Справа № 127/13818/23
Провадження № 2-а/127/106/23
"29" травня 2023 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Головко Ю.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДПО18 № 697197 від 08.05.2023 року, закриття провадження по справі та стягнення судових витрат, -
12.05.2023 року, позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДПО18 № 697197 від 08.05.2023 року, закриття провадження по справі та стягнення судових витрат.
Позов мотивовано тим, що 08.05.2023 поліцейським УПП в Житомирській області ДПП, внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ДПО18 № 697197 від 08.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України, а саме під час руху не скористався пасками пасивної безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також користувався протитуманними фарами в не передбачених для цього умовах, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КУпАП.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Зазначає, що у день складення оскаржуваної постанови він дійсно був зупинений працівниками поліції. Конкретної причини зупинки позивачу повідомлено не було, представники поліції попросили пред'явити документи на транспортний засіб, посилаючись на перевірку документів в умовах воєнного стану та зазначили, що позивач керував транспортним засобом з увімкненими протитуманними фарами. В подальшому поліцейським було зазначено, що ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки та винесено постанову за порушення ПДР України. Будь-які заперечення позивача з даного приводу були залишені поліцейським без уваги. На вимогу позивача надати докази вчинення ним вказаного правопорушення, поліцейськими було відмовлено.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ДПО18 № 697197 від 08.05.2023, закрити провадження по справі та стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 16 травня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач в судовому засідання вимоги позову підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в той час як він був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
У визначений судом строк відповідач не надав відзив на позовну заяву та доказів, які б спростовували доводи позивача.
Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАСУ.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 08 травня 2023 року поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Житомирській області ДПП старшого сержанта поліції Ільїна Д.Ю. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 08.05.2023 року о 13 год. 40 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп, с. Кочергів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з обладнаними засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР України, та керував транспортним засобом з увімкненими протитуманними ліхтарями в умовах, які не настали для недостатньої видимості, чим порушив п. 19.5 ПДР України.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа УПП у Житомирській області ДПП, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення. Разом з тим, доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучено та не надано суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч. 1-3,5-6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
В судовому засіданні встановлено, що у графі оскаржуваної постанови "До постанови додаються" відсутні відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови, натомість зазначено загальне формулювання про те, що було здійснено відеофіксацію «п/р 475327», яким зафіксовано правопорушення.
З наданих пояснень позивача в судовому засіданні та доводів, зазначених в позовній заяві, останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначених вище правопорушень, вказуючи на відсутність його вини.
В матеріалах справи відсутній та відповідач не надав суду відеозапис на підтвердження порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, вчинення яких йому ставиться у провину.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції невинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КУпАП.
Поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки доказів того, що позивач керував автомобілем з непристебнутим ременем безпеки та увімкненими протитуманними ліхтарями суду не наведено, на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем доказів не надано, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при винесенні постанови поліцейським не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими; не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв'язку з чим, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 536 грн. (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ч.2 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Ільїна Д.Ю. серії ДПО18 № 697197 від 08.05.2023 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 536 ( п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду буде виготовлено 01.06.2023 року.
Згідно вимог ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, вул. Покровська, 96, м. Житомир, 10013.
Суддя