Справа № 141/300/23
Провадження № 2-а/141/14/23
30 травня 2023 року смт Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №141/300/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
26.04.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.04.2023 інспектором ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яку позивачу на місці не було вручено працівниками поліції.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Однак, позивач стверджує, що не керувала транспортним засобом, дана обставина не мала місця і є лише припущенням працівників поліції. А тому відповідні докази вчинення інкримінованого правопорушення також відсутні.
Окрім того, позивачеві було лише вказано про те, що відносно неї буде винесено постанову за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП за нібито керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Її права їй не було роз'яснено, був відсутній фактично розгляд справи про адміністративне правопорушення, де особі пропонують надати докази невинуватості. Відтак працівниками поліції не було дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та позивачеві не було роз'яснено ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, чим було грубо порушено її права. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не дали можливість скористатись правовою допомогою та поліцейським не вжито жодних дій щодо надання можливості їй реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Таким чином, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 16.04.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №141/300/23, призначено справу до судового розгляду на 11.05.2023, витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, винесену 16.04.2023 відносно ОСОБА_1 , а також витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області фото докази та відеозапис події, яка мала місце 16.04.2023, за результатами якої працівниками поліції було складено постанову від 16.04.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та установлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
04.05.2023 до суду надійшов оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 676551 від 16.04.2023 відносно ОСОБА_1 .
Також 09.05.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що 16.04.2023 о 09:30 поліцейським офіцером громади Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліці В. Жулінським встановлено, що по вул. Зелена в с. Мервин Вінницької області ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , не маючи права керування транспортним засобом. На підставі вказаного було винесено постанову серії БАД № 676551 від 16.04.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу за порушення п. 2.1. а ПДР України. Вказана постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст.ст. 258, 283 КУпАП. У зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України з 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів надано відповідним уповноваженим особам національної поліції. ОСОБА_1 на момент зупинки та під час спілкування було роз'яснено її права відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що зафіксовано нагрудним відеореєстратором Tecsar BDS-53-02 ПОГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області В. Жулінським, та, в свою чергу, підтверджує порушення вимог ч. 2 ст. 126 КУпАП та п.2.1. а ПДР України, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Стягнення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов'язків та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 676551 від 16.04.2023. Окрім того, відповідач звертає увагу, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Також до відзиву додано диск з відеозаписом.
А тому, відповідач вважає вимоги позовної заяви безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Судове засідання, призначене на 11.05.2023, не відбулось та було відкладено на 30.05.2023, оскільки в період з 11.05.2023 по 12.05.2023 суддя Климчук С.В. перебував у щорічній оплачуваній відпустці згідно наказу № 15-в/к від 09.05.2023.
30.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Панасюк Н.А. від 30.05.2023, у якій адвокат Панасюк Н.А. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що працівником поліції було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейський, як особа, уповноважена на розгляд справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повинен дотримуватись вимог п. 4 та п. 5 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні матеріали в органах поліції. В протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, так як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особі у його вчинення, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Позивачеві було сказано, що відносно неї буде винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП за нібито передачу права керування транспортним засобом іншій особі, її права їй не було роз'яснено, був відсутній фактично розгляд справи про адміністративне правопорушення, де особі пропонують надати докази невинуватості. Тому працівниками поліції не було дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також позивачеві не було роз'яснено ст ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, чим було грубо порушено її права. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не дали можливість скористатись правовою допомогою та поліцейським не вжито жодних дій щодо надання можливості їй реалізувати своє право на отримання правової допомоги. З доказів, поданих до суду відповідачем, не вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся. А тому адвокат Панасюк Н.А. просить суд позовні вимоги у справі № 141/300/23 задовольнити повністю.
Згідно ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи № 141/300/23, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступних висновків.
Як вбачається з постанови серії БАД №676551 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 16.04.2023 о 09 год 30 хв в с. Мервин по вул. Зеленій гр. ОСОБА_1 керувала автомобілем Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати транспортним засобом, чим порушила п.2.1 а ПДР України.
