ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 травня 2023 року Справа № 924/115/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук В.В.
від відповідача: Куркевич О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто"
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 11.04.23р. суддею Заверухою С.В. о 12:57 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 11.04.23р.
у справі № 924/115/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто"
до Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича
про визнання недійсним договору про надання послуг
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. по справі №924/115/23 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" до Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича про визнання недійсним договору про надання послуг - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" на користь Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також, просить судові витрати стягнути з відповідача.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- на думку скаржника, судом першої інстанції неповно, не об'єктивно та не всебічно встановлено обставини справи, допущено порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст.73, 75, 79, 86, 226, 231, 236, 237 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень у цій справі;
- зазначає, що укладення договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15, додатку №1 до цього ж договору, додаткової угоди від 30.09.2021р. до договору та документів на його виконання здійснено генеральним директором товариства із перевищенням повноважень, визначених п.7.26.1 Статуту товариства;
- вважає, що укладення 16.05.2018р. "Рамкового" контракту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніяким чином не могло спричинити будь-які правові наслідки щодо повноважень керівника, визначених Статутом у 2019 році, а тим більше при укладенні спірного правочину;
- покликається на те, що вартість послуг, зазначена в оспорюваному договорі значно перевищує ринкову за аналогічні послуги, що, зокрема вбачається з публічної інформації, розміщеної за наслідками проведених процедур закупівель на платформі Прозорро. Таким чином, обґрунтованим є те, що спірний договір може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Обставини справи свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення грошових коштів з власності позивача без належних на те підстав з метою незаконного збагачення відповідача;
- зазначає, що подані відповідачем первинні документи на підтвердження господарських операцій за спірним правочином не підтверджують їх реальне вчинення;
- звертає увагу суду на те, що відповідач не вчинив необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором, а саме не надав послуг, визначених додатком №1 до договору;
- вказує на те, що у позивача відсутні будь-які документи чи інше підтвердження реальності, доцільності та економічної обґрунтованості замовлення у відповідача зазначених послуг на таку суму, досягнення внаслідок такої угоди основної мети діяльності товариства - отримання прибутку;
- вважає, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України;
- зазначає, що доказів існування рішення єдиного учасника позивача - ОСОБА_1 про надання попередньої згоди на вчинення генеральним директором позивача - ОСОБА_2 правочину та укладення договору від 01.08.2021р. між ФОП Ковбасюком Олександром Васильовичем та ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15, додатку №1 до цього ж договору та 30.09.2021р. додаткової угоди до договору матеріали справи не містять. Отже, з огляду на викладені правові позиції Верховного Суду, за наявності у положеннях статуту позивача, на який міститься посилання в оспореному договорі, обмежень щодо повноважень його генерального директора, відповідач при укладенні вказаного договору за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження, зокрема проявивши звичайну розумну обачність та ознайомившись зі змістом зазначеного статуту. Відтак, генеральний директор позивача - ОСОБА_1, вчиняючи оспорений правочин на підставі статуту, за відсутності попередньої письмової згоди єдиного учасника товариства, перевищив свої повноваження, а відповідач, будучи обізнаним про наявність обмежень повноважень ОСОБА_2, вчиняючи правочин, діяв не проявивши розумну обачність;
- з наявних матеріалів справи убачається, що оспорений правочин підписаний генеральним директором позивача ОСОБА_2, підписання та скріплення печаткою позивача акту приймання-передачі наданих послуг та подання податкової та фінансової звітності також здійснене генеральним директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту та перевищення повноважень якого на вчинення правочину визначено позивачем однією із підстав для визнання його недійсним. А тому, з огляду положення ч.1 ст.46 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю", позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, такі дії хоча і свідчать про прийняття правочину до виконання, проте не можуть вважатися схваленням правочину у визначеному порядку, оскільки вчинені особою, що підписала оспорений договір за відсутності належних повноважень;
- вказує на те, що суду слід було критично оцінити доводи відповідача про здійснення позивачем оплати послуг та їх відображення в податковому і бухгалтерському обліку як обставину, що свідчить про наступне схвалення позивачем оспореного правочину, оскільки саме до повноважень генерального директора входить здійснення управління поточною діяльністю товариства (п.п.7.24, 7.25 статуту). При цьому надана відповідачем платіжна інструкція про перерахування коштів містить лише посилання на самого платника ТОВ "Торговий Дім Фаворит-Авто", втім жодних відомостей з приводу того, що таке схвалення (перерахування коштів) виходило від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти спірний правочин, дана платіжна інструкція не містить;
- вважає, що ні на момент укладення оспореного правочину, ні після вчинення дій з його виконання, відсутні будь-які погодження товариства (відповідного органу, єдиного учасника) на вчинення правочину, як це передбачено положеннями статуту позивача та ст.46 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю". Натомість товариством заперечено схвалення оспореного правочину та подано позов про його визнання недійсним.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/115/23/2700/23 від 01.05.2023р. матеріали справи №924/115/23 витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
08.05.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/115/23.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. у справі №924/115/23 та призначено справу №924/115/23 до розгляду на 30.05.2023р. об 15:00год., тощо.
24.05.2023р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича - адвоката Куркевича Олега Віталійовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/115/23 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича - адвокату Куркевичу О.В. можливість проведення судового засідання по справі №924/115/23, призначеного на 30.05.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023р. задоволено заяву представника Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича - адвоката Куркевича Олега Віталійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/115/23 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича - адвокату Куркевичу О.В. участь в судовому засіданні у справі №924/115/23, призначеному на 30.05.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
25.05.2023р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича надійшов письмовий відзив від 18.05.2023р. на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 30.05.2023р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. у справі №924/115/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 30.05.2023р.. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. у справі №924/115/23 - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу засідання учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №1 від 12.04.2007р. вирішено, зокрема: створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто"; затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто"; обрати генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" ОСОБА_2.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №0/1-к від 13.04.2007р. призначено ОСОБА_2 на посаду Генерального директора товариства з 13.04.2007р..
Згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №04052018 від 04.05.2018р. за участю фізичної особи-резидента ОСОБА_1 , що володіє 99% голосів, вирішено, зокрема, подовжити термін перебування ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства строком на 1 рік з 04.05.2018р. до 03.05.2019р. та укласти з ним трудовий контракт на новий строк у встановленому порядку.
04.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі голови загальних зборів учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт про те, що останній призначається на посаду генерального директора товариства терміном на один рік.
Цей контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року до 03.05.2019р. (п.6.1 контракту).
У відповідності до наказу №25-к від 04.05.2018р. ОСОБА_2 продовжує виконання обов'язків на посаді генерального директора з 04.05.2018р. згідно з протоколом №04052018 від 04.05.2018р. та трудовим контрактом від 04.05.2018р..
