майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"31" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/567/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: Алфьоров Г.І. - адвокат, ордер серії АО №1035375 від 19.04.2023 (в
режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ"
про стягнення 226289,39 грн,
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію згідно комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 226289,39 грн, з яких 217689,54 грн основного боргу, 484,37 грн 3% річних, 8072,86 грн пені та 42,62 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.05.2023.
До суду від сторін надійшли такі процесуальні документи:
- відзив відповідача на позовну заяву від 15.05.2023, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.118-120);
- клопотання позивача про долучення до матеріалів справи листа АТ «Житомиробленерго» від 03.05.2023 №012/9947 з інформацією щодо споживання електричної енергії по споживачу ТОВ «Граніт» (а.с.125-130);
- відповідь позивача на відзив (з додатками), згідно з якою останній просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.131-141);
- із супровідними листами від позивача - оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.90-117, 142-145).
Відповідач участі повноважного представника у засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 01.05.2023 за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на електронну пошту, зазначену в матеріалах справи, зокрема заяві-приєднання до договору та комерційній пропозиції (а.с.147-148, 88); будь-яких заяв із зазначенням поважних причин неявки представника у засідання, клопотань про відкладення розгляду справи суду не направив.
Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, копію ухвали суду від 01.05.2023 у справі №906/567/23 (трекінг №1000233416308), надіслану на юридичну адресу відповідача, вручено останньому особисто 09.05.2023 (а.с.149). Також на електронну пошту суду від відповідача (tovgranitbuh@ukr.net) надійшло підтвердження про отримання ухвали суду електронним зв'язком 02.05.2023 (а.с.89).
Відповідач правом подання заперечення, відповідно до ч.2 ст.251 ГПК України, не скористався, хоча відповідь на відзив отримав 24.05.2023, згідно інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (трекінг 0101510345020) (а.с.146).
З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу господарський суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.
У засіданні 31.05.2022 судом оглянуто оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких долучено до матеріалів справи.
31.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання від 03.08.2021, та комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 до договору не виконав зобов'язання з оплати електричної енергії за січень - березень 2023 року своєчасно та у повному обсязі (а.с.1-13).
У відзиві на позовну заяву від 15.05.2023 відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу направлення / отримання відповідачем рахунка на оплату, на підставі якого мали бути проведені розрахунки; згідно комерційної пропозиції №ЮК/22/05/19С від 31.05.2022, на яку посилається позивач і яку до справи не додано, строк дії договору сплив 31.12.2022; будь-якої іншої комерційної пропозиції, яка діяла б у період нарахування заборгованості, сторони не підписували, умови та вартість постачання електричної енергії не узгоджували; після 31.12.2022 у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем, можливості проведення розрахунків не було через відсутність діючої комерційної пропозиції та рахунків на оплату; відповідач не подавав заяву на постачання електричної енергії, що є обов'язковою умовою за п.2.1 договору (а.с.118-120).
Позивач на спростування доводів відповідача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що останній у відповіді на досудову претензію підтвердив і визнав укладення комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 і наявність заборгованості у розмірі 217689,54 грн, підтвердив, що продовжує виконувати зобов'язання; рахунки на оплату відповідач отримував, що вбачається з призначення платежів у долучених до позовної заяви платіжних інструкціях (а.с.131-133).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
03.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.КОМОДІТІЗ» (далі - постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «ГРАНІТ» (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до договору (а.с.17-29).
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За п.2.1 договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником виключно після надання споживачем заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до додатку №1 відповідної комерційної пропозиції, яка є додатком №2 цього договору. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією (додаток №2).
Згідно з п.2.3 договору, постачання електроенергії у розрахунковому періоді постачальником здійснюється у відповідності до погодинних обсягів споживання електричної енергії, які зазначені споживачем в заяві-приєднанні та скориговані відповідно до цього договору. У разі ненадання споживачем відомостей про обсяги споживання електричної енергії, заявлення таких обсягів споживання встановлюються постачальником самостійно, враховуючи обсяги споживання електричної енергії споживачем у попередні відповідні періоди постачання. У такому випадку постачальник не несе відповідальність за відхилення фактичних обсягів споживання електричної енергії від заявлених.
У розділі 4 договору визначено ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.
Так, п.4 1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.4.2 договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.4.4 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.4.5 договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, якщо інші строки не встановлені у комерційній пропозиції (додаток №2) (п.4.7 договору).
Відповідно до п.4.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп.1 п.5.2 договору).
За змістом п.8.7 договору, у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (Оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (Оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків.
Згідно з умовами п.п.12.1, 12.3, 12.7 договору, текст цього договору є офертою у розумінні ст.634 ЦК України, яку акцептує споживач шляхом надання заяви-приєднання. Оригінал підписаної заяви-приєднання (акцепт) є підтвердженням укладення сторонами договору. Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток №2), яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні, та сплати рахунку (квитанції) постачальника (у разі, якщо комерційною пропозицією передбачено здійснення розрахунків у формі попередньої оплати).
Згідно із заявою-приєднання від 03.08.2021, початок постачання визначено з 10.08.2021 (а.с.28-29).
До матеріалів справи долучено копії комерційних пропозицій до договору: №ЮК/21/07/21/С від 26.07.2021, №ЮК/21/12/35/С від 16.12.2021, №ЮК/22/05/19С від 31.05.2022, №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 (а.с.99-102, 105-106, 108-111, 31-34), заявлені обсяги постачання електричної енергії у розрахункових періодах 2021 року, 2022 року, 2023 року на відповідних класах напруги для потреб ТОВ «Граніт» (а.с.103, 107, 112), технічні характеристики обліку електричної енергії (а.с.104).
Оглянувши оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у т.ч. вказаних комерційних пропозицій до договору, суд встановив, що оригінал комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 відсутній, надана позивачем копія комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 не містить дати її підписання сторонами (а.с.31-34). Представник позивача пояснив це тим, що оригінал комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 знаходиться у відповідача, останній не повернув позивачу підписаний примірник (а.с.91, 134). Відповідач у відзиві посилається на комерційну пропозицію №ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 та стверджує, що не підписував з позивачем будь-якої іншої, яка діяла б у спірний період.
Суд встановив, що позивач у тексті позовної заяви вказує на комерційну пропозицію №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 (фактично зазначає її номер і дату), але при цьому наводить положення, обґрунтовує свої вимоги і здійснює нарахування відповідно до іншої - комерційної пропозиції №ЮК/22/05/19С від 31.05.2022.
З огляду на викладене, при розгляді даної справи суд бере до уваги положення комерційної пропозиції №ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 до договору, яка підписана сторонами 31.05.2022 і набрала чинності з 01.06.2022 (далі - комерційна пропозиція) (а.с.108-111).
Так, згідно з розділом 2 комерційної пропозиції, ціна попередньої оплати постачання електричної енергії за цим договором визначається як середньозважена ціна РДН М-1 (місяць, що передує місяцю постачання) опублікована на сайті (https://www.oree.com.ua/) та на дату підписання комерційної пропозиції становить - 2,299 грн/кВт*год без ПДВ.
У розділі 4 комерційної пропозиції передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, який зазначений у договорі або розрахункових документах, на умовах узгодженого між сторонами графіка оплати за замовлений обсяг. Розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати плановими платежами з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
За змістом розділу 5 комерційної пропозиції, оплата за замовлений обсяг електроенергії за договором має здійснюватися споживачем самостійно у відповідності до узгодженого сторонами графіка оплати. Планові платежі здійснюються в наступному порядку:
- 1-й платіж за 3 дні до початку розрахункового місяця - у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (додаток №3);
- 2-й платіж до 15 числа розрахункового місяця - у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (додаток №3).
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 8 числа, місяця наступного за розрахунковим (місяцем поставки), відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом, у передбачених законом випадках), на підставі отриманого споживачем від постачальника рахунка, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку (розділ 8 комерційної пропозиції).
Розділом 11 комерційної пропозиції визначено, що договір набирає чинності з дня підписання заяви-приєднання та діє до 31.12.2022.
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу електроенергію у період із січня по березень 2023 року згідно актів приймання-передачі №UC00-000078 від 31.01.2023, №UC00-000668 від 28.02.2023, №UC00-001066 від 31.03.2023 на загальну суму 360522,00 грн та виставив рахунки на її оплату (а.с. 93, 94, 35, 36, 38, 40).
Акти №UC00-000078 від 31.01.2023 та №UC00-000668 від 28.02.2023 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств, акт №UC00-001066 від 31.03.2023 не містить підпису відповідача, однак був надісланий останньому електронним зв'язком (а.с.92-94, 35).
Згідно наявних у справі платіжних інструкцій та акта звірки взаємних розрахунків, підписаного зі сторони позивача, вбачається, що станом на 10.04.2023, з урахуванням попередніх розрахунків, проведених між сторонами з 01.12.2022 по 10.04.2023, за відповідачем утворилась заборгованість на суму 6088,84 грн за січень 2023 року, 157447,60 грн за лютий 2023 року та 54153,10 грн за березень 2023 року, всього у розмірі 217689,54 грн (а.с.41-62).
Позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією від 07.04.2023 №923/2-04/23 про сплату заборгованості без урахування штрафних санкцій на суму 217689,54 грн до 10.04.2023 (а.с.135-136).