За вказаних обставин ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №676551 від 16.04.2023 складена ПОГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції В.Жулінським, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи постанову серії БАД №676551 від 16.04.2023 протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 просила її скасувати.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд керується наступним.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, ухваленого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Також згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 (далі по тексту Інструкції), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ч. 2 ст. 126 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 21-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Частинами 2-3 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За визначенням п. 1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
Суд зауважує, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не погоджуючись з доводами позивача, на підтвердження скоєного ОСОБА_1 правопорушення, одночасно з відзивом надав відеозапис з портативної боді-камери інспектора поліції Tecsar BDS-53-02.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені здійснений працівником поліції відеозапис події, яка відбулась 16.04.2023, та який долучено до матеріалів справи.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, відповідають суті правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення серії БАД № 676551 від 16.04.2023, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити його, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейського та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Зокрема, з відеозапису № VID230416-093352F-000000-000000-0002 від 16.04.2023 вбачається, що працівником поліції було зупинено транспортний засіб Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала, та, відповідно, керувала позивач ОСОБА_1 , (час запису 09:34), на передньому пасажирському сидінні перебував чоловік (як в подальшому установлено судом, ОСОБА_2 , власник даного транспортного засобу). На пропозицію поліції пред'явити посвідчення водія ОСОБА_1 пояснила, що у неї його немає (час запису 09:35), однак в подальшому вказала, що відмовляється надавати посвідчення водія (час запису 09:36) та зауважила, що на даний час навчається керувати (час запису 09:37), а ОСОБА_2 працівнику поліції пояснив, що у ОСОБА_1 немає посвідчення водія (час запису 09:35-09:36)
В подальшому, відеозаписом № VID230416-094253F-000000-000000-0003 від 16.04.2023 зафіксовано складання працівником поліції відповідної постанови про адміністративне правопорушення, оголошення про прийняте рішення, а також пропозицію щодо отримання позивачем оскаржуваної постанови, на що позивач відмовилась.
Таким чином, з оглянутого відеозапису вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 2.1 а ПДР України, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Докази, які надані відповідачем та містяться в матеріалах справи № 141/300/23, суд приймає до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують послідовність та хронологію подій, які відбувались 16.04.2023 за участі ОСОБА_1 та працівника поліції, а також підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Щодо дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем, суд зауважує, що працівник поліції при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих йому повноважень, а оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що посилання позивача на окремі недоліки розгляду справи, а саме не роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції її прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України не можуть бути безумовною та самостійною підставою для висновку щодо протиправності та скасування прийнятого рішення працівником поліції про притягнення особи до адміністративної відповідальності при доведеності факту вчинення нею адміністративного правопорушення, оскільки в процесі судового розгляду ОСОБА_1 було повністю забезпечено та відновлено її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція частини 2 статті 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, а позивач реалізувала право на захист при зверненні до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Відтак, подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень.
Принагідно суд зауважує, що позивачем та його представником не надано будь - яких доказів, що позивач 16.04.2023 заявляла таке клопотання про залучення захисника до розгляду справи працівником поліції (у тому числі будь-які інші клопотання), як і не зазначено в п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 676551 інформації про наявність такого клопотання, що також підтверджується відеозаписом № VID230416-094253F-000000-000000-0003 від 16.04.2023.
Поряд з цим, суд зауважує, що матеріали справи № 141/300/23 не містять доказів неправомірності дії працівника поліції, які порушили чи могли порушити права та інтереси позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що поліцейським офіцером громади Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції В. Жулінським правомірно було винесено постанову серії БАД №676551 від 16.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зміст якої не суперечить нормам законодавства України.
Належних та допустимих доказів на спростування порушення позивачем п. 2.1 а ПДР України та, відповідно, обставин, зазначених в постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №676551 від 16.04.2023 суду не надано, а позивачем та представником позивача висловлено лише власні суб'єктивні припущення та твердження, що зводяться до незгоди із винесеною постановою.
Посадова особа при винесенні спірної постанови діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстав для скасування постанови у справі немає.
Також суд зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд
1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2.Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду оформлено та виготовлено 05.06.2023.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050).
Суддя С.В. Климчук