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" № 15/05/18 від 15.05.2018р. вирішено:
1) обрати головою загальних зборів учасників товариства ОСОБА_3 , секретарем загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2 ;
2) продовжити перебування ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства на термін 5 (п'ять) років, з 16.05.2018р. по 16.05.2023р. включно;
3) в зв'язку з прийнятими рішеннями, укласти товариством рамковий трудовий контракт з генеральним директором товариства ОСОБА_2 .. Уповноважити учасника товариства ОСОБА_3 на укладення та підписання від імені товариства рамкового трудового контракту з генеральним директором товариства ОСОБА_2 , з правом визначення всіх істотних умов цього контракту на власний розсуд;
4) погодити укладення та уповноважити генерального директора товариства ОСОБА_2 на підписання будь-яких правочинів без обмежень, зокрема, але не виключно: договорів купівлі-продажу автомобілів, договорів лізингу, договорів надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів, договорів про надання поворотної фінансової допомоги, договорів поставки, договорів підряду, договорів з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та керування, договорів про надання банківських послуг, договорів банківської гарантії, комісійних договорів, дилерських договорів, договорів страхування, договорів доручення, агентських договорів, договорів про надання юридичних послуг, договорів про надання правової (правничої) допомоги, договорів про проведення аудиту, договорів безповоротної фінансової допомоги, договорів про закупівлю товарів та/або послуг за державні кошти, договорів про співробітництво, договорів про надання послуг з керування комп'ютерним устаткуванням, договорів з надання послуг з комп'ютерного програмування, договорів оплатного та безоплатного зберігання договорів перевезення, кредитних договорів, догорів поруки, договорів уступки (відступлення) права вимоги, договорів переведення боргу, договорів оренди, договорів суборенди, договорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, договорів оренди, відчуження, застави основних засобів, інших матеріальних цінностей, що належать товариству, договорів купівлі-продажу, договорів оренди та/або суборенди транспортних засобів, договорів позички, договорів про внесення змін/додаткових угод про внесення змін до зазначених договорів та договорів/додаткових угод про розірвання зазначених договорів, з правом визначення істотних умов таких правочинів на власний розсуд та без обмеження сум та строку дії кожного з вказаних правочинів. Уповноважити генерального директора товариства ОСОБА_2 на підписання первинної бухгалтерської документації пов'язаної з виконанням вищезазначених правочинів, на підписання тендерних пропозицій для участі в публічних та приватних закупівлях, на відкриття/закриття банківських рахунків, на придбання та списання основних засобів, на прийняття товариством боргових гарантійних зобов'язань третіх осіб, дозволити безкоштовно передавати майно будь-яким фізичним або юридичним особам, надавати позики, виступати поручителем, списувати та ліквідовувати основні засоби, здійснювати індексацію основних фондів.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" № 16/05/18 від 16.05.2018р. вирішено:
1) обрати головою загальних зборів учасників товариства ОСОБА_3 , секретарем загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2 ;
2) в зв'язку з допущенням технічних помилок при виготовлені протоколу №15/05/18 загальних зборів учасників товариства від 15.05.2018р., внести зміни до протоколу, а саме:
- викласти назву протоколу в наступній редакції: "Протокол №15/05/18 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто";
- викласти преамбулу протоколу в наступній редакції: "На загальних зборах присутні учасники товариства: ТОВ "Холдинг-Інвест" в особі генерального директора ОСОБА_3 , який діє на підставі статуту, яке володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу товариства. Загалом на Загальних зборах учасників товариства присутні учасники, які мають частку в статутному капіталі товариства 100% голосів. Збори повноважні приймати будь-які рішення з питань порядку денного у відповідності до статуту товариства та чинного законодавства України";
- викласти прийняте рішення №3 в наступній редакції: "В зв'язку з прийнятими рішеннями, укласти товариством рамковий трудовий контракт з генеральним директором товариства ОСОБА_2 . Уповноважити голову загальних зборів учасників товариства ОСОБА_3 на укладення та підписання від імені товариства рамкового трудового контракту з генеральним директором товариства ОСОБА_2 , з правом визначення всіх істотних умов цього контракту на власний розсуд";
- викласти інформацію про підписантів протоколу в наступній редакції: "Голова Загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_3 . Секретар Загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_2 ".
16.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі ОСОБА_3 , який діє на підставі протоколу №15/05/18 загальних зборів учасників товариства від 15.05.2018р. та ОСОБА_2 укладено рамковий трудовий контракт, відповідно до якого ОСОБА_2 з 16.05.2018р. призначається на посаду генерального директора ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" (керівник), терміном на 5 років.
Згідно п.2.6. контракту, керівник має право, зокрема: діяти від імені товариства, представляти його у всіх товариствах, в установах та організаціях без особливого на те доручення та без обмежень; користуватись правом розпорядження коштами товариства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства України; укладати будь-які правочини з правом визначення істотних умов таких правочинів на власний розсуд та без обмеження сум та строку дії кожного з вказаних правочинів; підписувати первинну бухгалтерську документацію пов'язану з виконанням вищезазначених правочинів; підписувати тендерні пропозиції для участі в публічних та приватних закупівлях; вирішувати інші питання, віднесені законодавством України, вищим органом товариства, статутом товариства і цим контрактом до компетенції керівника.
Відповідно до п.6.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 5 років, до 16.05.2023р. включно.
У відповідності до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" за участю фізичної особи-резидента ОСОБА_3 , що володіє часткою в статутному капіталі товариства, що складає 99% голосів, що діє на підставі статуту, фізичної особи-резидента ОСОБА_1 , що володіє часткою в статутному капіталі товариства, що складає 1% голосів, що діє на підставі статуту, вирішено надати повноваження генеральному директору ОСОБА_2 на підписання документів тендерної пропозиції для процедури закупівель, замовником якої є дитячо-юнацька спортивна школа департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради, без обмежень.
02.05.2019р. учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" ОСОБА_1 , яка є власником частки у розмірі 100% статутного капіталу товариства, що відповідає 100% голосів учасників товариства, прийнято рішення №02/05/19, згідно якого продовжено термін перебування ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства з 03.05.2019р. до 02.05.2020р. включно та укласти з ними трудовий контракт на новий строк у встановленому порядку.
02.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі учасника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт про те, що ОСОБА_2 з 03.05.2019р. призначається на посаду генерального директора ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" (керівник) терміном на 1 рік на підставі рішення учасника товариства №02/05/19 від 02.05.2019р..
Згідно п.2.6. контракту, керівник має право: діяти від імені товариства, представляти його у всіх товариствах, в установах та організаціях без особливого на те доручення; укладати від імені товариства будь-які господарські та інші угоди; видавати доручення; відкривати рахунки в банках; без обмежень укладати з банками угоди про надання кредитів та договори застави будь-якого майна та/або майнових прав (в тому числі товариства, як цілісного майнового комплексу) для забезпечення як власних зобов'язань товариства, так і зобов'язань третіх осіб; користуватись правом розпорядження коштами товариства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства України; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників товариства; вирішувати інші питання, віднесені законодавством України, Вищим органом товариства, статутом товариства і цим контрактом до компетенції керівника.
Даний контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року, до 02.05.2020р. включно.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №07/05/19 від 07.05.2019р. затверджено статут у новій редакції, відповідно до п.1 якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" є суб'єктом господарювання, що діє на принципах самоокупності.
У відповідності до п.1.2 статуту, товариство створено та діє відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", інших нормативно-правових актів чинних на території України, та цього статуту.
Відповідно до п.1.4 статуту учасником (учасниками) товариства є: фізична особа-резидент ОСОБА_1 ..
Згідно п.2.1 статуту метою діяльності товариства є одержання прибутку.
