17 травня 2023 року Справа № 160/20012/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач). У позові, з урахуванням оновленої редакції, просить:
- визнати періоди роботи ОСОБА_1 вчителем (по сумісництву) у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей із затримкою психічного розвитку у 2000 - 2002 роках спеціальним стажем, який має бути зарахований Пенсійним фондом України в Дніпропетровській області для призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у визнанні періоду роботи ОСОБА_1 вчителем (по сумісництву) у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей із затримкою психічного розвитку у 2000-2002 роках спеціальним стажем, який має бути зарахований Пенсійним фондом України в Дніпропетровській області для призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та у виплаті ОСОБА_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, яка має бути виплачена відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує про протиправність відмови відповідача, що викладена у листі від 30.06.2022 №19017-13552/Р-01/8-0400/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, на його переконання, трудовою книжкою позивача повністю підтверджено достатність необхідного спеціального стажу для призначення такої допомоги.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.03.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.04.2023 від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 його стаж роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 23 роки 9 місяців 5 днів: - з 15.08.1982 по 11.08.1988 - 5 років 11 місяців 27 днів; - з 02.04.1989 по 28.08.2000 - 11 років 4 місяці 27 днів; - з 19.04.2002 по 22.11.2002 - 7 місяців 4 дні; - з 25.12.2003 по 25.08.2005- 1 рік 8 місяців 7 днів; - з 01.12.2016 по 31.12.2020 - 4 роки 1 місяць. В свою чергу, періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років: з 15.08.1988 по 01.04.1989 - на посаді інспектора по трудовому навчанню та профорієнтації відділу народної освіти П'ятихатського райвиконкому з 29.08.2000 по 18.04.2002 - на посаді методиста міського методичного центру управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради; з 15.08.2003 по 24.12.2003 - на посаді заступника директора з комерційної діяльності Придніпровського енергобудівного технікума; з 16.05.2006 по 19.08.2007 - на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради; з 20.08.2007 по 07.06.2015 - на посаді провідного спеціаліста та головного спеціаліста відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради; з 08.06.2015 по 30.11.2016 - на посаді заступника начальника відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради не можливо зарахувати, оскільки робота на зазначених посадах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач не має стажу роботи 35 років на зазначених посадах, підстави для виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 відсутні.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши наведені сторонами доводи і докази, при розгляді спору, суд виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як отримувач пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У 2021 році ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
За результатами розгляду звернення позивача з питання виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, листом №12987-8090/Р-01/8-0400/21 від 19.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для виплати грошової допомоги, оскільки особа не має стажу роботи 35 років на відповідних посадах. За підрахунком Пенсійного фонду за даними трудової книжки заявника його стаж роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на виплату вказаної грошової допомоги становить 23 роки 9 місяців 5 днів.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач оскаржив її до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №160/22708/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано періоди роботи ОСОБА_1 вчителем (в тому числі по сумісництву) у ДВНЗ «Придніпровський енергобудівний технікум» у 2003 році, Комунальному закладі освіти «Навчально-виховне об'єднання № 109» Дніпровської міської ради у 2006 - 2016 році спеціальним стажем, який має бути зарахований Пенсійним фондом України в Дніпропетровській області для призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У 2022 році позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Водночас, відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_1 листом №19017-13552/Р-01/8-0400/22 від 30.06.2022, повідомив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №160/22708/21 до спеціального стажу який, дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Закону №1058 зараховано період роботи з 15.08.2003 по 02.01.2004 на підставі довідки від 25.02.2021 за №43, виданої Дніпровським державним технікумом енергетичних та інформаційних технологій та з 01.09.2006 по 30.11.2016 на підставі довідки від 06.01.2021 за №1, виданої КЗ «Навчально - виховне об?єднання №109».
За наданими документами та з урахуванням зазначеного судового рішення спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 34 роки 4 місяці 15 днів (зарахований по 31.12.2020), що не дає права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Закону №1058.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту вказаної норми слідує, що законодавець уповноважив саме Кабінет Міністрів України визначати порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
На час виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, із змінами та доповненнями, є чинною та не скасованою, а тому підлягає застосуванню відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до п. 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (909-93-п) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, для отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років на таких посадах;
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Пунктом 1 Порядку №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом, згідно наявних матеріалів справи, зокрема, копії довідки Комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6» Дніпропетровської обласної ради» №01-14/262 від 01.08.2022, позивач працював в Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом (наказ про прийняття на роботу від 01.09.2000 №181, наказ про звільнення від 23.04.2002 №32-к).
Отже, довідкою Комунального закладу освіти «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6» Дніпропетровської обласної ради» №01-14/262 від 01.08.2022 підтверджено роботу позивача у зазначені періоди на посаді вчителя фізики за сумісництвом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» визначено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2020 р. по 31 березня 2021 р. - не менше 28 років.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 1 якого посади у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Згідно з приміткою 2 Постанови КМУ від 04.11.1993 №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визначено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 в справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, суд зазначає, що законодавчі застереження щодо неврахування періодів роботи за сумісництвом до спеціального стажу роботи, відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №470/402/17.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, чинне вищенаведене законодавство не містить застережень щодо неврахування стажу роботи, а також неможливості виходу на пенсію з певної посади у випадку роботи у закладах освіти за сумісництвом.
За приписами статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом частини другої статті 24 Закону №1058.
Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, вказані норми не містять заборони щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи особи за сумісництвом.
Також і аналіз змісту норм Порядку №1191, Переліку №909 вбачається, що вони не містять застережень і заборон щодо обчислення та врахування до страхового стажу періоду роботи особи за сумісництвом із заробітку якого сплачені страхові внески.
Також при вирішенні цього спору судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Приймаючи до уваги наведені приписи законодавства, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.09.2000 по 23.04.2002 у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а загальний педагогічний стаж його роботи на час призначення пенсії за віком складав понад 35 років, то позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, позивач не заявляє позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу період його роботи з 01.09.2000 по 23.04.2002 у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом та про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.09.2000 по 23.04.2002 у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992грн. 40коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.09.2000 по 23.04.2002 у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відмови у виплаті такої допомоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.09.2000 по 23.04.2002 у Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №6 для дітей з затримкою психічного розвитку на посаді вчителя фізики за сумісництвом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова