Справа № 522/12082/22-Е
Провадження № 2/522/1576/23
19 травня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь шкоду завдану внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення у розмірі 5 300,00 доларів США, що по курсу НБУ, станом на дату складання позову становить 193 768,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що згідно обставинам встановлених вироком Вищого антикорупційного суду від 07.10.2020 у справі № 385/619/16-к, вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням завдано позивачу матеріальної шкоди у розмірі 5 300,00 доларів США, яке виразилося в тому, що позивач 21.02.2014 біля адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області передала відповідачу першу частину неправомірної вигоди у наведеному розмірі, що були її особистими коштами, які відповідачем так і не повернуті.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно вироку Вищого антикорупційного суду від 07.10.2020 у кримінальній справі № 385/619/16-к, який набрав законної сили, ОСОБА_2 будучи суддею Господарського суду Одеської області, тобто службовою особою, що займає відповідальне становище, діючи з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, використовуючи надану йому владу, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди для себе в особливо великому розмірі в сумі 570 000 грн за часткове задоволення ним позовних вимог ПП «Смартком» до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» та ФОП ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про стягнення страхової виплати, матеріальної та моральної шкоди, 21.02.2014, приблизно об 11:00 годині, знаходячись біля адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, отримав від ОСОБА_1 як представника ПП «Смартком» частину неправомірної вигоди в сумі 5 300,00 доларів США (що згідно з курсом НБУ становило 5 300,00 х 8,838 = 46 841,40 грн) та, продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 517, що розташований на п'ятому поверсі Господарського суду Одеської області, 21.03.2014, приблизно о 12:00 годині, отримав від ОСОБА_1 другу частину неправомірної вигоди в розмірі 250 000,00 грн, а 01.04.2014 о 12:45 годині - третю частину в розмірі 270 000,00 грн, що в загальній сумі складає 566 841,40 грн та є неправомірною вигодою в особливо великому розмірі.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 07.10.2020 у кримінальній справі № 385/619/16-к, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК України (в редакції Закону 18.04.2013 № 221-VII), та призначено йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади судді та права постійно чи тимчасово здійснювати функції представника влади строком на три роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Застосовано до відповідача спеціальну конфіскацію, конфіскувавши в дохід держави 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) грн.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
Проте, на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 30.09.2014 у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною. Зокрема, умови, передбачені у статті 1177 ЦК України, полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею ЦК України, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177 ЦК України, як окремо взятої. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди завданої внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення у розмірі 5 300,00 доларів США, що по курсу НБУ, станом на дату складання позову становить 193 768,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 550,14 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) майнову шкоду завдану внаслідок вчиненого кримінального правопорушення у розмірі 5 300,00 доларів США, що по курсу НБУ, станом на дату складання позову становить 193 768,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету 1 550,14 грн судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 05.06.2023.
Суддя І.А. Павлик