Пунктом 4.1 статуту передбачено, що учасник товариства має право відчужувати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Пунктом 7.1 статуту передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства та/або призначених ними представників. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників. Учасники товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
Згідно п.7.2 статуту, річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
У відповідності до п.7.23 статуту, у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
Відповідно до п.7.24 статуту, у товаристві створюється виконавчий орган - Дирекція на чолі з Генеральним директором, який здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Згідно п.7.25 статуту, до компетенції Генерального директора товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Пунктом 7.26 статуту визначено, що Генеральний директор, керівники структурних підрозділів, філій, представництв, інші посадові особи товариства не мають права без попередньої письмової згоди загальних зборів учасників товариства здійснювати наступні дії:
Укладати правочини: оренди, відчуження, застави основних засобів, інших товарно-матеріальних цінностей, що належать товариству; залучення кредитних коштів, як в національній, так і в іноземній валюті; прийняття товариством боргових гарантійних зобов'язань третіх осіб; про спільну (сумісну) діяльність із залученням основних засобів товариства; про виробничу кооперацію; оренди нежитлових приміщень; про створення спільних підприємств, господарських товариств; інші угоди (договори), сума внеску (витрат) товариства при виконанні яких або загальна сума (ціна) договору перевищує 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень; безкоштовно передавати майно будь-яким фізичним або юридичним особам, надавати позики, виступати поручителем (укладати договір поруки); списувати, ліквідовувати основні засоби; здійснювати індексацію основних фондів; здійснювати будь-які дії пов'язані з погіршенням (зменшенням), (вносити зміни до документації) щодо прав землекористування товариства (його підприємств, підрозділів), прав власності на майно (об'єкти нерухомості, тощо) (п.7.26.1 статуту).
Згідно п.7.27 статуту, Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Генеральний директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
У відповідності до п.7.28 статуту, Генеральний директор товариства діє від імені товариства в межах встановлених законодавством України та цим статутом, а також має право діяти від імені товариства без довіреності.
Відповідно до п.7.29 статуту, Генеральний директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Повноваження директора можуть бути доповнені або обмежені за рішенням загальних зборів учасників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов'язковому порядку направляється Генеральному директору.
02.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі учасника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт про те, що ОСОБА_2 з 03.05.2020р. призначається на посаду генерального директора ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" (керівник) терміном на 1 рік на підставі рішення учасника товариства №02/05/20 від 02.05.2020р..
Згідно п.2.6 контракту, керівник має право: діяти від імені товариства, представляти його у всіх товариствах, в установах та організаціях без особливого на те доручення; укладати від імені товариства будь-які господарські та інші угоди; видавати доручення; відкривати рахунки в банках; без обмежень укладати з банками угоди про надання кредитів та договори застави будь-якого майна та/або майнових прав (в тому числі товариства, як цілісного майнового комплексу) для забезпечення як власних зобов'язань товариства, так і зобов'язань третіх осіб; користуватись правом розпорядження коштами товариства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства України; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників товариства; вирішувати інші питання, віднесені законодавством України, Вищим органом товариства, статутом товариства і цим контрактом до компетенції керівника.
Даний контракт набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року, до 02.05.2021р. включно.
01.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) укладено договір №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування, згідно п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги вказані в додатку №1 до цього договору, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
У відповідності до п.2.1 договору, виконавець надає замовнику послуги вказані в додатку №1 до цього договору.
Відповідно до п.2.2 договору, виконавець надає замовнику послуги в строк до 31.12.2021р. включно.
Згідно п.3.2.4 договору, замовник зобов'язаний оплатити надані послуги на умовах і в порядку, визначених цим договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем узгоджена сторонами та зазначена в додатку №1 до цього договору і становить 75000,00грн. за 1 календарний місяць, у якому послуги фактично було надано.
У відповідності до п.4.3 договору, факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.
Акт приймання-передачі наданих послуг підписується сторонами за фактично надані послуги виконавцем за календарний місяць. Акт приймання-передачі наданих послуг сторони підписують до 20 числа наступного місяця, у якому послуги фактично було надано (п.4.4 договору).
Згідно п.4.5 договору, підставою для оплати послуг наданих виконавцем є рахунок про оплату послуг, який надається замовнику для оплати разом з актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п.4.6 договору, замовник оплачує надані послуги протягом 90 (дев'яноста) днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
У відповідності до п.7.1 договору, цей договір набирає юридичної сили з моменту підписання його сторонами.
Пунктом 7.2 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021р. включно, але не раніше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Після закінчення строку дії договору він пролонгації не підлягає (п.7.3 договору).
Всі додатки та додаткові угоди до договору підписуються сторонами договору та є його невід'ємною частиною (п.8.1 договору).
01.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) підписано додаток №1 до договору №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., у якому сторонами погоджено вартість послуг - 75000,00грн. та перелік послуг, які надаються виконавцем, а саме:
1) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та виконання системного програмного забезпечення;
2) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення системного програмного забезпечення;
3) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення прикладних програм;
4) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та ведення баз даних;
5) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення баз даних;
6) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та впровадження веб-сайтів;
7) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення веб-сайтів;
8) настроювання програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих додатків, таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта;
9) проектування, розроблення і впровадження мережі клієнта, такої як внутрішньо корпоративна мережа, екстра-мережа і віртуальні частки мережі;
10) послуги з проектування і розроблення засобів безпеки мережі, тобто проектування, розроблення і впровадження програмного забезпечення, апаратного устаткування і процедур для контролю доступу до даних і програм, і для надання можливості безпечного обміну інформацією у мережі.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2021р. засновником (кінцевим бенефіціарним власником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" є ОСОБА_1, а керівником (представником) - ОСОБА_1 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень)).
Згідно штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" на 2021, введеного в дію з 02.08.2021р., місячний фонд оплати праці становить 319850,00грн..
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.08.2021р. за Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. зареєстровано наступні види економічної діяльності: консультування з питань інформатизації (основний); неспеціалізована оптова торгівля; видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ним діяльність; веб-портали; надання інших інформаційних послуг; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів; комплексне обслуговування об'єктів; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.
30.09.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) підписано додаткову угоду до договору №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., відповідно до якої сторони вирішили з 01.10.2021р. змінити вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику та узгодили внести зміни до п.4.1 договору та п.1 додатку №1 до договору і викласти їх у новій редакції:
"4.1. Вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем узгоджена сторонами та зазначена в додатку № 1 до цього договору і становить 100000,00грн. за один календарний місяць, у якому послуги фактично було надано".
Згідно підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.08.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту (з 01.08.2021р. по 31.08.2021р.), становить 75000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатку №1 до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Також, Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/08-1 ФАХ від 31.08.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 75000,00грн..
Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 30.09.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.09.2021р. по 30.09.2021р.), становить 75000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатку №1 до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №30/09-1 ФАХ від 30.09.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 75000,00грн..
Згідно підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.10.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.10.2021р. по 31.10.2021р.), становить 100000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування № 01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/10-1 ФАХ від 31.10.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 30.11.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.11.2021р. по 30.11.2021р.), становить 100000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/11-1 ФАХ від 30.11.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
У відповідності до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.12.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.12.2021р. по 31.12.2021р.), становить 100000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/12-1 ФАХ від 31.12.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
Відповідно до платіжного доручення №5261 від 24.12.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" сплачено Фізичній особі-підприємцю Ковбасюку О.В. 150000,00грн. за послуги згідно рахунків №31/08-1 ФАХ від 31.08.2021р., №30/09-1ФАХ від 30.09.2021р..
У відповідності до платіжного доручення №5602 від 14.03.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" сплачено фізичній особі-підприємцю Ковбасюку О.В. 300000,00грн. за послуги згідно рахунків №31/10-1 ФАХ від 31.10.2021р., №30/11-1ФАХ від 30.11.2021р., №31/12-1 ФАХ від 31.12.2021р..
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №29/11/21-2 від 29.11.2021р. уповноважено генерального директора товариства ОСОБА_2 на підписання документів тендерної пропозиції по процедурі закупівлі "Відкриті торги", предмет закупівлі: Легковий автомобіль (Renault Duster) (код за ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі), ідентифікатор закупівлі: UA-2021-11-22-005503-a, замовником якої є державне підприємство "Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області", та, в разі визначення товариства переможцем торгів, на підписання договору про закупівлю.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №1507/1/-К від 15.07.2022р. звільнено ОСОБА_2 з посади Генерального директора товариства.
Рішенням власника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" №1/2022 від 15.07.2022р. припинено повноваження та звільнено з посади генерального директора товариства ОСОБА_2 з 15.07.2022р. та призначено з 16.07.2022р. генеральним директором товариства ОСОБА_6. Надано ОСОБА_1 повноваження на вчинення дій від імені товариства у тому числі підписувати будь-які договори без обмеження суми договору.
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" № 2908/2/-К від 28.08.2022р. призначено: ОСОБА_1 на посаду першого заступника генерального директора товариства з 30.08.2022р. за контрактом, ОСОБА_7 на посаду радника генерального директора товариства з 30.08.2022р. за контрактом.
Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося до Фізичної особи-підприємця Ковбасюка О.В. та ОСОБА_2 із претензіями №№1/КОВ, 2/КОВ від 15.12.2022р., у яких вимагало повернути на рахунок товариства 150000,00грн., що були безпідставно перераховані 24.12.2021р., та 300000,00грн., що були безпідставно перераховані 14.03.2022р.. Надіслання претензій підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.12.2022р. та поштовою накладною №2900706949737 від 15.12.2022р..
У поясненнях від 27.02.2023р., завірених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Н.М., ОСОБА_2 повідомлено, що з 13.04.2007р. по 15.07.2022р. перебував на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто". 01.08.2021р. між товариством та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. був укладений договір про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 та додаток №1 до вказаного договору. В подальшому в період з 01.08.2021р. по 31.12.2021р. на виконання умов зазначеного договору Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. надавались товариству послуги, за результатами яких були складені акти приймання-передачі наданих послуг. За вказані послуги було проведено розрахунок з Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. на підставі рахунків в сумі 450000,00грн.. Як зазначено ОСОБА_2, отримані товариством результати послуг, не на пряму, а опосередковано, шляхом роботи з веб-сайтом, базами даних, додатками в месенджерах, програмами, мережею товариства дозволило розвиватись, забезпечити інформаційну безпеку, налагодити та покращити бізнес-процеси, як наслідок призвели до збільшення доходів товариства в кортко-, середньо- та довгостроковій перспективі.
Як встановлено судом, свідок ОСОБА_1 не з'явився на виклик Господарського суду Хмельницької області в засідання 28.03.2023р., а тому за приписами ч.2 ст.89 ГПК України, судом не взято до уваги його показання, викладені в заяві.
Згідно податкової декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця Ковбасюк О.В. за 2021 рік обсяг доходу за звітний період склав 1629627,13грн..
У відповідності до фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" за 2021 рік чистий прибуток товариства склав 7754,1тис.грн..
Відповідно до відомості про суми нарахованого доходу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" за 2021 рік сума нарахованого (виплаченого) доходу на користь Фізичних осіб становила 306122,29грн. (нарахований дохід) та 609382,24грн. (виплачений дохід).
У відповідності до податкової декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця Ковбасюк О.В. за 2022 рік обсяг доходу за звітний період склав 1087662,39грн..
Згідно відомості про суми нарахованого доходу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" за 2022 рік сума нарахованого (виплаченого) доходу на користь Фізичних осіб становила 227498,11грн. (нарахований дохід) та 1120938,53грн. (виплачений дохід).
Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" ОСОБА_2 надано тендерному комітету довідки, відповідно до яких повідомлено, що уповноваженою особою на підписання договору про закупівлю у разі перемоги учасника у торгах є генеральний директор ОСОБА_1. Повноваження на підписання договору про закупівлю передбачені статутом товариства (п.7.26.1) та наказом про призначення на посаду. Вказане обмеження знято рішеннями №19/08/21 від 19.08.2021р., №24/09/21-4 від 24.09.2021р., №29/11/21-2 від 29.11.2021р., №18/10/21-1 від 18.10.2021р., №23/11/21 від 23.11.2021р., №26/07/21 від 26.07.2021р., №14/09/21 від 14.09.2021р. загальних зборів учасників товариства.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося до АТ "Прокредитбанк" із запитом від 01.03.2023р. №53/23, у якому просило надати завірені належним чином копії документів, що подавались в установу банку у 2018-2022 роках для підтвердження повноважень генерального директора ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" ОСОБА_2 чи інших осіб, уповноважених товариством на проведення розрахунково-касових операцій в установах "Прокредит Банк", зокрема копії: наказів, трудових договорів (контрактів), рішень загальних зборів (учасників) товариства.
Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегакарс" №02/03/1-В від 02.03.2023р. "Про відрядження генерального директора" з метою проведення переговорів щодо поставок автомобілів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегакарс" на 2 квартал 2023 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Ем Сі Україна", відряджено генерального директора товариства ОСОБА_2 з 27.03.2023р. по 28.03.2023р. до м.Київ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося до слідчого СВ Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області із заявою від 08.03.2023р. №68/23/кп0412, у якій просило: за вказаними у заяві відомостями про незаконне заволодіння особливо важливими документами зареєструвати кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.357 КК України; вжити невідкладних заходів по розшуку та поверненню в законне користування для ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" викраденої документації товариства.
Також, у матеріалах справи наявні копії: 184 тендерів за період з 01.01.2019р. до 31.12.2021р. за участю учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто"; положення про радника генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто", затвердженого наказом від 30.08.2022р..
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковбасюка Олександра Васильовича про визнання недійсним правочин, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2 та оформлений договором про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., додатком №1 до договору від 01.08.2021р. та додатковою угодою до договору від 30.09.2021р..
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" посилається на те, що правочин оформлений договором про надання послуг від 01.08.2021р., додатком №1 та додатковою угодою від 30.09.2021р. укладено з перевищенням повноважень представника сторони договору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто", визначених п.7.26.1 статуту товариства, внаслідок зловмисної домовленості між ними, а сам правочин є фіктивним. Крім того, укладення оспорюваного правочину могло бути здійснено генеральним директором товариства ОСОБА_2 виключно на підставі рішення учасника товариства, що володіє 100% статутного капіталу - ОСОБА_1, однак таке рішення останньою не приймалося. Також позивачем зазначено, що підписаний сторонами оспорюваний договір містить посилання щодо компетенції генерального директора товариства ОСОБА_2, як такого, що діє на підставі статуту, а отже відповідач повною мірою усвідомлював особливості повноважень представника контрагента та підписуючи договори підтвердив це. Незважаючи на це, у період з 01.08.2021р. до 26.01.2023р. зі сторони відповідача не було жодного звернення до уповноваженого органу товариства (ОСОБА_1) на схвалення такого правочину та надання згоди на його підписання генеральним директором товариства ОСОБА_2.
