номер провадження справи 24/13/23
24.05.2023 Справа № 908/2843/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2843/22
за позовом: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00186542)
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345716)
про стягнення 1272374,48 грн.
за участю представників:
від позивача: Верба В.В., адвокат, довіреність № 18-41 від 28.12.2022
від відповідача: Бурдак О.В., адвокат, довіреність № 01Др-109-1222 від 16.12.2022
Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” про стягнення основного боргу в сумі 1257780,77 грн, інфляційних витрат у сумі 8804,47 грн, трьох процентів річних у сумі 5789,24 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Кодексу газорозподільних систем та на неналежне виконання відповідачем умов договору № 09420056F2АР016 від 01.01.2016 розподілу природного газу та діючого законодавств щодо повернення переплату, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за 2022 рік у сумі 1257780,77 грн, у зв'язку з чим, у відповідача наявний основний борг перед позивачем на загальну суму 1257780,77 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 8804,47 грн інфляції за листопад 2022 року та 5789,24 грн. 3% річних за період з 02.11.2022 по 26.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі № 908/2843/22 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/13/23, підготовче засідання призначено на 30.01.2023 об 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 30.01.2023 відкладено підготовче засідання на 20.02.2023 о 12 год. 40 хв., яке перенесено на 14.03.2023 об 11 год. 40 хв.
14.03.2023 на електронну адресу суду від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” надійшла заява (в порядку ст. 231 ГПК України), у якій останній просить суд закрити провадження у справі № 908/2843/22 в частині стягнення основного боргу в сумі 812534,63 грн. за договором № 09420056F2АР016 від 01.01.2016 та вказує, зокрема, на те, що заборгованість АТ «Запоріжгаз» перед АТ «ЗФЗ» станом на 14.03.2023 складає 459839,85 грн., виходячи з наступного. Між позивачем та відповідачем підписано акти наданих послуг №ЗПЯ83000126 на суму 56646,98 грн. за січень 2023 року, №ЗПЯ83001052 від 28.02.2023 на суму 56646,97 грн. за лютий 2023 року. На електронну адресу позивача відповідачем направлено Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2023 року - лютий 2023 року від 09.03.2023, згідно з яким станом на 28.02.2023 заборгованість на користь АТ «ЗФЗ» складає 573133,80 грн. Крім того, в силу вимог п. 6.6 Договору відповідачем на адресу позивача направлено рахунки на оплату РЗП за березень 2023 року №63002187 від 01.02.2023 року на суму 56646,98 грн. та квітень 2023 року №63001527 від 01.03.2023 на суму 56646,97 грн. на умовах попередньої оплати. Відтак, в частині стягнення основного боргу у сумі 812534,63 грн. справа №908/2843/22 підлягає закриттю.
Ухвалою суду від 14.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.04.2023 та відкладено підготовче засідання на 30.03.2023 о 12 год. 50 хв.
30.03.2023 на електронну адресу суду від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” надішли пояснення, яких останній просить суд відмовити Акціонерному товариству “Запорізький завод феросплавів” в позові в частині стягнення з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” трьох процентів річних у сумі 5759,24 грн. та інфляційних втрат у сумі 8804,47 грн. посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла з об'єктивних підстав, зокрема, враховуючи військову агресію російської федерації проти України, внаслідок чого, починаючи з 24.02.2022 на всій території України та на сьогодні діє воєнний стан. Крім того, АТ «Запоріжгаз» юридично та фактично не могло виконати зобов'язання перед позивачем у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження ВП 69717106 від 04.07.2022 накладенням арешту на кошти боржника. У грудні 2022 приватним виконавцем зупинено ВП 69717106, що надало можливість АТ «Запоріжгаз» 28.12.2022 здійснити погашення заборгованості у сумі 628000,00 грн., інша частина заборгованості списується в порядку погашення поточної заборгованості позивача перед відповідачем. Таким чином, АТ «Запоріжгаз» мало волю виконати своєчасно зобов'язання за Договором перед відповідачем, проте в силу викладених обставин було позбавлено цієї можливості:
Ухвалою суду від 30.03.2023 відкладено підготовче засідання на 18.04.2023 об 11 год. 00 хв.
