснює оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 3 850,00грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Проте, п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу встановлено обов'язок заявниці надати докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень під час звернення із відповідною заявою до суду.
Зазначена норма є імперативною, тобто, такою що не допускає ніяких відхилень при її виконанні, тоді як заявницею помилково розтлумачено останню як таку, що має диспозитивний характер.
До того ж, ч. 2 ст. 30 Кодексу, зокрема, передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сторони домовившись про відстрочення сплати грошової винагороди фактично діяли без урахуванням норм діючого законодавства, а відтак, у суду відсутні підстави стверджувати, що вказаний правочин породжує певні права та обов'язки як у заявниці та і в арбітражного керуючого, а відтак, не може братись судом до уваги.
Водночас, із матеріалів заяви вбачається, що заявницею частково перераховано на депозитний рахунок суду грошову винагороду лише у розмірі 11 350,00грн, а не як зазначено вище - 40 260,00грн.
Зважаючи на те, що заявницею не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому Кодексом розмірі, суд дійшов висновку про недотримання ОСОБА_1 вищевказаних положень Кодексу.
6. Крім того, п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.
Зі свого боку, суд зазначає, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21).
У свою чергу, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що підставою для звернення до суду, зокрема, є п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
На підтвердження зазначеної обставини, заявницею надано суду інформацію з Українського бюро кредитних історій та відповідні кредитні договори.
Водночас, зазначені документи можуть слугували підтвердженням лише наявності/відсутності у заявниці того чи іншого обов'язку. Проте, із змісту вказаних доказів неможливо встановити ані розмір простроченого зобов'язання ОСОБА_1 , ані його склад (основний борг, неустойка, інші фінансові санкції), ані дату останнього платежу, який був здійснений заявницею.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявницею при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених ст. 116 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 Кодексу, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 31.05.2023 (вх. №1143 від 31.05.2023) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу, а саме, надати суду:
копію паспорта громадянина України виданого ОСОБА_1 (усі сторінки), засвідчену особисто заявницею;
конкретизований список боржників, оформлений у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу;
витяг відповідно до Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, який підтверджує наявність або відсутність рухомого майна у заявниці, яке є обтяженим у той чи інший спосіб;
декларація про майновий стан ОСОБА_1 за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, станом на 01.04.2023;
докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 28 910,00грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - НОМЕР_2; установа банку - ДКСУ місто Київ);
докази, які підтверджують припинення здійснення ОСОБА_1 планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (судові рішення, банківські виписки, платіжні доручення, довідки, листи, тощо).
3. У разі невиконання заявницею п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
4. Звернути увагу заявниці на те, що у разі надіслання відповідних документів до суду засобами поштового зв'язку, невідкладно повідомити про це суд на його електронну пошту (inbox@ko.arbitr.gov.ua) із обов'язковим зазначенням штрих-коду поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 05.06.2023 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 05.06.2023.