справа № 208/6478/22
№ провадження 1-кп/208/250/23
Іменем України
24 травня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 12022041160000921 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню технічну освіту, працює директором ТОВ «ТБЦ ОПТІМУС», не одружений, на утриманні має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
Близько 12.10 годин 10.11.2022 року, водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення п. п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, з перевищенням максимально допустимої в населених пунктах швидкістю 66,7 км/г., рухався по проспекту Аношкіна в Заводському районі міста Кам'янське Дніпропетровської області, в напрямку з боку вулиці Медичної до проспекту Свободи.
Під час руху, Майор грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 («пішохідний перехід») та дорожньою розміткою 1.14.3 («зебра» красно-білого кольору), розташованого в районі будинку № 94 по проспекту Аношкіна в м. Кам'янське, перед яким зупинився транспортний засіб в сусідній смузі праворуч, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їм дороги не прийняв і, продовживши рух, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла (з закритою черепно-мозковою травмою з саднами та синцем на голові, що супроводжувалась явищами струсу головного мозку; закрита тупа травма тулуба з закритим перелом лівої лопатки, закритим переломом лівої сідничної кістки зі зміщенням та закритим переломом лівої клубової кістки, з синцем лівої сідниці; відкритий уламковий перелом великогомілкової кістки лівої гомілки в середній треті з раною по внутрішній поверхні лівої гомілки в середній треті, перелом малогомілкової кістки лівої гомілки на межі верхньої та середньої третин; закритий перелом великогомілкової кістки правої гомілки в нижній треті, та закритий перелом малогомілкової кістки правої гомілки в області зовнішньої лодижки зі зміщенням, синці обох нижніх кінцівок, синці та садна лівої верхньої кінцівки), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що Майор керуючи автомобілем «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги пунктів 18.1 та п.18.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
п.18.4 - Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,
невиконання яких, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні злочину при визначених в обвинувальному акті обставинах визнав повністю та пояснив суду наступне.
Раніше з потерпілою ОСОБА_7 знайомий не був. Має водійський стаж приблизно 15 років. Автомобіль «Мерседес» придбав у ОСОБА_8 , але переоформити на себе не встиг.
Приблизно о 12.00 годині 10.11.2022 року, він здійснював керування своїм автомобілем «Мерседес» по проспекту Аношкіна. Попереду, в правій смузі приблизно 50-60 м попереду рухався вантажний автомобіль «Камаз» На перехресті проспекту Аношкіна та вулиці Медичної, «Камаз» зупинився перед пішохідних переходом. Він продовжував здійснювати рух та наближався до пішохідного переходу. Як тільки побачив, що на пішохідний перехід, із-за вантажного автомобілю ступає нога, одразу зреагував та натиснув гальма. Вчасно зупинити транспортний засіб не встиг та скоїв наїзд на потерпілу. Після ДТП викликав ШМД та поліцію. Знаходився на місці події поряд з потерпілою та намагався допомогти їй. Коли потерпіла знаходилася в лікарні, надавав матеріальну допомогу, оплачував всі витрати на лікування.
В подальшому буде допомагати потерпілій матеріально, до її повного одужання.
Свою вину визнає повністю та щиро кається у скоєному. Просить вибачення у потерпілої. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами оскільки постійно перебуває у відрядженнях по роботі. Він має травму ніг та через це пересуватися без автомобіля йому важко. Його мати похилого віку мешкає в селі, і її відвідування та надання допомоги теж буде вкрай утруднено.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 раніше не знайома.
Приблизно о 12.00 годині 10.11.2022 року, вона переходила пішохідний перехід через проспект Аношкіна в м. Кам'янське. Подивилася по сторонам, та впевнившись, що поряд немає транспортних засобів які б заважали перейти проспект, почала рух. Потім відчула удар та події які були потім не пам'ятає. Обвинувачений допомагав матеріально. Приходив до лікарні та цікавився її самопочуттям, повністю оплачував її лікування. Претензій щодо відшкодування матеріальної чи моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, вона до обвинуваченого не має. Просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Окрім повного визнання Майор вини у пред'явленому йому обвинуваченні, вона також встановлена в судовому засіданні та підтверджена відповідними доказами, які були предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, а саме:
- висновком автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-22/36928-ІТ від 28.11.2022 року, згідно якого робоча гальмова система та рульове керування автомобіля «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент експертного огляду знаходиться в працездатному стані (т.2 а.с. 33-37);
- речовим доказом по справі - автомобілем «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2 а.с. 24);
- висновком автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-22/36926-ІТ від 23.11.2022 року, згідно якого встановлено наступне.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Merсedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.1, 18.4, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
При заданих вихідних даних, водій автомобіля «Mersedes-Benz» ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля «Mersedes-Benz» до місця наїзду.
