вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" травня 2023 р. Справа№ 910/1756/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Маркова Т.Л.;
від відповідача: Капуловський А.В.;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 (повний текст складено 03.02.2023)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К»
про забезпечення позову
у справі № 910/1756/23 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз»
про розірвання договору та стягнення 2 848 800,44 грн збитків,-
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестконсалтинг-К» (далі - ТОВ «Інвестконсалтинг-К» ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить розірвати укладений ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» (далі - ТОВ «Автосоюз») договір купівлі-продажу №8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнути з ТОВ «Автосоюз» 2 848 800,44 грн збитків.
Одночасно з позовною заявою ТОВ «Інвестконсалтинг-К» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт:
- на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках ТОВ «Автосоюз»;
- на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Автосоюз».
В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» посилається на те, що станом на дату подачі заяви про забезпечення позову існує реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Так, протягом 10 місяців після вилучення викраденого автомобіля відповідач ухиляється від задоволення вимог позивача.
Крім того відповідач продовжує продавати авто, що, на думку заявника, може завдати збитків невизначеному колу осіб.
Згідно з переліком додатків до поданої заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» долучило (в копіях): договір купівлі-продажу №8047/2020/2227738 транспортного засобу: VOLKSWAGEN Т6 Multivan HL ALPEN, 2019 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 1 968 куб. см, № кузова НОМЕР_1 , укладений 30.09.2020 між ТОВ «Автосоюз» та ТОВ «Інвестконсалтинг-К»; акт приймання автомобіля від ТОВ «Автосоюз» до ТОВ «Інвестконсалтинг-К»; видаткову накладну; докази оплати позивачем за Автомобіль; технічний паспорт автомобіля VOLKSWAGEN Т6 Multivan HL ALPEN, 2019 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 1 968 куб. см, № кузова НОМЕР_1 ; сертифікат колісного транспортного засобу; Акт остаточного виконання зобов'язань сторін за договором про фінансовий лізинг / Додаткова угода до договору про фінансовий лізинг, що укладений між ТОВ «Автосоюз» та ТОВ «Порше лізинг Україна»; Акт приймання-передачі від ТОВ «Порше лізинг Україна» до ТОВ
«Автосоюз»; копію накладної №009354 від 23.09.2019; договір оренди та акт приймання-передачі Автомобіля; документи з поліції Республіки Польща про конфіскацію
автомобіля у зв'язку з кримінальною справою; документи з поліції Республіки Польща щодо угону автомобіля та перебування його в розшуку; вимогу ТОВ «Інвестконсалтинг-К» від 11.01.2023 з доказами направлення; інформацію щодо ТОВ «Автосоюз»; інформацію щодо ТОВ «Порше Лізинг Україна»; докази направлення копій цієї заяви з додатками іншим учасникам справи.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 задоволено частково заяву ТОВ «Інвестконсалтинг-К». Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках ТОВ «Автосоюз», в межах суми стягнення 2 848 800,44 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Враховуючи викладені позивачем мотиви, пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову.
Суд відмовив в задоволенні заяви в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Автосоюз», у зв'язку з непов'язаністю цих заходів з предметом позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023, ТОВ «Автосоюз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» про забезпечення позову справі №910/1756/23.
Скаржник вважає вжитті ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 заходи забезпечення позову необґрунтованими та безпідставними. На думку апелянта, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд допустив порушення ст. ст. 74, 86, 136, 137 ГПК України та, застосовуючи норми ст. 136 цього Кодексу, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Оскаржувана ухвала постановлена за нез'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Відповідач зазначає, що немає будь-якої його вини в тому, що проданий 30.09.2020 автомобіль був арештований (вилучений) поліцією Республіки Польща 10.03.2022, тобто майже через 1 рік і 9 місяців, за наведених позивачем обставин, які не мають жодного відношення до відповідача.