18.04.2023 на електронну адресу суду від Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” надійшла заява (в порядку ст. 231 ГПК України) уточнена, в якій останній просить суд закрити провадження у справі № 908/2843/22 в частині стягнення основного боргу у 869181,61 грн. за договором № 09420056F2АР016 від 01.01.2016.
Ухвалою суду від 14.04.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2843/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2023 о 12 год. 00 хв.
08.05.2023 відповідачем надано суду клопотання про доручення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.03.2023 - 17.04.2023 від 09.03.2023, згідно з яким станом на 17.04.2023 заборгованість на користь позивача складає 516486,82 грн.
09.05.2023 відповідачем надано суду клопотання про доручення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2023 - 08.05.2023 від 08.05.2023, згідно з яким станом на 08.05.2023 заборгованість на користь позивача складає 459834,85 грн.
Ухвалою суду від 08.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.05.2023 о 09 год. 40 хв.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 24.05.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В засіданні 24.05.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2016 Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” (далі за текстом скорочено - АТ “ЗФЗ”, відповідач у справі, Споживач) приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 та є загальнодоступним, шляхом підписання заяви-приєднання № 09420056F2АР016.
Відповідно до заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420056F2АР016 до системи газопостачання підключено газоспоживче обладнання згідно з додатками.
Отже, між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (станом на час виникнення спірних відносин - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, позивач у справі) - оператор ГРМ та АТ «ЗФЗ», як непобутовим споживачем, укладено Договір № 09420056F2АР016 розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 за № 09420056F2АР016 до умов Типового договору розподілу природного газу (далі - Договір розподілу).
Спірні правовідносини, які виникли між споживачем (позивачем) та газорозподільною організацією (відповідачем) унормовані Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № VIII, Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС, затвердженим постановою НКРЕП № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 від 06.11.205, постановою НКРЕП № 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
За умовами типового договору розподілу природного газу:
- цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов нього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій. які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3.);
- оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1.).
Згідно з п. 6.3. Типового договору розподілу природного газу величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору).
Відповідно до п. 6.6 Договору розподілу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги
Відповідно до 7 п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494. споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об'єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Згідно п. 3 гл. 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, при зменшенні величини замовленої річної потужності переплата, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення величини замовленої річної потужності (включно), з урахуванням тарифів на розподіл природного газу відповідних періодів зараховується Оператором ГРМ у рахунок майбутніх платежів споживача, що не є побутовим, або на письмову вимогу цього споживача протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги грошові кошти повертаються споживачу. Перерахунок вартості послуги з розподілу природного газу за період з початку поточного календарного року до місяця, у якому здійснюється уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності, відображається у періоді нарахування за послуги розподілу природного газу поточного календарного місяця.
Матеріали справи свідчать, що позивач листом від 12.09.2022 №11-111-11-09/474, керуючись постановою НКРЕКІІ від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не побутовим, в умовах воєнного стану», звернувся до відповідача та надав уточнену величину замовленої потужності на 2022 рік, яка складає 477847 м3.
Відповідач вищевказану заявку на зменшення величини замовленої потужності на 2022 рік з боку позивача прийняв та 10.10.2022 між позивачем та відповідачем був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців 2022 року.
Відповідно до цього акту звіряння, станом на 30.09.2022 заборгованість на користь АТ «ЗФЗ» (переплата) за Договором приєднання становила 1301742.69 грн.
На підставі п. 6.6 Договору розподілу та п. 3 гл. 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивач звернувся до відповідача з листом від 17.10.2022 №11-111-11-10/527, в якому просив зарахувати оплату за розподіл природного газу за жовтень 2022 року у сумі 43 961,92 грн. з ПДВ згідно рахунку №62009611 від 03.10.2022, а залишок коштів у сумі 1 257 780,77 грн. перерахувати на поточних рахунок позивача.