Дії водія автомобіля «Merсedes-Benz» ОСОБА_4 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п.п. 18.1 та 18.4 ПДР України, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Дії водія автомобіля «Merсedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, проте, встановлені невідповідності дій водія автомобіля «Merсedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, у даній дорожній ситуації, не знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП з причин, вказаних в дослідницькій частині (т.2 а.с. 104-110);
- висновком судово-медичної експертизи № 932 від 23.11.2022 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені ушкодження у вигляді сполученої травми тіла (з закритою черепно-мозковою травмою з саднами та синцем на голові, що супроводжувалась явищами струсу головного мозку; закрита тупа травма тулуба з закритим перелом лівої лопатки, закритим переломом лівої сідничної кістки зі зміщенням та закритим переломом лівої клубової кістки, з синцем лівої сідниці; відкритий уламковий перелом великогомілкової кістки лівої гомілки в середній треті з раною по внутрішній поверхні лівої гомілки в середній треті, перелом малогомілкової кістки лівої гомілки на межі верхньої та середньої третин; закритий перелом великогомілкової кістки правої гомілки в нижній треті, та закритий перелом малогомілкової кістки правої гомілки в області зовнішньої лодижки зі зміщенням, синці обох нижніх кінцівок, синці та садна лівої верхньої кінцівки), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю (п.п. 2.1.2. та 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року).
Виявлені у неї ушкодження виникли внаслідок дії твердого предмета, предметів, можливо, виступаючими частинами шляхового транспорту який рухався, при дорожньо-транспортній пригоді, з первинним контактом, скоріш за все в ділянці лівої гомілки з послідуючим відкиданням потерпілої та падінням на дорожнє покриття.
Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, експерт вважає, що давність їх утворення може відповідати терміну, вказаному у наданих на її ім'я медичних документах (10.11.2022 року). (т.2 а.с. 94-96);
- речовими доказами по справі - оригіналом медичної картки стаціонарного хворого №7453 на ім'я ОСОБА_5 , оптичним диском з рентгеном знімками у кількості 2 шт. (т.2 а.с. 91)
Аналізуючи визначений судом обсяг доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає визнання своєї вини, щире каяття, повне відшкодування потерпілій стороні завданої злочином шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Питання про призначення покарання при постановленні вироку суд вирішує в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, пред'явлених в обвинуваченні, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України.
Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, ризик вчинення Майором повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства та для окремих осіб, визначені як низькі. На думку органу пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання можливо зі встановленням іспитового строку.
Досудова доповідь не будучі обов'язковою для прокурора та суду, враховується при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченій особі.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, яке визначено законодавством як тяжкий, але неумисний злочин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав повністю, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховує обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ зазначає, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, позицію державного обвинувачення та потерпілої сторони, принцип індивідуалізації покарання, суд вважає що покарання обвинуваченому повинно призначатись у мінімальній межі санкції ч.2 ст. 286 КК України, а подальше перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, з встановленням строку випробування.
Згідно із ч. 3 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5-ти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно до ст. 76 КК України покладає на засудженого відповідні обов'язки.
Розглядаючи питання призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Індивідуалізація покарання як принцип його призначення полягає в обов'язковому урахуванні при призначенні покарання індивідуальних особливостей конкретної справи, головним чином, особи засудженого.
Розрізняючись як законодавча та судова індивідуалізація покарання, перша з них встановлює норми, що регулюють застосування покарань, у загальній формі формулює відправні положення які б індивідуалізували його призначення.
Судова індивідуалізація покарання як подолання можливого розриву між найістотнішими, але абстрактними ознаками його застосування, і конкретними обставинами справи, повинна враховувати всю різноманітність життєвих ситуацій, які виникають на практиці, враховує ступень тяжкості конкретного злочину, конкретну особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, позицію потерпілої сторони тощо.
Поряд з призначенням основного покарання, альтернативність додаткового покарання надає суду можливість повної реалізації індивідуального підходу при його призначенні винному.
В справі, що розглядається, обвинувачений просив не позбавляти його права керування транспортними засобами. Обвинувачений посилається, що прийняття саме такого рішення усуває обмеження його повноцінної роботи. Окрім цього, останній посилається на колишню травму ніг, яка утруднює його пересування без автомобіля. Обвинувачений зазначає, що в нього є мати похилого віку яка мешкає в селі, і її відвідування та надання допомоги теж стане утруднено у разі застосування цього додаткового покарання.
Наведені обвинуваченим обставини ніким не оспорювались, і суд вважає недоцільним їх окреме дослідження.
Враховуючи законодавчу індивідуалізацію додаткового покарання у виді його факультативності, принцип справедливості покарання, суд враховуючи обставини справи, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обставин які б його обтяжували, позицію державного обвинувачення та потерпілої з питання його призначення - тобто його судову індивідуалізацію, вважає застосування цього виду покарання не доцільним.
На думку суду, саме таке покарання є законним, справедливим, цілком достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину, є адекватним і не становить диспропорції між встановленими обставинами справи та видами і розміром покарання.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України. Згідно ст. 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України, зобов'язати засудженого протягом іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 процесуальні витрати по проведенню судових експертиз у загальній сумі 3 020 гривень 48 копійок.
Речові докази по справі - автомобіль «Mercedes Benz» д.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_8 , знявши арешт з майна, залишити у останнього; медичні документи на ім'я ОСОБА_5 , залишити в КНП КМР «МЛШМД»
До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно засудженого ОСОБА_4 , не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1