Обставини щодо вилучення спірного автомобіля поліцією Республіки Польща свідчать про наявність між сторонами спору, однак таке не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Скаржник вважає, що доводи заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову зводяться виключно до безпідставних і нічим необґрунтованих звинувачень відповідача у продажу крадених автомобілів, що, на думку заявника, може вплинути на права необмеженого кола осіб. При цьому позивач ніяк не обґрунтовує як таке його припущення про порушення прав необмеженого кола осіб, пов'язані із предметом даного спору і тим паче можливістю чи неможливістю виконання рішення у даній справі.
Апелянт зазначає, що ні в заяві про забезпечення позову, ні в позовній заяві позивач, всупереч ст. ст. 76-79 ГПК України, не надав жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування накладення арешту на грошові кошти, а також не зазначив достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, а також яким чином порушуються його права відповідачем.
Відповідач відзначає, що з матеріалів справи та зокрема оскаржуваної ухвали від 03.02.2023 вбачається, що застосовуючи заходи забезпечення позову у цій справі, суд ухилився від з'ясування (дослідження) обставин, з якими законодавець пов'язує наявність / відсутність підстав для застосування заходів забезпечення, а всупереч вимог ГПК України та висновків Верховного Суду, посилаючись лише на нічим не підтверджені доводи позивача про можливе утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, зробив висновок про необхідність часткового задоволення відповідної заяви позивача шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Скаржник також зазначає, що оскільки розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснювався судом без виклику та повідомлення відповідача, то останній не мав можливості подати до суду свої обґрунтовані доводи (докази) щодо дійсних обставин спору, зокрема й щодо обставин, які характеризують стабільність особи відповідача та свідчать про його майновий стан, спроможність виконання зобов'язань, а також обставин, що вказують на негативний вплив застосовуваних заходів забезпечення позову на права і законі інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас суд такі обставини не з'ясовував та не досліджував.
Скаржник зазначає, що накладення судом арешту на грошові кошти відповідача в межах гуми стягнення 2 848 800,44 грн значно ускладнить господарську діяльність ТОВ «Автосоюз» (заморожено оборотні кошти), тобто зумовить обставини перешкоджання його господарській діяльності відповідача, на недопущенні яких наголошувалось судом зокрема й в оскаржуваній ухвалі від 03.02.2023.
ТОВ «Автосоюз» стверджує, що є стабільно працюючим підприємством, будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду не здійснювало і має достатньо активів забезпечити позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Відповідач вважає, що навів обставини, про які позивач не зазначав у заяві про забезпечення позову, але які свідчать про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову у даній справі та які мали встановлюватись (з'ясовуватись) судом у вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, проте не були з'ясовані в порушення вимог ГПК України.
ТОВ «Автосоюз» відзначає, що перелічені в п. п. 4-10 додатків до апеляційної скарги докази були подані до суду та долучені до матеріалів даної справи вже після прийняття Господарським судом міста Києва оскаржуваної ухвали від 03.02.2023, з причин, що не залежали від суб'єктивної волі відповідача. Посилаючись на обставини неповідомлення його про розгляд поданої позивачем заяви та її зміст, відповідач вважає, що такі обставини зумовили об'єктивну неможливість подання ним зазначених доказів з приводу таких заходів забезпечення позову станом на дату розгляду судом питання про їх застосування 03.02.2023) з причин, що не залежали від відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/1756/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Автосоюз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №910/1756/23.
17.04.2023 матеріали оскарження ухвали №910/1756/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 поновлено ТОВ «Автосоюз» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Автосоюз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/1756/23. Розгляд справи призначено на 08.05.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів у судових засіданнях 08.05.2023 та 24.05.2023 на підставі ст. 216 ГПК України оголошувала у розгляді справи перерву до 24.05.2023 та до 31.05.2023 відповідно.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Інвестконсалтинг-К» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вважає, що обставини, які вказав відповідач, вже були досліджені Північним апеляційним господарським судом, наведені у скарзі доводи є безпідставними, вимоги - незаконними та необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про скасування заходів забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваною ухвалою забезпечено позов частково - в розмірі вартості автомобіля (2 848 800,44 грн); тобто суд забезпечив позов в межах ціни позову майнового характеру.
