Справа №173/815/23
Провадження №2/173/367/2023
29 травня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В
За участю: представника позивача - Гези С.І
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», представник позивача, Будьонний Віталій Сергійович до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна, -
28.03.2023 року до суду звернулася позивач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», представник позивача, Будьонний В.С., з позовом про зняття арешту з нерухомого майна, до відповідача, ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників розгляду справи на 29.05.2023 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
29.05.2023 року в судовому засідання оголошену вступну і резолютивну частину рішення
Згідно заявлених позовних вимог за позовною заявою позивач просить зняти арешт накладений на квартиру загальною площею 40.9 кв.м. житловою площею 28.6 кв.м.. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності АТ КБ «ПРИВАТБАНК», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1120462012210, шляхом скасування у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 9700866 від 07.04.2010 року, я ке було зареєстроване на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 26.03.2010 року відділом державної виконавчої служби Верхньодніпровського РУЮ .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 21.08.2007 року відповідач, ОСОБА_1 , і ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», уклали договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку належне йому майно, а саме: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
21.08.2007 року іпотека була зареєстрована в Державному реєстрі іпотек..
26.03.2010 року відділом державної виконавчої служби Верхньодніпровського РУЮ, на даний час змінена назва на Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження б/н від 26.03.2010 року було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої на момент накладення арешту був ОСОБА_1 ,,
13.12.2016 року право власності на майно було зареєстроване за Банком на підставі договору іпотеки.
Наявні арешти порушують право власності позивача, зокрема позбавляють його можливості розпорядитись майном, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично викладені в позовній заяві.
Відповідач в с удове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки в ід 19.04.2023 року. Відзив на позовну заяву не надав.
Представник третьої особи. що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в с удове засідання не з'явився, письмових пояснень суду не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини
Судом встановлено, що 21.08.2007 року відповідач, ОСОБА_1 , і ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», уклали договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку належне йому майно, а саме: двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору іпотеки.
21.08.2007 року іпотека була зареєстрована в Державному реєстрі іпотек..
26.03.2010 року відділом державної виконавчої служби Верхньодніпровського РУЮ, на даний час змінена назва на Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження б/н від 26.03.2010 року було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої на момент накладення арешту був ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
13.12.2016 року право власності на майно було зареєстроване за Банком на підставі договору іпотеки.
Позивач зазначає, що наявні арешти порушують право власності позивача, зокрема позбавляють його можливості розпорядитись належним йому майном.
Відповідно до ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. .
Згідно ч. 1, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.
Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Виходячи з системного тлумачення статей 16, 572, 589 ЦК України, статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1 Закону України «Про іпотеку» і роз'яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом у випадку, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження», як «інший випадок».
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі 910/4772/17 встановлено наступне: «Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням, а отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки».
Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.
При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателяі не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п.167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
Так, положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов може бути пред'явлений власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що належить боржнику.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наявність накладеного арешту перешкоджає позивачеві здійснювати належним чином розпорядження та володіння майном, чим порушуються його права та інтереси. Крім того, обставини, які були підставою для накладення арешту на теперішній час відсутні.
Отже, з огляду на наявність накладеного арешту на квартиру, що є наслідком заборони відчуження арештованого майна, порушується право позивача як іпотекодержателя реалізувати свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку із невиконанням відповідача зобов'язання за кредитним договором.
Зважаючи на ту обставину, що накладенням арешту порушується право позивача як іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та з огляду на те, що належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги та скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження б/н від 26.03.2010 відділом державної виконавчої служби Верхньодніпровського РУЮ
Так як судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684.00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ вул.. Грушевського, 1Д, представник позивача, Будьонний Віталій Сергійович, юридична адреса: 49094 вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (юридична адреса: 51600 пл. О. Поля, 5 м Верхньодніпровськ Дніпропетровської області), про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт накладений на квартиру, загальною площею 40.9 кв.м., житловою площею 28.6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ вул.. Грушевського, 1Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1120462012210, шляхом скасування у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 9700866 від 07.04.2010, яке було зареєстроване на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 26.03.2010 відділом державної виконавчої служби Верхньодніпровського РУЮ.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001 м. Київ вул.. Грушевського, 1Д, 2 684.00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 03.06.2023 року.
Суддя Петрюк Т.М
Направлене до ЄДРСР: 05.06.2023 року
Дата набрання законної сили: 04.07.2023 року