Справа 350/629/23
Номер провадження 3/350/238/2023
02 червня 2023 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №336388, 24.04.2023 о 00 год. 22 хв. у с. Сваричів вул.Л. Українки водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп?яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 24.04.2023 у с.Сваричів на вулиці Лесі Українки поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням його товариша ОСОБА_2 . Водночас поліцейські зупинили ще багато інших машин, і поки вони спілкувались з водіями зупинених авто, його товариш ОСОБА_2 вийшов із-за керма і пішов на вулицю. Під час поїздки він знаходився на сидінні пасажира, а коли поліцейські зупинили авто, він вийшов і підійшов до них, щоб пояснити причину перебування у комендантську годину на вулиці села. Однак, з невідомих причин поліцейські почали пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, хоча бачили, що насправді водієм автомобіля «Мазда» був саме ОСОБА_2 . Вважає, що у зв'язку з тим, що він не керував транспортним засобом, проходити огляд на стан сп'яніння він не зобов'язаний був, у зв'язку з чим просив не притягати його до адміністративної відповідальності.
Свідок ОСОБА_2 дав суду показання про те, що 24.04.2023 приблизно о 00:30 год. він керував автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1 . У с.Сваричів його автомобіль, а також багато інших машин зупинили поліцейські. Він припаркувався на узбіччі і вийшов з авто, поки поліцейські спілкувались з іншими водіями. Його товариш, який їхав з ним - ОСОБА_1 пішов до поліцейських і пояснював їм, чому вони так пізно їдуть. Поліцейські запідозрили ОСОБА_1 , що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння і запропонували йому пройти відповідний огляд, але він відмовився, бо як пояснив йому пізніше, не хотів цього робити, оскільки не повинен був. Також свідок пояснив, що не хотів звертати увагу поліцейських до того факту, що це він керував транспортним засобом, а не ОСОБА_1 , оскільки боявся, що його можуть притягнути до відповідальності за порушення комендантської години.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідка, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у:
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
У своїх поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що 24.04.2023 у с.Сваричів на вулиці Лесі Українки поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням його товариша ОСОБА_2 , який вийшов із авто, поки поліцейські спілкувались з іншими водіями, яких також зупинили разом із ним.
У даній ситуації, особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує свою причетність до вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, покладаючи в основу своїх тверджень доводи про те, що вона не є суб'єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення, оскільки не керувала транспортним засобом.
Отже, суд повинен перевірити та встановити факт керування транспортним засобом особою, якій поставлено у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом якого може бути виключно водій.
За змістом п.1.10 ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Отже, законодавство чітко регламентує огляд водія на визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Із вищезазначених приписів чинного законодавства України вбачається, що працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
На розгляд суду на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №336388 від 24.04.2023, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення на огляд водія транспортного засобу), рапорт поліцейського, багатофункціональні цифрові відеодиски.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №336388 від 24.04.2023, який за своєю суттю є основоположним документом, на підставі якого особу можна притягнути до адміністративної відповідальності, в якому зазначено відомості про посадову особу, яка склала даний протокол та особу, відносно якої він складений, суть адміністративного правопорушення та стаття, якою воно регламентоване. Зокрема зазначено, що 24.04.2023 о 00 год. 22 хв. у с. Сваричів вул.Л.Українки водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп?яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.
Відповідно до cт.cт.254-256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, суд проводить розгляд справи про адміністративне правопорушення.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Водночас, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, уповноважена особа описує та фіксує в ньому обставини, дії та події, які на її суб'єктивну думку є виявленим адміністративним правопорушення, однак, допоки кінцеве рішення не буде прийняте уповноваженим органом (в даному випадку судом) у встановленому законом порядок на основі всебічного дослідження всіх доказів, такий протокол не породжує будь-яких правових наслідків для особи, щодо якої він складений, як і не встановлює її прав і обов'язків.
Тобто протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, якщо обставини, викладені в ньому не будуть підтверджені іншими належними, достатніми та допустимими доказами.
Зазначене є гарантією об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та виключає можливість притягнення невинних осіб внаслідок упередженого та/або необ'єктивного складення уповноваженими особами відповідних адміністративних матеріалів щодо тих чи інших осіб.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин суду представлено фото- та відеофіксацію
Досліджуючи долучений до матеріалів справи цифровий відеодиск суд встановив, що на ньому містяться дві папки файлів із відеозаписами.
Так на відеозаписах зафіксовано, як працівники поліції зупиняються 4 транспортні засоби шляхом підняття шляхом підняття руки вгору з подальшою вказівкою на місце зупинки, зокрема на узбіччя. Зупинивши ряд автомобілів, жоден із поліцейський не підійшов та не зафіксував на нагрудну боді-камеру факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1 , а попрямував до інших зупинених автомобілів.
У підсумку, з жодного із відеозаписів не вбачається факту зупинення транспортного засобу «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , оскільки відеофіксація подій відбувається у нічну пору доби, відеозаписи не є чіткими, а наявні в розпорядженні суду цифрові засоби відтворювання не дозволяють чітко та однозначно встановити особу водія вказаного транспортного засобу.
Помітити ОСОБА_1 на відеозаписах можна тільки з моменту, коли він стоїть на вулиці, при цьому знаходячись не біля автомобіля «Mazda CX-7», д.н.з. НОМЕР_1 .
Водночас з відеозаписів вбачається, що поруч із ОСОБА_1 на вулиці стоїть та присутній під час спілкування із поліцейським інша особа..
ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що за кермом вищезазначеного авто був саме він а не ОСОБА_1 .
Такі твердження учасників процесу свідчать про наявність не спростованих протиріч, які не представилось можливим усунути під час розгляду справи, як і встановити беззаперечний факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, викладених у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявні в матеріалах провадження письмові докази, а саме: акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 , оскільки в акті огляду відсутній підпис ОСОБА_1 , як і не вказано, що він відмовляється від його підписання, хоча зазначення такої обставини є обов'язковим, що вбачається із назви відповідної графи такого документу. У направленні на огляд водія транспортного засобу не зазначено і не має вказівки до якого саме медичного закладу було направлено ОСОБА_1 для проходження огляду.
Більше того, направлення має правове значення для лікаря медичного закладу, який повинен провести медичний огляд, і не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився проходити такий огляд на вимогу поліцейського, однак факт складення/нескладення такого направлення свідчить про дотримання/недотримання процедури огляду водія загалом.
Долучений ж до матеріалів рапорт поліцейського, у якому зазначено про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 фактично є документом внутрішнього користування і його зміст полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і, у розумінні статті 251 КУпАП, не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення (позиція ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020).
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя
Важливим також є те, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Досліджені в сукупності обставини та докази, які долучені до матеріалів справи не спростовують доводів свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що останній не керував транспортним засобом при обставинах, викладених у складеному щодо нього протоколі.
У цьому випадку, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, або факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не свідчить про наявність в його діях сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме об'єктивної сторони зазначеного правопорушення та суб'єкта вчиненого правопорушення.
На розгляд суду не надано достатню кількість інших доказів, на основі яких, можна було б, поза розумним сумнівом, встановити у діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вищезазначені істотні порушення норм чинного законодавства при провадженні у справі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення даних, поза розумним сумнівом, про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому суд визнає проведений відносно нього огляд на стан алкогольного сп'яніння недійсним.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»). Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: