ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
01 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2100/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Сєбової О.І., свідоцтво про право на занняття адвокатською діяльністю серія ОД №004600 від 09.11.2021
від відповідача - Розенбойма Ю.О., посвідчення адвоката України №1418 від 27.12.05, ордер нанадання правничої (правової) допомоги ВН №1215883 від 05.01.2023
розглянув клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
за апеляційною скаргою заявника
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2022, проголошене о 12:56:35 суддею Гутом С.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 23.12.2022
у справі № 916/2100/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГЕЙТ"
до заявника
про стягнення 1 090 000 грн. та
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "РІВЕР ГЕЙТ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у розмірі 1 090 000 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 16 350 грн. судових витрат та 72 784,30 грн. витрат на надання правової допомоги.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 позов задоволено з підстав його обґрунтованості та стягнуто з ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" на користь ТОВ "РІВЕР ГЕЙТ" 1 090 000 грн. та 16 350 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 у справі №916/2100/22 скасовано, в позові відмовлено та стягнуто з ТОВ "РІВЕР ГЕЙТ" на користь апелянта 24 525 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.
22.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання на підставі ч.8 ст.129 ГПК України про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 розгляд відповідного клопотання позивача призначено на 01.06.2023 о 14:30 год.
30.05.2023 до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить відмовити у задоволені клопотання ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000грн., оскільки вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин. Позивач наполягає на тому, що заявник після супроводження справи в суді першої інстанції забагато часу витратив на складання апеляційної скарги, пошук та аналіз судової практики, опрацювання відзиву та доповнення до додаткових пояснень щодо окремого питання, яке було складено позивачем, а також звертає увагу суду на дублювання його доводів в текстах складених ним документів. Крім того, позивач вважає, що суд має застосувати ч.9 ст.129 ГПК України та покласти на відповідача судові витрати повністю без огляду на результат розгляду спору, оскільки той зловживав процесуальними правами та у судовому засіданні вживав щодо позивача образливі та провокативні висловлювання, що є неприйнятним у розумінні Європейського суду з прав людини (справа «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004 та інші).
31.05.2023 ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" надано заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в яких він намагається спростувати доводи позивача та просить відхилити їх, а клопотання позивача задовольнити.
1.06.2023 до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло доповнення до клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з детальним аналізом їх неспівмірності обставинам справи.
З огляду на матеріали справи, доводи ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, клопотання ТОВ "РІВЕР ГЕЙТ" про його зменшення та доповнення до нього, заперечення на клопотання та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла до наступного.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги те, що представником відповідача в апеляційній скарзі було зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи складає 30 000грн. витрат на професійну правничу допомогу та протягом 5 днів з моменту винесення постанови звернувся із клопотанням про розподіл судових витрат, надавши відповідні докази та детальний опис наданих адвокатом послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії” та “Єчюс проти Литви”, п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч.4 ст.129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача - адвокатом Розенбойм Ю.О. до апеляційної скарги та до клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу додано:
- Копію ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія ВН №1215883 від 05.01.2023
- Копію Договору про надання правової допомоги №02/01/2023 від 02.01.2023;
- Копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2023
З Договору про надання правничої допомоги №02/01/2023 від 02.01.2023 (далі - Договір) вбачається, що його укладено між ТОВ "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" (далі - Довіритель) та адвокатом Розенбойм Юрієм Олександровичем (далі - Повірений).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок надати правову допомогу шляхом складання процесуальних документів та представництва інтересів в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №916/2100/22.
Розділом 4 договору визначено, що довіритель сплачує повіреному гонорар у розмірі 30 000 грн.
Актом приймання - передачі виконаних робіт від 18.05.2023 сторони визначили, погодили та підтвердили, що на виконання умов договору, повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі наступні роботи із визначеною далі вартістю:
- пошук та аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі (3год.) 3000 грн.;
- складання апеляційної скарги у справі №916/2100/22, оформлення пакету документів для відправлення позивачу у справі та до суду (9год.) 9000грн.;
- опрацювання відзиву позивача на апеляційну скаргу, складання додаткових пояснень від 19.02.2023 у справі №916/2100/22, направлення позивачу у справі та до суду (5 год.) 5000 грн.;
- опрацювання «доповнення до додаткових пояснень щодо окремого питання», яке було складено позивачем, складання додаткових пояснень від 15.05.2023 у справі №916/2100/22, направлення позивачу у справі та до суду (5год.) 5000 грн.
- участь у судових засіданнях 23.02.2023, 17.05.2023 (5 год. з урахуванням часу витраченого на дорогу до суду) 5 000 грн.;
- складання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, складання акту приймання-передачі виконаних робіт, направлення позивачу у справі та до суду (3год) 3000 грн.
Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги склала 30 000 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції, оцінив обґрунтованість заяви представника відповідача, клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в контексті положення частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, ціною позову, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена представником сума є необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів частково погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді апеляційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки апеляційної скарги, додаткових пояснень, опрацювання відзиву позивача, відсутність доказів витрачення часу тривалістю 5 годин на участь у судових засіданнях), критерію реальності таких витрат.
Крім того, безпідставним є заявлення до стягнення з позивача витрат відповідача, пов'язаних із складанням акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги, оскільки його складання це процес оформлення взаємовідносин сторін, який оформлюється поза судовим процесом та не є процесуальним документом.
З огляду на викладене, та те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, за клопотанням позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 17 000,00 грн. В іншій частині заявлені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду, не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підставі ст. ст. 126, 129, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2100/22 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГЕЙТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН ПРОЕКТ ІНТЕРНЕШНЛ" 17 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині клопотання відмовити.
2. Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної додаткової постанови видати відповідний наказ з зазначенням повних реквезитів сторін.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений 05.06.2023 о 10:00
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.