Також, позивач у позові стверджує, що правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості обох сторін правочину внаслідок значного завищення вартості наданих послуг, відсутності детальних документів про їх виконання, приховування таких документів від позивача. При цьому, вартість послуг, зазначена в оспорюваному правочині, значно перевищує ринкову вартість за аналогічні послуги, що вбачається з публічної інформації, розміщеної за наслідками проведених процедур закупівель на платформі "Прозорро". Разом з тим, позивач вважає, що оспорюваний правочин також містить ознаки фіктивного правочину, оскільки за відсутності первинних документів (актів приймання передачі) незрозумілим є, які програми виконавець створив чи яку техніку програмував. Таким чином, спірний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.02.2023р. відкрито провадження у справі № 924/115/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строк для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.
До Господарського суду Хмельницької області відповідачем надано відзив на позовну заяву від 27.02.2023р., у якому просить відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої заперечення покликається на те, що при укладенні оспорюваного правочину в ОСОБА_2 , як генерального директора ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто", були відсутні підстави перевищення повноважень, оскільки такі повноваження були визначені протоколом №15/05/18 від 15.05.2018р. та Рамковим трудовим контрактом від 16.05.2018р.. Також, відповідач зазначає про подальше схвалення спірного правочину, доказом чого є акти приймання-передачі наданих послуг та оплата послуг на підставі вказаних актів. Крім того, щодо відсутності обставин зловмисної домовленості відповідач відзначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження значного завищення вартості послуг, як і не надано доказів щодо відсутності детальних документів про виконання послуг та приховування таких документів від позивача. Щодо відсутності ознак фіктивного правочину позивачем звернуто увагу, що послуги з комп'ютерного програмування були надані відповідачем відповідно до його виду діяльності за КВЕД. Крім того, відбулися зміни майнового стану товариства позивача внаслідок збільшення понад 50млн.грн. доходу за наслідками надання послуг в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
Також, до Господарського суду Хмельницької області позивачем надано відповідь на відзив від 07.03.2023р., у якій щодо рамкового трудового контракту від 16.05.2018р., протоколів загальних зборів учасників товариства від 15.05.2018р. зазначено, що як до укладення оспорюваного правочину, так і під час його виконання, товариство неодноразово приймало участь у відкритих торгах закупівель товарів, робіт і послуг. При цьому, генеральним директором товариства ОСОБА_2 неодноразово публічно та відкрито публікувались листи із підтвердженнями своїх повноважень, визначених статутом, зокрема щодо наявності обмежень на укладення угод на суму понад 50000,00грн.. До листів додавались завірені контракти із керівником товариства та рішення загальних зборів на їх укладення. Такі листи розміщувалися на авторизованому електронному майданчику - електронній системі "Прозорро". Крім того, як зазначає позивач, укладення 16.05.2018р. рамкового контракту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніяким чином не могло спричинити будь-які правові наслідки щодо повноважень керівника, визначених статутом у 2019 році, а тим більше при укладанні спірного правочину. 28.04.2019р. у товаристві змінився учасник, який своїм рішенням від 07.05.2019р. затвердив нову редакцію статуту. Таким чином, усі рішення попередніх учасників в частині повноважень керівника товариства не можуть вважатися дійсними.
14.03.2023р. до Господарського суду Хмельницької області позивачем надано пояснення щодо подання доказів суду, у яких зазначено, зокрема, що внаслідок несанкціонованого втручання громадянином ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_4 в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж ДПС України - системи "Електронний кабінет платника податків", що призвело до витоку конфіденційної інформації ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" фактично вчинено злочин, який кваліфікується за ч.3 ст.361 КК України.
У судовому засіданні 14.03.2023р. позивачем заявлено усне клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи.
Згідно ч.1 ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У відповідності до ст..1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013р.).
Згідно п.2 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.
Однак, позивачем не наведено обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи у справі, призначення якої зумовить зупинення провадження у даній справі. Також судом суд не знайдено необхідності у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, та без яких встановити відповідні обставини неможливо. Крім того, судом враховано всі надані сторонами докази у справі у їх сукупності.
Враховуючи зміст позовних вимог та наявних матеріалів справи, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, з огляду також на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
Крім того, позивачем до Господарського суд Хмельницької області подано клопотання про витребування доказів від 14.03.2023р., у якому просить суд 1) витребувати у ОСОБА_2 оригінали: наказу № 25-к від 04.04.2018р. про призначення генерального директора, трудового контракту від 04.05.2018р., протоколу від 04.05.2018р., трудового контракту від 02.05.2019р., укладений із одноосібним учасником товариства ОСОБА_1 , рішення одноосібного учасника товариства ОСОБА_1 від 02.05.2019р. (про продовження перебування на посаді ОСОБА_2 на 1 рік та укладення нового контракту); 2) витребувати у АТ "Прокредит Банк" оригінали документів, що були подані 05.11.2018р. від ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто" із зазначенням осіб, які їх подали, а саме: наказу №25-к від 04.04.2018р. про призначення генерального директора, трудового контракту від 04.05.2018р., протоколу від 04.05.2018р..
Статтею 81 ГПК України унормовано питання витребування доказів. Зокрема, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак, враховуючи те, що позивачем подано клопотання про витребування доказів з пропущенням строку, визначеного в ч. 2 ст. 80 ГПК України, як і не подано клопотання про поновлення даного строку в порядку ст.119 ГПК України, судом першої інстанції залишено дане клопотання без задоволення (відмовлено).
Крім того, позивачем в судовому засіданні 28.03.2023р. заявлено усне клопотання про винесення судом окремої ухвали, вважаючи в діях відповідача порушення законодавства.
Згідно до ст.246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Крім того, постановлення окремої ухвали є прерогативою суду в разі виявлення судом порушень сторонами законодавства або виявлення недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб. Також усне клопотання жодним чином не обґрунтоване позивачем із посиланням на норми законодавства, які він вважає порушеними.
З огляду на викладене, судом першої інстанції відмовлено у постановленні окремої ухвали.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.03.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 924/115/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. по справі №924/115/23 у позові відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Кожна сторона під час укладення правочину має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію.
У відповідності до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019р. у справі №904/10956/16).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст.2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частиною 3 ст.92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз.2 ч.2 ст.98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.06.2022р. у справі №916/3351/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018р. у справі №668/13907/13-ц зробила такий правовий висновок: "Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання".
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області з вимогою визнати недійсним правочин, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2 та оформлений договором про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., додатком №1 до договору від 01.08.2021р. та додатковою угодою до договору від 30.09.2021р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається, зокрема, на те що правочин оформлений договором про надання послуг від 01.08.2021р., додатком №1 та додатковою угодою від 30.09.2021р. укладено з перевищенням повноважень представника сторони договору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто", визначених п.7.26.1 статуту товариства, внаслідок зловмисної домовленості між ними, а сам правочин є фіктивним. Крім того, укладення оспорюваного правочину могло бути здійснено генеральним директором товариства ОСОБА_2 виключно на підставі рішення учасника товариства, що володіє 100% статутного капіталу - ОСОБА_1, однак таке рішення останньою не приймалося. Також позивачем зазначено, що підписаний сторонами оспорюваний договір містить посилання щодо компетенції генерального директора товариства ОСОБА_2, як такого, що діє на підставі статуту, а отже відповідач повною мірою усвідомлював особливості повноважень представника контрагента та підписуючи договори підтвердив це. Незважаючи на це, у період з 01.08.2021р. до 26.01.2023р. зі сторони відповідача не було жодного звернення до уповноваженого органу товариства (ОСОБА_1) на схвалення такого правочину та надання згоди на його підписання генеральним директором товариства ОСОБА_2. Також, позивач у позові стверджує, що правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості обох сторін правочину внаслідок значного завищення вартості наданих послуг, відсутності детальних документів про їх виконання, приховування таких документів від позивача. При цьому, вартість послуг, зазначена в оспорюваному правочині, значно перевищує ринкову вартість за аналогічні послуги, що вбачається з публічної інформації, розміщеної за наслідками проведених процедур закупівель на платформі "Прозорро". Разом з тим, позивач вважає, що оспорюваний правочин також містить ознаки фіктивного правочину, оскільки за відсутності первинних документів (актів приймання передачі) незрозумілим є, які програми виконавець створив чи яку техніку програмував. Таким чином, спірний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 01.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) укладено договір №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування, відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги вказані в додатку №1 до цього договору, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до п.2.1 договору виконавець надає замовнику послуги вказані в додатку №1 до цього договору.
01.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) підписано додаток № 1 до договору №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., у якому сторонами погоджено вартість послуг - 75000,00грн. та перелік послуг, які надаються виконавцем, а саме:
1) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та виконання системного програмного забезпечення;
2) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення системного програмного забезпечення;
3) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення прикладних програм;
4) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та ведення баз даних;
5) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення баз даних;
6) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для створення та впровадження веб-сайтів;
7) розроблення структури та змісту системи команд, необхідних для відновлення веб-сайтів;
8) настроювання програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих додатків, таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта;
9) проектування, розроблення і впровадження мережі клієнта, такої як внутрішньо корпоративна мережа, екстра-мережа і віртуальні частки мережі;
10) послуги з проектування і розроблення засобів безпеки мережі, тобто проектування, розроблення і впровадження програмного забезпечення, апаратного устаткування і процедур для контролю доступу до даних і програм, і для надання можливості безпечного обміну інформацією у мережі.
30.09.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком Олександром Васильовичем (виконавець) підписано додаткову угоду до договору №01/08/01-15 про надання послуг з комп'ютерного програмування від 01.08.2021р., відповідно до якої сторони вирішили з 01.10.2021р. змінити вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику та узгодили внести зміни до п.4.1 договору та п.1 додатку №1 до договору і викласти їх у новій редакції:
"4.1. Вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем узгоджена сторонами та зазначена в додатку № 1 до цього договору і становить 100000,00грн за один календарний місяць, у якому послуги фактично було надано.".
Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.08.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.08.2021р. по 31.08.2021р.), становить 75000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатку №1 до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/08-1 ФАХ від 31.08.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 75000,00грн..
Згідно підписаного сторонами акта приймання-передачі від 30.09.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.09.2021р. по 30.09.2021р.), становить 75000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатку №1 до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №30/09-1 ФАХ від 30.09.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 75000,00грн..
Згідно підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.10.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.10.2021р. по 31.10.2021р.), становить 100000,00грн, що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/10-1 ФАХ від 31.10.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 30.11.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.11.2021р. по 30.11.2021р.), становить 100000,00грн., що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/11-1 ФАХ від 30.11.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
Відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі від 31.12.2021р. вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту (з 01.12.2021р. по 31.12.2021р.), становить 100000,00грн, що складається з послуг, вказаних в додатковій угоді від 30.09.2021р. до договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р..
Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" рахунок №31/12-1 ФАХ від 31.12.2021р. за надані виконавцем замовнику послуги на суму 100000,00грн..
У відповідності до платіжного доручення №5261 від 24.12.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" сплачено Фізичній особі-підприємцю Ковбасюку О.В. 150000,00грн. за послуги згідно рахунків №31/08-1 ФАХ від 31.08.2021р., №30/09-1ФАХ від 30.09.2021р..
Згідно платіжного доручення №5602 від 14.03.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" сплачено Фізичній особі-підприємцю Ковбасюку О.В. 300000,00грн. за послуги згідно рахунків №31/10-1 ФАХ від 31.10.2021р., №30/11-1ФАХ від 30.11.2021р., №31/12-1 ФАХ від 31.12.2021р..
Стосовно наявності доказів, які свідчать про недобросовісність дій відповідача, який укладав із генеральним директором товариства позивача спірний договір, слід зазначити наступне.
Згідно п.7.26.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Фаворит-Авто" в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, встановлено обмеження щодо укладення правочинів генеральним директором на суму більше 50000,00грн..
Водночас, як встановлено судом, згідно протоколу №15/05/18 від 15.05.2018р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" (з урахуванням внесених змін) вирішено, зокрема: обрати головою загальних зборів учасників товариства ОСОБА_3 , секретарем загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2 ; продовжити перебування ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства на термін 5 (п'ять) років, з 16.05.2018р. по 16.05.2023р. включно; укласти товариством рамковий трудовий контракт з генеральним директором товариства ОСОБА_2 Уповноважити голову загальних зборів учасників товариства ОСОБА_3 на укладення та підписання від імені товариства рамкового трудового контракту з генеральним директором товариства ОСОБА_2, з правом визначення всіх істотних умов цього контракту на власний розсуд; погодити укладення та уповноважити генерального директора товариства ОСОБА_2 на підписання будь-яких правочинів без обмежень, зокрема, договорів про надання послуг з комп'ютерного програмування.
Також, з умов рамкового трудового контракту від 16.06.2018р. вбачається, що керівник (ОСОБА_1) має право, зокрема: діяти від імені товариства, представляти його у всіх товариствах, в установах та організаціях без особливого на те доручення та без обмежень; укладати будь-які правочини, зокрема, але не виключно договори про надання послуг з комп'ютерного програмування, з правом визначення істотних умов таких правочинів на власний розсуд та без обмеження сум та строку дії кожного з вказаних правочинів.
Крім того, новий учасник товариства, ОСОБА_1, укладала із ОСОБА_2, як генеральним директором, трудові контракти від 02.05.2019р., від 02.05.2020р., у п.2.6 яких зазначено, що керівнику надавалося право укладати від імені товариства будь-які господарські та інші угоди.
Матеріали справи свідчать, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2021р. (станом на час укладення оспорюваного договору) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Фаворит-Авто" містилася інформація про наявність повноважень у керівника ОСОБА_2 вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень).
Слід зазначити, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Згідно п.13 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції на час укладення оспорюваного правочину) в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Враховуючи вище викладене. а також досліджуючи обставини обізнаності відповідача (контрагента у спірних правовідносинах) при укладенні спірного правочину про наявні обмеження повноважень представника юридичної особи, слід зазначити, що про таку обізнаність можна стверджувати у випадку беззаперечності наданих позивачем доказів, тобто наявності лише статуту (а не інших доказів в сукупності), на підставі якого діяв генеральний директор, укладаючи договір про надання послуг і з яким відповідно мав можливість ознайомитись відповідач в частині повноважень керівника товариства.
Водночас, як свідчать наявні в матеріалах справи протокол загальних зборів учасників товариства, трудові контракти, а також, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2021р., який є належним та допустимим доказом щодо підтвердження повноважень представника юридичної особи, містили протилежні статуту відомості. Із таким витягом відповідач, укладаючи договір, також мав можливість ознайомитись, щоб упевнитись у наявності повноважень у генерального директора на укладення договору, оскільки відомості внесені до реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 ГПК України).
Враховуючи вище викладене, а також аналізуючи наявні у матеріалах зібрані докази в сукупності (а не обмежуючись лише пунктами статуту), слід дійти висновку, що навіть у випадку перевищення повноважень генеральним директором при укладені договору про надання послуг, позивачем не доведено безспірними доказами саме про обізнаність відповідача про наявність обмежень повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Фаворит-Авто" на укладення оспорюваного правочину.
Відносно дій сторін, які мають свідчити про наявність/відсутність реального наміру укладення і виконання спірного договору, слід зазначити наступне.
Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Верховний Суд у постановах від 11.09.2018р. у справі №910/18812/17, від 08.07.2019р. №910/19776/17, від 04.03.2021р. у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми ч.1 ст.241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Аналіз висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/1163/17, від 25.04.2018р. у справі №910/9915/17, від 10.04.2018р. у справі №910/11079/17 свідчить, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжні доручення №5261 від 24.12.2021р., №5602 від 14.03.2022р., що позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто", на підставі виставлених відповідачем рахунків №31/08-1 ФАХ від 31.08.2021р., №30/09-1 ФАХ від 30.09.2021р., №31/10-1 ФАХ від 31.10.2021р., №30/11-1 ФАХ від 30.11.2021р., №31/12-1 ФАХ від 31.12.2021р. здійснювалась оплата наданих відповідачем послуг з комп'ютерного програмування на загальну суму 450000,00грн..
Також, що з дослідження зазначених платіжних доручень вбачається, що в них зазначено: платник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" (саме як юридичну особу) та його ідентифікаційний код (35092210), а не ОСОБА_2 як фізичну особу, яка здійснювала такі оплати. Зазначене на переконання суду повністю нівелює твердження позивача, що однією і тією ж особою (а саме ОСОБА_2 ) було укладено договір та вчинено дії, котрі свідчать про схвалення такого правочину.
Крім того, зі змісту п.п.7.18, 7.26.1, 7.29. статуту позивача не вбачається, що для підписання генеральним директором актів приймання-передачі чи для переказу коштів на рахунок інших контрагентів потрібно рішення загальних зборів учасників товариства, що також свідчить про схвалення правочину зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто". Такими діями щодо схвалення правочину в розрізі чинного законодавства є як підписання актів приймання-передачі наданих послуг уповноваженою особою позивача, так і оплата наданих послуг по договору.
Слід зазначити, що відповідач долучив до матеріалів справи належні та допустимі докази прийняття цих робіт позивачем, а саме акти приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2021р., від 30.09.2021р., від 31.10.2021р., від 30.11.2021р., від 31.12.2021р. по договору № 01/08/01-15 від 01.08.2021р.
Такі акти приймання-передачі наданих послуг до договору підписані зі сторони відповідача та зі сторони позивача (генеральним директором - ОСОБА_2) та скріплені відтиском печатки позивача (а.с.25-29, т.1).
Водночас, такі акти не містять будь-яких заперечень щодо якості наданих послуг чи визначеної в них ціни зі сторони позивача.
Також, підписання таких актів як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, свідчить про надання послуг по договору №01/08/01-15 від 01.08.2021р. відповідачем та прийняття їх позивачем без будь-якого зауваження чи заперечення та можуть бути окремими доказами (навіть незважаючи на наявність платіжних доручень), котрі свідчать про вчинення дій щодо виконання такого правочину, а в цілому про його схвалення.
Слід також врахувати, що основними видами господарської діяльності Фізичної особи-підприємця Ковбасюка О.В. є консультування з питань інформатизації (основний); видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ним діяльність; веб-портали; надання інших інформаційних послуг, що узгоджується з предметом та метою укладення договору.
Також, основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" згідно статуту є, зокрема, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; розробка, реалізація і впровадження програм і програмно-технічних комплексів; впровадження комп'ютерних технологій та програмного забезпечення; проведення науково-дослідних, експериментальних та впроваджувальних робіт у галузі комп'ютерних систем, інформаційних технологій та комунікацій; розробка, адаптація, супроводження та експлуатація програмних та апаратних засобів обчислювальної техніки, засобів автоматизації, управління та зв'язку; програмне забезпечення; сервісне обслуговування засобів та систем обчислювальної, електронної та оргтехніки; розробка, впровадження та експлуатація комп'ютерних мереж, розподільних баз та банків даних, та надання доступу до них на комерційній основі; взаємодія зі світовими комп'ютерними мережами на комерційних та некомерційних засадах, тощо.
Таким чином, правові наслідки, настання яких передбачалося в результаті укладення та виконання договору, відповідають видам господарської діяльності учасників правочину.
Крім того, слід зазначити, що включивши до складу звітного (податкового) періоду за 1 квартал 2022 року (зареєстрований в ГУ ДПС у Хмельницькій області 09.05.2022р. за №590628) та звітного (податкового) періоду за 4 квартал 2021 року (зареєстрований в ГУ ДПС у Хмельницькій області 02.02.2022р. за №671174) суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу (в тому числі Фізичної особи-підприємця Ковбасюка О.В. за ідентифікаційним номером 3373115759), а саме 150000,00грн. та 300000,00грн., позивач тим самим підтвердив прийняття до виконання правочину - договору про надання послуг з комп'ютерного програмування, додатку №1 до договору та додаткової угоди від 30.09.2021р., що укладені з відповідачем.
Схожа по суті правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 08.07.2019р. у справі №910/19776/17.
Також, слід зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у п.6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі №910/15484/17.
Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.
Крім того, дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що доказів існування жодних інших правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" та Фізичною особо-підприємцем Ковбасюком О.В. по наданню послуг з комп'ютерного програмування, які передбачені договором №01/08/01-15 від 01.08.2021р., матеріали справи не містять.
Отже, факт прийняття вищевказаних послуг та оплата позивачем відповідачу наданих послуг по оскаржуваному правочину, свідчить про подальше схвалення правочину саме юридичною особою (з огляду на зазначення в платіжних дорученнях - саме юридичну особу та її код, а не фізичну особу - ОСОБА_1), що виключає можливість визнання правочину, укладеного генеральним директором з перевищенням повноважень, недійсним.
Враховуючи вище викладене, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018р. у справі №668/13907/13-ц, слід дійти висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як обставин недобросовісності поведінки відповідача при укладенні договору, так і обставин відсутності реального наміру сторін на укладення і виконання договору, відтак оспорюваний правочин з даних підстав не підлягає визнанню недійсним.
Стосовно наявності (відсутності) ознак фіктивності правочину, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи фіктивність оспорюваного правочину позивач покликається на: ненадання послуг, визначених договором; директор вчинив дії щодо формального підписання пакету документів та безпідставно перерахував на рахунки відповідача грошові кошти; відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції; відсутність первинних документів, що підтверджують фактичне отримання послуг з комп'ютерного програмування.
Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17).
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (висновок Великої Палати Верховного суду в постанові від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц).
У відповідності до ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене вище, а також надані сторонами докази та наведені обґрунтування, слід дійти висновку про підтвердження фактичне виконання договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №01/08/01-15 від 01.08.2021р. щодо обумовлених у додатку №1 та додатковій угоді від 30.09.2021р. послуг, щодо яких оформлено акти приймання-передачі наданих послуг та за які позивачем проведено оплату згідно платіжних доручень.