Вищевказана вимога отримана відповідачем 18.10.2022 та зареєстрована ним за № СЛ-7844-69003-1022.
Таким чином, відповідач, повинен був повернути переплату, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за 2022 рік у сумі 1 257 780,77 грн. протягом 10 робочих днів з 18.10.2022, тобто до 01.11.2022 (включно).
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення переплати стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін у даному спорі врегульовані умовами Договору розподілу природного газу № 09420056F2АР016 від 01.01.2016.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору розподілу природного газу № 09420056F2АР016 від 01.01.2016 суду не надано.
Як передбачено статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Типовий договір розподілу природного газу (далі - типовий договір) є публічним (стаття 633 ЦК України) та договором приєднання (стаття 634 ЦК України). Умови Типового договору є однаковими для всіх споживачів України.
Позивач, як споживач природного газу, уклав з відповідачем відповідний Договір шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420056F2АР016.
Як встановлено судом, згідно постанови НКРНКП від 24.05.2022 №528 "Про уточнення річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, що не побутовим, в умовах воєнного стану", позивач звернувся до відповідача листом від 12.09.2022 №11-111-11-09/474 та надав уточнену величину замовленої потужності на 2022 рік, яка складає 477847 м3, у зв'язку з чим сторонами 10.10.2022 між сторонами був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців 2022 року, згідно якого станом на 30.09.2022 заборгованість на користь ЛІ' "ЗФЗ" (переплата) за Договором приєднання становила 1 301 742,69 грн.
На підставі п. 6.6 Договору та п. 3 ст. 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивач звернувся до відповідача з листом від 17.10.2022 №11-111-11-10/527, в якому просив зарахувати оплату за розподіл природного газу за жовтень 2022 року у сумі 43 961,92 гри. з ПДВ згідно рахунку №62009611 від 03.10.2022, а залишок коштів у сумі 1 257 780,77 грн. перерахувати на поточних рахунок позивача.
Вищевказана вимога отримана відповідачем 18.10.2022 та зареєстрована ним за №01-7844-69003-1022.
Проте, переплата, яка утворилася внаслідок перерахунку вартості послуг з розподілу природного газу за 2022 рік у сумі 1 257 780.77 грн. протягом 10 робочих днів з 18.10.2022, тобто до 01.1 1.2022 (включно) відповідачем на поточних рахунок позивача перерахована не була.
Разом з тим, в ході розгляду справи, сторонами складалися Акти звіряння взаємних розрахунків, зокрема, Акт звіряння взаємних розрахунків від 08.05.2023 за період 01.04.2023 - 08.05.2023 між АТ “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” і АТ «ЗФЗ» за договором № 09420056F2АР016 від 01.01.2016, згідно з яким станом на 08.05.2023 заборгованість на користь позивача складає 459834,85 грн.
Таким чином, станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором № 09420056F2АР016 від 01.01.2016 становить 459839,85 грн.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 797940,92 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за листопад 2022 року у сумі 80804,47 грн та 3% річних за період з 02.11.2022 по 26.12.2022 в сумі 5789,24 грн.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, господарський суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є арифметично правильним та нарахованим відповідно до чинного законодавства, а тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 8804,47 та 3% річних в сумі 5789,24 грн.
Суд відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань через настання форс-мажорних обставин, пов'язаних із введенням на території України воєнного стану.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов'язаний із запровадженням воєнного стану.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 19085,62 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 797940,92 грн
В решті позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345716) на користь Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00186542) -459834 (чотириста п'ятдесят девять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 85 коп. основного боргу, 8804 (вісім тисяч вісімсот чотири) грн. 47 коп. інфляції, 5789 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. 3% річних та 19085 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 62 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05.06.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян