06.04.2023 Справа № 908/1095/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» від 28.03.2023 за вих. №6870/70.2.2 про забезпечення позову
За позовом: Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 09806443)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Бєльченко Станіслава Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
про стягнення 49 526,65 грн.,
Без виклику представників сторін
04.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до Фізичної особи-підприємця Бєльченко Станіслава Михайловича про стягнення 49 526,65 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 справу №908/1095/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 06.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1095/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/96/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.05.2023.
Разом з вказаною позовною заявою до суду від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» надійшла заява від 28.03.2023 за вих. №6870/70.2.2 про забезпечення позову.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2023 вказану заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Згідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування забезпечення позову позивач посилається на те, що ФОП БєльченкоС.М. порушено умови кредитного договору №ID8378701 від 03.08.2020 у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 38 788,75 грн. та по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 10 737,90 грн. Отже, позичальник навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов'язань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, покладених кредитним договором. Зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 21.03.2023 за відповідачем, зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 66,54 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 21637438, номер запису: 38803 в книзі: 281. Таким чином, при наявності заборгованості по Кредитному договору, існує велика вірогідність, що ФОП Бєльченко С.М. може бути відчужене майно до ухвалення судом рішення у даній справі. У зв'язку з цим в даному судовому процесі забезпечення позову є необхідним для попередження можливих дій пов'язаних з відчуженням третім особам, нерухомого майна. Відчуження зазначеного нерухомого майна призведе до неможливості в майбутньому відновлення порушених права позивача. При цьому, у випадку настання таких обставин, обрані позивачем способи захисту порушених прав як стягнення заборгованості по кредитному договору будуть мати, лише, формальний характер, які не забезпечать поновлення порушених прав позивача.
На підставі викладеного, позивач просить суд накласти арешт, в межах позовних вимог, на нерухоме майно, що належить Бєльченко Станіславу Михайловичу, а саме: квартира загальною площею 66,54 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 21637438, номер запису: 38803 в книзі: 281.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.
Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
За змістом частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Як зазначає позивач, за кредитним договором №ID8378701 від 03.08.2020 у відповідача існує заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 38 788,75 грн. та по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 10 737,90 грн., тобто загальна сума заборгованості ФОП Бєльченко С.М. перед АТ «ТАСКОМБАНК» становить 49 526,65 грн.
Суд зазначає, що предметом позову, є стягнення грошових коштів, а не витребування майна у відповідача.
Проте в обґрунтування забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на майно ФОП Бєльченко С.М.
В той же час, позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження вартості цього майна, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості.
Позивачем не наведено в чому полягає зв'язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Позивач лише посилається на факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірними правочинами; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову в розмірі 49 526,65 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» від 28.03.2023 за вих. №6870/70.2.2 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст. ст. 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» від 28.03.2023 за вих. №6870/70.2.2 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.