Справа №127/16852/22
Провадження № 2/127/2150/22
(заочне)
23.05.2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Матвеєвій А.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємців, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 29.10.2010. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка була додана до позову. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 26 000,00 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, договору, на підставі якого позичальник при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, тому в нього виникла заборгованість.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Відповідачі є спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України, позивач 12.02.2021 направив претензію кредитора до Другої вінницької державної нотаріальної контори та 01.03.2021 отримав відповідь.
Таким чином, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входить, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Також, 10.09.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті позичальника заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 29.10.2010 становить 10 070,00 грн., яка складається з: 10 070,00 грн.- заборгованості за тілом кредиту; 10 070,00 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 10 070,00 грн. за кредитним договором № б/н від 29.10.2010, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 22.08.2022 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 16.11.2022 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи.
Ухвалою суду від 24.01.2023 повторно витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити. Також не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Відзив на позовну заяву відповідачами не подавався.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились у судове засідання повторно, про причини неявки не повідомили, не подали відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 29.10.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг № б/н, який складається із Анкети-Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, згідно з якими останній було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 26 000,00 грн. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 отримав кредитну карту «Універсальна».
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою за договором.
Разом з тим, в порушення умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором не виконав. У зв'язку з чим, у нього утворилася заборгованість, яка станом на дату смерті позичальника становить 10 070,00 грн., яка складається з: 10 070,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту в тому числі 10 070,00 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
12.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» надіслав Другій вінницькій державній нотаріальній конторі претензію кредитора від 02.02.2021.
Після отримання вказаної претензії, 18.02.2021 державний нотаріус Другої вінницькій державній нотаріальній конторі Сікорська Л.А. повідомила кредитора про те, що запит до спадкоємців після смерті ОСОБА_3 зареєстрований та долучений до спадкової справи № 21/2021. Свідоцтва про право власності на спадщину після померлого ОСОБА_3 ще не видавалися.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2021 АТ КБ «Приватбанк» надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-претензії про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 070,00 грн., укладеним з ОСОБА_3 .
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 20.01.2021 року Другою вінницькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 21/2021 20.01.2021 відповідач ОСОБА_2 звернулась до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Зі змісту зазначених норм випливає, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин, - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
12.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Другої вінницької державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, тобто протягом шестимісячного строку з моменту дізнання позивачем про смерть позичальника.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч. 2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з цим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Враховуючи викладене та відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Тлумачення статті 1281 ЦК свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №758/8549/15-ц).
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем було дотримано строк пред'явлення вимоги до спадкоємця.
Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц зазначив, що при дотриманні кредитором строків, визначених у ст. 1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини).
В п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора. Такий висновок зробив ВС в постанові від 19.02.2020 року у справі №607/98/17.
При розгляді даної справи по суті встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті позичальника ОСОБА_3 , є відповідач у справі ОСОБА_2 .
З огляду на вказане, слід врахувати принцип змагальності цивільного процесу, закріплений у ст. 81 ЦПК, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Разом з тим, ОСОБА_2 не було надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо вартості спадкового майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно зі статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (стаття 1281 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку та повинна відшкодувати кредитору спадкодавця суму боргу за кредитом у розмірі 10 070,00 грн.
Оскільки ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла, то стягнення суми боргу слід покласти лише на ОСОБА_2 .
Вимогами статті 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких, позивачеві відмовлено.
Таким чином стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525-527, 530, 608, 610-611, 629, 629, 1048, 1054, 1216, 1218, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 у межах вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.10.2010 в розмірі 10 070 (десять тисяч сімдесят) гривень 00 копійок.
В частині позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 481, 00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачами може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складений 02.06.2023 року.
Суддя О.О. Жмудь