Єдиний унікальний номер 142/272/23
Номер провадження № 3/142/183/23
Іменем України
05 червня 2023 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., розглянувши матеріали, що надійшли від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бірносове Фрунзівського району Одеської області, громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , відповідно до протоколу непрацюючої,
за ч.1 ст.184 КУпАП, -
05 червня 2023 року до Піщанського районного суду Вінницької області від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 421369 від 31 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу 29 травня 2023 року ОСОБА_1 близько 12 год. 30 хвилин, в АДРЕСА_2 , ухилився від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, не створила належних умов проживання та навчання дитини, зазначено, що вказаними діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, проте подала заяву, в якій просить розглянути справу відносно неї без її участі.
На підставі положень ст. 268 КУпАП, враховуючи, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, та те, що вказана особа подала заяву про розгляд справи без її участі, суд вважає за можливе провести судовий розгляд під час відсутності цієї особи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд, заслухавши особи яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 повинно бути закрито за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення деяких умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом зазначеного суб'єкта правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які регламентуються зокрема законодавством, а об'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у вигляді необережності. При цьому ухиленні можна полягати в різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП несуть відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення деяких умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов'язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, повинно бути доведено, які саме обов'язки не були виконані ОСОБА_1 і яким законодавством передбачено їх виконання.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а вважається невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення деяких умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 98 року у справі про тлумачення терміну "законодавство" визначено, що під законодавством слід розуміти (охопити) закони України, чинні міжнародні договори України, згоди на обов'язковість яких надано Верховній Раді України, а також підтвердити Верховну Раду України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків усіх дітей, які стосуються забезпечення умов минулого життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків притягувати до відповідності диспозиційній нормі. 184 КУпАП .
Відповідно. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини. , готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має напрямок розвитку її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальності за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичного і духовного розвитку, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Разом з тим, відповідно. 150 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані виховувати дитину в душі поваги до прав та свободи інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьків своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарання, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дані і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах , матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), визначена в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.
В частині 9 Розділу 2 зазначеної Інструкції № 1376 передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, окрім іншого, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.
Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в порушення вимог 251 КУпАП не зібрано доказів, які б підтверджували її винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може обґрунтовуватися лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення.
Виходячи з положення ст. 8 , ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є єдиним з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може обґрунтовуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особливо пояснити на його прикладі.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді. Зокрема, у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а також, що вона являється спеціальним суб'єктом відповідальності за дане правопорушення, та беззаперечно підтверджували її вину у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 184, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Суддя :