Справа № 342/414/23
Провадження № 2/342/290/2023
02 червня 2023 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдич Р.М.,
секретаря судового засідання Сьомкайло І.-М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до свідоцтва на забудову садиби, чоловікові позивачки ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка в АДРЕСА_1 на якій вони здійснили будівництво житлового будинку та господарських споруд. Для будівництва та обслуговування житлового будинку була виділена земельна ділянка площею 0,25 га. Випискою з інвентаризаційних матеріалів №9896 від 15.09.2021 доводиться, що за архівними даними ОКП «Коломийське МБТІ» право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , не було зареєстровано. У відповідності до технічного паспорта житлове господарство складається з житлового будинку, позначеного на схемі в технічному паспорті літерою «А», та господарських будівель і споруд. Відповідно до звіту про оцінку майна ЕТВО «Придністров'я» ринкова вартість житлового господарства по АДРЕСА_1 становить 132000 грн. Згідно виписки з погосподарських книг с.Тишківці житлове господарство по АДРЕСА_1 обліковувалося як колгоспний двір, головою двору був ОСОБА_3 . Голова колгоспного двору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.07.2011 ОСОБА_3 склав заповіт, яким розпорядив все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, все що буде належати йому за законом своїй дочці ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем Тишківської сільської ради 14.07.2011 та зареєстровано за №31. Реалізовуючи свої спадкові права ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори, де отримала постанову пр відмову у вчиненні нотаріальної дії через реєстрацію спадкового житлового господарства як колгоспного двору без визначення часток його членів. Це змусило її звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове житлове господарство по АДРЕСА_1 . Рішенням Городенківського районного суду від 10.01.2022 справі № 342/1224/21, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за нею право власності на 2/3 частини вищевказаного житлового будинку. На підставі рішення суду ОСОБА_2 зареєструвала права власності на 2/3 частини даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Право власності на іншу частину залишається незареєстрованим. У цьому ж судовому рішенні визначено, що позивачці належить 1/3 частина, як члену колишнього колгоспного двору. У зв'язку з наведеним. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стефурак Н.Я. з приводу реєстрації за нею права власності на 1/3 частину житлового господарства по АДРЕСА_1 . Однак, нотаріус, як державний реєстратор, відмовила їй у реєстрації права власності на 1/3 частину через відсутність правовстановлюючого документу на нього у спадкодавця, що стверджується рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій від 23.03.2023. Позивачка спільно із своїм чоловіком ОСОБА_3 побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Їхня донька ОСОБА_2 успадкувала 2/3 господарства на підставі залишеного чоловіком заповіту, на що вона погодилась. Однак, їй як члену колгоспного двору, належить право власності на 1/3 частину, яку позивачка бажає узаконити.
В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Позивачка, через канцелярію суду, подала заяву про розгляд справи (підготовче та судові засідання) без її участі, позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , через канцелярію суду, подала заяву про розгляд справи (підготовче та судові засідання) без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо визнання права власності на 1/3 частку житлового господарства по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 10.09.1977 Тишківською сільською радою Городенківського району доводиться, що 10 вересня 1977 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 11.
Копією свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Івано-Франківської області, складеного 13.06.1978, стверджується, що забудівнику ОСОБА_3 надано земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_2 .
Згідно архівних даних ОКП «Коломийське МБТІ» право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не зареєстровано, що стверджується копією виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Вих. № 9896 від 15.09.2021.
Згідно п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 р.) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва. До часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в ред.2003 року та Законом України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на збудоване нерухоме майно не залежало від державної реєстрації такого права. Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 житлових будинків, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди споруджено в 1978 році. Згідно Звіту житлового будинку з надвірними спорудами, складеного ЕТВО "Придністров'я" на підставі договору № 48 від 15.03.2023, ринкова вартість житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 станом на 16.03.2023 становить - 132000 грн. За господарством по АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку загальною площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що доводиться довідкою № 21-78 виданою 15.03.2023 Тишківського старостинського округу Городенківської міської ради.
Із довідки № 21-78 виданої 15.03.2023 Тишківським старостинським округом вбачається, що згідно виписок з погосподарської книги № 9 особовий рахунок № НОМЕР_2 стор.33 на 1991-1995 рр. на домоволодіння в АДРЕСА_1 (зміни вулиці не було) дане домоволодіння відносилось до колгоспного двору та станом на 15.04.1991 в житловому будинку були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За ст.ст. 120,123,563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Із довідки № 21-72 виданої 14.03.2023 Тишківським старостинських округом вбачається, що згідно виписки з архівних по господарських книг села Тишківці, в колгоспному дворі в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали:
- за 1983-1985 роки, за 1986-1990 роки, за 1991-1995 роки, за 1996-2000 роки: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- за 2001-2005 роки, за 2006-2010 роки, за 2011-2015 роки: голова сім'ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- за 2016-2021 роки: особа, що відповідає за об'єкт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як вбачається із вищенаведеного, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 . Станом на 15.04.1991 в даному господарстві проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, оскільки на час ліквідації колгоспних дворів в господарстві проживали: ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_5 , які набули право спільної сумісної власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , то їх частки у вказаному майні рівні, тобто по 1/3 частині. Проте, частки в колгоспному дворі не виділялися.
Голова двору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 57 років в с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації смертей 01.08.2011 зроблено запис за № 19, що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 01.08.2011. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2022 року по справі № 342/1224/21 (провадження 2/342/139/2022) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 право власності на 2/3 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовити. В іншій частині позову відмовлено у зв'язку з тим, що 1/3 - належить позивачу як колишньому члену колгоспного двору, 1/3 - успадкована після смерті батька ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_1 , яка теж є членом колгоспного двору, на даний час може на власний розсуд розпоряджатися своїм майном та її право не порушується та ніким не оспорюється чи не визнається, тому у неї немає перешкод в оформленні права власності на належне їй майно. Крім того, подана відповідачем заява про визнання позовних вимог, суд не розцінює, як відмову від належної їй частини житлового будинку у передбаченому Законом порядку. Рішення набрало законної сили 21.02.2022.
Копією витягу з Державного реєстру речових прав № 322411108 від 09.02.2023 доводиться, що за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності - спільна часткова, розмір частки -2/3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 10.01.2022 справа № 342/1224/21.
Позивач, як член колишнього колгоспного двору, якій належить 1/3 частина в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зверталися до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації права власності на належну їй частину в даному житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Проте, Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 66892590 від 23.03.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Стефурак Н.Я. Коломийського РНО позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв'язку із зазначеними вище обставинами, а саме у зв'язку з відсутністю документів передбачених ст.27 Закону 1952 від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які підтверджують факт виникнення у ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, виходячи із заявленої позовної вимоги, беручи до уваги заяву відповідача, яка не заперечує щодо задоволення даного позову, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача підлягає до задоволення, а саме за позивачкою слід визнати право власності по 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яка належить їй, як члену колишнього колгоспного двору та у відповідності до норм ЦК України для оформлення права власності на належне їй майно, позивачці необхідно визнати право власності на визначений розмір частки у приватній спільній сумісній власності, а саме у вищевказаному житловому будинку, який відносився до колгоспного двору.
При винесенні рішення судом враховується і те, що на даний час відповідно до вимог Постанови ВРУ "Про утворення та ліквідацію районів" №807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області .
На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 328, 355, 368, 370, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Місце проживання сторін по справі:
ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Суддя: Гайдич Р. М.