Надані до справи акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення є первинними документами, які за своїм змістом містять реквізити, обов'язковість яких передбачена ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та які є належними та допустимими доказами, що підтверджують фактичне надання/отримання послуг з комп'ютерного програмування
Стосовно доводи позивача про те, що придбані послуги не є такими, що належать до господарської діяльності товариства та ці господарські операції не спричинили реальні зміни майнового стану товариства, слід зазначити, що послуги з комп'ютерного програмування були надані відповідачем відповідно до його виду господарської діяльності.
Також, згідно статуту позивача предметом господарської діяльності товариства є в тому числі інформатика та комп'ютеризація.
Водночас, як вбачається із фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" (звіт про фінансові результати за 2021 рік), чистий прибуток товариства зріс у порівнянні за аналогічний період попереднього року.
Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вартість наданих послуг, зазначених в оспорюваному договорі, значно перевищує ринкову за аналогічні послуги.
Отже, враховуючи встановлені обставини, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати, що спірний правочин був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, та про не підтвердження жодних ознак фіктивності оспорюваного договору.
Стосовно наявності (відсутності) обставин зловмисної домовленості сторін, слід зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування підстав для визнання спірного договору недійсним вказує на те, що спірний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості колишнього керівника позивача з відповідачем, про що свідчать: значне завищення вартості наданих послуг, відсутність детальних документів про їх виконання, приховування таких документів від позивача, перебування відповідача у трудових відносинах як з товариством, так із підприємствами, де ОСОБА_2 є керівником, наявністю у штаті товариства посади аналітика комп'ютерних систем.
Слід вказати на те, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою відповідно до ст.232 ЦК України є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому немає значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Також, для задоволення позовних вимог за ст.232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.
Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28.05.2009р. по справі №6-6639вов09 та Верховним Судом в постановах від 07.08.2019р. в справі №753/7290/17 (провадження №61-11158св19) та від 02.10.2019р. у справі №541/2700/16-ц (провадження №61-46787св18).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява не містить фактичного обґрунтування обставин щодо наявності умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної, або обопільної вигоди, а саме що представник за оспорюваним правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.
Також, позивачем не доведено настання для Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" внаслідок укладення оспорюваного правочину будь-яких несприятливих наслідків. Натомість фінансова звітність товариства свідчить про збільшення свого фінансового результату в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. При цьому, як уже зазначалося судом вище, матеріалами справи встановлено, що на виконання спірного договору відповідачем надавалися послуги позивачу, які останнім були прийняті без зауважень та за їх надання були сплачені кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та платіжними дорученнями, які за змістом чинного законодавства є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій.
Водночас, доводи позивача про те, що Фізична особа-підприємець Ковбасюк О.В. перебуває (перебував) у трудових відносинах як із самим товариством, так і з підприємствами, де ОСОБА_1 є керівником чи іншою пов'язаною особою, фактично є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
Крім того, стосовно наявності в штатному розписі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" посади "аналітик комп'ютерних систем" слід відмітити, що наявність такої посади не є свідченням наявності конкретної працевлаштованої особи, відсутня посадова інструкція за цією посадою, що унеможливлює з'ясування посадових обов'язків за такою посадою. Наявність посади аналітика комп'ютерних систем жодним чином не спростовує необхідність товариства в послугах з комп'ютерного програмування, що надавались відповідачем.
Таким чином, враховуючи вище викладене, слід вказати на те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про реальне здійснення господарських операцій між сторонами, їх волевиявлення щодо настання наслідків за укладеним договором та схвалення спірного правочину саме зі сторони позивача, що в свою чергу виключає обставини фіктивності правочину і зловмисної домовленості сторін.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Апеляційний суд приймає до уваги, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У п.п.1-3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про те, що спірний правочин не суперечить положенням ст.ст.203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, а тому позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Також, у клопотанні від 11.04.2023р. відповідач просив суд першої інстанції у разі відмови у задоволенні позову стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 18000,00грн..
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як встановлено судом, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво на право адвокатської діяльності Серія ХМ №000305 від 06.02.2020р., видране Куркевичу О.В., ордер на надання правничої допомоги Ковбасюку О.В. адвокатом Куркевичем О.В. на підставі договору №01-23/005 від 13.01.2023р..
Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У відповідності до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
13.01.2023р. між Адвокатським бюро "Куркевич О.В." та Фізичною особою-підприємцем Ковбасюком О.В. укладено договір про надання правової допомоги №01-23/005, згідно п.1 якого, бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо: представництва інтересів клієнта при розгляді справи №924/994/22 та інших справ, що розглядаються господарським судом Хмельницької області, де стороною (позивачем, відповідачем, третьою особою) виступає фізична особа-підприємець Ковбасюк О.В..
У відповідності до п.2.2 договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Куркевич О.В..
Згідно п.3.1 договору, розмір гонорару, який сплачує клієнт бюро за надану в межах цього договору правову допомогу є фіксованим та визначається сторонами актом приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору. Розмір гонорару розраховується залежно від обсягу виконаних робіт. Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору набирає чинності з дня його підписання сторонами, або протягом 3-х днів з дня його отримання клієнтом.
07.04.2023р. сторонами укладено акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №01-23/005 від 13.01.2023р., відповідно до якого бюро передано, а клієнт прийняв наступні послуги:
1) ознайомлення з матеріалами позовної заяви у справі №924/115/22 - 2 год.;
2) витребування та підготовка доказів по справі. Дослідження судової практики в аналогічних спорах. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву - 5 год.;
3) підготовка та подання клопотання про залучення свідків - 1 год.;
4) участь в судовому зсіданні 21.02.2023р. - 1 год.;
5) участь в судовому засіданні 28.02.2023р. - 1 год.;
6) участь в двох судових засіданнях 07.03.2023р. - 2 год.;
7) участь в судовому засіданні 14.03.2023р. - 2 год.;
8) підготовка та подання заперечення щодо прийняття судом доказів та клопотання про витребування доказів від 07.03.2023р.; 2 год.;
9) підготовка та подання клопотання про долучення доказів - 1 год.;
10) участь в судовому засідання 11.04.2023р. - 1 год.
Загальна вартість послуг складає 18000,00грн..
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021р. №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 ГПК України.
Як роз'яснено у постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015р.).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат не в повній мірі узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат.
Слід зазначити, що враховуючи кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів для правового аналізу, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, ознайомлення з матеріалами позовної заяви у справі №924/115/22, підготовка та подання клопотання про залучення свідків, підготовка та подання клопотання про долучення доказів, підготовка та подання заперечення щодо прийняття судом доказів та клопотання про витребування доказів, не вимагали від адвоката істотних витрат часу, а саме 6год. та професійних здібностей з огляду на правовий об'єм даних документів.
З огляду на викладене, загальна вартість послуг та витрачений адвокатом час є завищеними.
Водночас слід зазначити. що встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021р. у справі №550/936/18.
У відповідності до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи зазначене вище, керуючись передбаченим ст.2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, слід вважати 15000,00грн..
З огляду на вказані обставини, критерії розумності та необхідності витрат на правову допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, а витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн. судом покладено на відповідача.
Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судова практика Верховного Суду, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, не є релевантною до спірних правовідносин.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. по справі №924/115/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит-Авто" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023р. по справі №924/115/23 - без змін.
2. Справу №924/115/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "01" червня 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Савченко Г.І.