Вжиті заходи забезпечення позову відповідають предмету позову, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, не перешкоджають відповідачу у здійсненні господарської діяльності, а лише виправдано обмежують його право розпорядження майном - коштами у розмірі частини завданого ним позивачеві збитку. Такі заходи не обмежують його в можливості здійснювати господарську діяльність, що підтверджується фінансовими документами відповідача, доданими до клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Щодо поданих ТОВ «Автосоюз» з апеляційною скаргою доказів апеляційний господарський суд зазначає таке.
Оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом 03.02.2023.
Частина поданих ТОВ «Автосоюз» доказів датована після цієї дати. Тобто, відповідних документів на час прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не існувало.
Апеляційний перегляд судового рішення місцевого суду з урахуванням документів, які не існували станом на час ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, не могли бути подані суду першої інстанції, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
30.09.2020 ТОВ «Інвесконсалтинг-К» для здійснення комерційної діяльності придбало у ТОВ «Автосоюз» автомобіль Volkswagen 2019 року випуску.
10.03.2022 на території Республіки Польща працівники поліції вилучили вказаний автомобіль, оскільки він знаходиться у розшуку на території Євросоюзу. В подальшому цей автомобіль був переданий власнику.
ТОВ «Інвестконсалтинг-К», посилаючись на наведені вище обставини, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило розірвати укладений ним з ТОВ «Автосоюз» договір купівлі-продажу №8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнути 2 848 800,44 грн збитків (2738800,44 грн прямих збитків у розмірі вартості автомобіля та 110 000,00 грн упущеної вигоди за період з березня 2022 року по січень 2023 року).
Одночасно з поданням позовної заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» звернулось із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових банківських рахунках ТОВ «Автосоюз», а також на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Автосоюз».
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20.
Апеляційний господарський суд з огляду на доводи апеляційної скарги відзначає, що з переліку додатків до заяви про забезпечення позову вбачається надання ТОВ «Інвестконсалтинг-К» низки доказів, які містять інформацію в т.ч. про придбання позивачем у відповідача автомобіля (додатки 2, 3, 5, 6); про обставини, пов'язані з угоном та перебуванням у розшуку автомобіля, а також кримінальною справою з поліції Республіки Польща (додатки 12, 13); докази направлення заяви відповідачу (додаток 21).
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем таких доказів із заявою про забезпечення позову та, відповідно, відсутність таких відомостей.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може зумовити обмеження можливості у закупівлі деталей для автотранспортних засобів колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції наклав арешт на розрахункові банківські рахунки ТОВ «Автосоюз» в межах суми стягнення (2 848 800,44 грн), тобто не на всі кошти відповідача, які знаходяться на його облікових рахунках, а лише в межах заявлених позивачем вимог.
При цьому надані ТОВ «Автосоюз» документи щодо його фінансового стану свідчать про те, що обрані заходи до забезпечення позову не можуть мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, а така діяльність не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Доводи відповідача про існування можливості ускладнення ведення господарської діяльності у зв'язку з арештом його грошових коштів у спірній сумі жодним чином не спростовують, а навпаки підтверджують висновки про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що є підставою для вжиття відповідних заходів. У суду відсутні підстави вважати, що наявність таких обставин в період розгляду спору припиниться або зникне на момент закінчення такого розгляду, та не вплине на можливість та проведення відповідних розрахунків на виконання рішення суду.
Так само критично колегія суддів оцінює твердження скаржника про те, що у нього достатньо активів, щоб забезпечити позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача. У такій оцінці суд враховує воєнний стан, в якому перебуває Україна, а також попередні доводи апелянта про можливі ускладнення ведення господарської діяльності у зв'язку з арештом його грошових коштів, обмеження можливостей у закупівлі деталей та приладдя для автомобілів, труднощів зі сплати податків, тощо.
Колегія суддів вважає за не обхідне відзначити суперечливість доводів скаржника.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Інвестконсалтинг-К» про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/1756/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/1756/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/1756/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.06.2023.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова