Справа № 308/2053/23
1-кс/308/2241/23
01 червня 2023 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42022071210000215 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна,-
Старший слідчий в ОВС відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні №42022071210000215 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000215 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні вказано на те, що як встановлено досудовим розслідуванням ОСОБА_5 здійснює організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво ними та сприяння у їх вчиненню, за грошову винагороду.
Слідчий зазначає, що 29.05.2023 в ході затримання в порядку ст.208 КПК України громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «Iphone 13» чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету «НПУ» №PSP2469959.
Слідчий вказує на те, що у зв'язку із тим, що вищеперераховані речі, які були вилучені у ході затримання мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та необхідні проведення необхідних процесуальних дій, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
При обґрунтуванні клопотання слідчий посилається на положення ч.2 ст.9, ч.ч.1,2 ст. 170, ч.5 ст. 171, ст. 235 КПК України.
Приймаючи до уваги викладене, а також з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування необхідно накласти арешт на речі вилучені в ході затримання ОСОБА_6 , а тому керуючись ст. ст. 167-168, 170-171 КПК України, просить слідчого суддю: накласти арешт на права відчуження, розпорядження та користування майном, яке вилучено у ході затримання в порядку ст.208 КПК України від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «Iphone 13» чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету «НПУ» №PSP2469959.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Власник майна, його захисник в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Від адвоката ОСОБА_6 , який діє в її інтересах ОСОБА_7 , надійшла заява в якій просить у задоволенні клопотання відмовити.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000215 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , здійснює організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво ними та сприяння у їх вчиненню, за грошову винагороду.
Згідно матеріалів клопотання 29.05.2023 ОСОБА_6 , було затримано на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України. Згідно протоколу про затримання, під час затримання ОСОБА_6 у неї було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «Iphone 13» чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету «НПУ» №PSP2469959.
Згідно постанови про визнання речовими доказами від 29.05.2023, вказані виявлені та вилучені речі, а саме: мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «Iphone 13» чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету «НПУ» №PSP2469959, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
З матеріалів клопотання вбачається, що 29.05.2023 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбачене ч.3 ст. 332 КК України.
Згідно ст. п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч3. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, згідно протоколу затримання підозрюваного речі могли зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
При цьому, вказане в клопотанні майно на переконання слідчого судді, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).
У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що прохання адвоката ОСОБА_7 , що міститься в його письмовій заяві від 01.06.2023, про відмову у задоволенні клопотання, не містить жодного обґрунтування. При цьому, сам адвокат визнає що виявлені та вилучені телефони належать ОСОБА_6 .
Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно протоколу затримання підозрюваного, в ході якого було вилучено майно (на яке слідчий просить накласти арешт) було проведено 29.05.2023.
Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 30.05.2023 року.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчим, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42022071210000215 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено у ході затримання в порядку ст.208 КПК України від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung» синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки «Iphone 13» чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету «НПУ» №PSP2469959, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1