Відповідач надіслав позивачу лист вих.№41 від 10.04.2023 «Щодо Вимоги сплати заборгованості за Договором…», у якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 217689,54 грн та зазначив, що попри усі труднощі, пов'язані з військовою агресією рф проти України та введенням у зв'язку з цим воєнного стану, продовжує виконувати свої зобов'язання за договором, поступово сплачує заборгованість і надалі планує продовжувати сплачувати кошти; просив розглянути можливість розстрочення строків сплати існуючої заборгованості без застосування штрафних санкцій, в т.ч. пені на термін квітень-травень, що надасть можливості уникнути критичних наслідків для підприємства; запевнив, що буде вжито усіх заходів щодо повного погашення існуючої заборгованості (а.с.63-64).
Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Граніт» 217689,54 грн основного боргу, 484,37 грн 3% річних, 8072,86 грн пені та 42,62 грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.
За змістом ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312.
Відповідно до п.3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8 ПРРЕЕ).
Згідно з ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Також у п.п.5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Пунктами 4.1, 4.5 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Згідно з п. 4.7 ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п.4.8 ПРРЕЕ).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п.4.12 ПРРЕЕ).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 ПРРЕЕ).
За приписами п.4.14 ПРРЕЕ, зокрема, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п.4.21 ПРРЕЕ).
Згідно з п.4.17 ПРРЕЕ, за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Матеріалами справи, зокрема актами №UC00-000078 від 31.01.2023, №UC00-000668 від 28.02.2023, №UC00-001066 від 31.03.2023, листом АТ «Житомиробленерго» від 03.05.2023 №012/9947 про надання інформації щодо споживання електричної енергії споживача ТОВ «Граніт», підтверджується, що позивачем було надано (поставлено), а відповідачем отримано (спожито) електричної енергії за січень-березень 2023 року на загальну суму 360522,00 грн грн.
Згідно акта звірки взаємних розрахунків №1152 від 11.04.2023 та наявних у справі платіжних інструкцій слідує, що станом на 10.04.2023, з урахуванням попередніх розрахунків, проведених між сторонами з 01.12.2022 по 10.04.2023, за відповідачем утворилась заборгованість на суму 217689,54 грн.
Суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані доводи відповідача про те, що після 31.12.2022 у нього були відсутні зобов'язання перед позивачем у зв'язку з відсутністю діючої комерційної пропозиції та рахунків на оплату, оскільки у листі вих.№41 від 10.04.2023 відповідач підтвердив наявність у нього договірних зобов'язань з оплати електричної енергії та заборгованості перед позивачем у розмірі 217689,54 грн, просив розстрочити її сплату та запевнив про вжиття усіх заходів щодо повного погашення існуючого боргу.
Водночас існування правовідносин між сторонами у спірний період підтверджують підписані сторонами заявлені обсяги постачання електричної енергії у розрахункових періодах 2023 року на відповідних класах напруги для потреб ТОВ «Граніт» (додаток 3 до договору), підписані сторонами акти приймання-передачі за січень, лютий 2023 року, часткова оплата відповідачем спожитої електричної енергії згідно рахунків.
Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність рахунків для проведення оплат з огляду на те, що у наявних у справі платіжних інструкціях у графі «Призначення платежу» містяться посилання на рахунки від 09.01.2023, 07.02.2023, 08.03.2023, тобто оплата вчинялась на підставі отриманого споживачем від постачальника рахунка.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), ст.610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт споживання відповідачем електричної енергії за січень-березень 2023 року та неналежне виконання ним договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати електричної енергії за вказаний період, при цьому відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, доказів оплати заборгованості суду не надано.
З підстав наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 217689,54 грн є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 484,37 грн 3% річних, 42,62 грн інфляційних втрат та 8072,86 грн пені за період з 09.02.2023 по 11.04.2023 на суму 6088,84 грн, з 09.03.2023 по 11.04.2023 на суму 157447,60 грн та з 09.04.2023 по 11.04.2023 на суму 54153,10 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.4.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
У розділі 8 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.7-9) на предмет їх відповідності умовам договору та нормам чинного законодавства, здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», суд встановив, що за визначений позивачем період підлягають стягненню з відповідача 8072,86 грн пені та 484,37 грн 3% річних, як і заявлено у позові, та 2496,30 грн інфляційних втрат, тобто у сумі більшій, ніж заявлено позивачем.
Враховуючи викладене та з огляду на приписи ч.1 ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 8072,86 грн пені, 484,37 грн 3% річних та 42,62 грн інфляційних втрат у заявленому ним обсязі.
Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків з позивачем.
Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, судовий збір у розмірі 3394,34 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" (вул.Лісова, буд.2, смт.Миропіль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13033, код ЄДРПОУ 13563220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (вул.Лейпцизька, буд.3А, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 42601505) 217689,54 грн основного боргу, 484,37 грн 3% річних, 42,62 грн інфляційних втрат, 8072,86 грн пені та 3394,34 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.06.23
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек.) + info@u-commodities.com;
3 - відповідачу (рек.) + tovgranitbuh@ukr.net.