145/162/23
2/145/481/2023
"05" червня 2023 р. смт. Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вальчука В. В. ,
при секретарі Крикливій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тиврів, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
Позивачка вказує на те, що 27 вересня 2008 року вона уклала шлюб з Відповідачем - ОСОБА_2 . Шлюб зареєстровано Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 12 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу з Відповідачем народились доньки: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти є малолітніми особами, проживають разом з нею та повністю перебувають на її утриманні.
Їх з Відповідачем одруження виявилось невдалим. Через несумісність характерів, виникали постійні сварки, проживши так, через деякий час вони зовсім втратили повагу один до одного.
З середини жовтня місяця 2022 року, під час спільного проживання сім'я повністю розвалилась. Вона та відповідач разом припинили сумісно приймати участь у веденні домашнього господарства та почали проживати окремо один від одного.
Вона, ОСОБА_1 та Відповідач - ОСОБА_2 фактично припинили шлюбні стосунки, припинили вести спільне господарство, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам.
На даний час, вона та Відповідач проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.
Окрім наведеного зазначає, що в зв'язку з потребою розірвання їх шлюбу, вона також потребує захисту своїх майнових прав та прав своїх дітей шляхом винесення судового рішення з даної обставини, а саме стягнення аліментів.
Вказує, що малолітні доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з нею, на їх утримання вона бажає стягувати з Відповідача аліменти у вигляді частки від доходу, оскільки її доходи мізерні і самотужки вона не взмозі належно матеріально забезпечити їх спільних з відповідачем дітей.
На скільки їй відомо, відповідач на даний час отримує регулярний дохід від роботи будівельником.
На утриманні у відповідача нікого не має, він є працездатною, здоровою особою та забезпечений житлом.
Просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та Відповідачем, ОСОБА_2 , який зареєстрований 27 вересня 2008 року Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 12.
Стягувати з Відповідача ОСОБА_2 аліменти в розпорядження позивача на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді частки від заробітку (доходу), а саме у вигляді 1/3 частини усього доходу Відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Судовий збір сплачений за звернення із позовними вимогами про розірвання шлюбу в розмірі 1073 грн. 60 коп. стягнути з відповідача на її користь. Інші судові витрати щодо розгляду справи стягнути з Відповідача в дохід держави.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 08.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
У визначений судом строк відповідач відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, що стверджується його розпискою (а.с. 26), тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Позивачка подала заяву у якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання призначене на 05.06.2023 року не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність чи про відкладенння розгляду справи не надав.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відтак, з урахуванням вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання у відсутності учасників справи, які в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
27 вересня 2008 року позивачка уклала шлюб з Відповідачем - ОСОБА_2 . Шлюб зареєстровано Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 12 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від шлюбу у них народились доньки, а саме ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується їх свідоцтвами про народження (а.с. 11, 12).
Діти проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні, що стверджується довідкою виконкому Гніванської міської ради № 831 від 15.12.2022 року (а.с. 13).
З середини жовтня місяця 2022 року сім'я повністю розвалилась. Позивачка та відповідач разом припинили сумісно приймати участь у веденні домашнього господарства та почали проживати окремо один від одного.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу України.
Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 Сімейного Кодексу України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з п.2 ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Також позивачка бажає стягувати з Відповідача аліменти у вигляді частки від доходу, оскільки її доходи мізерні і самотужки вона не взмозі належно матеріально забезпечити їх спільних з Відповідачем дітей.
При таких обставинах, на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно стягнути з Відповідача аліменти у вигляді частки від заробітку (доходу), а саме у вигляді 1/3 частини усього доходу Відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Інших утриманців у відповідача немає, він є працездатною, здоровою особою, оскільки протилежних доказів він суду не надав.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).
Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесено зміни у ч.2 ст.182 СК України та зазначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому суму сплаченого позивачем при подачі заяви судового збору суд стягує з відповідача, також з відповідача підлягає стягненню на користь Держави судовий збір в розмірі 1073, 60 грн. , від якого позивачка звільнена.
Керуючись ст.ст.76-80, 89, 211, 223, 247, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.80, 84, 104, ч. 3 ст.105, 110, 112, 114, 115, 180-184 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 27.09.2008 року виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, актовий запис № 12, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді 1/3 частини усього доходу відповідача, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в розмірі за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Держави 1073 грн. 60 коп. судового збору, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу " ;101; ІПН; судовий збір по справі № 145/162/23.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Вальчук В. В.