Справа № 936/349/22
Закарпатський апеляційний суд
01.06.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/367/22, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.04.2022.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 236322 від 18.03.2022 та постанови судді від 19.04.2022 вбачається, що водій ОСОБА_1 18.03.2022 о 22 год 55 хв в смт Воловець по вул. Карпатській, керував автомобілем марки «Audi 100» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі. Заперечує факт вчинення правопорушення та стверджує, що не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується його згодою проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для проходження такого. У лікарні він бажав пройти огляд на стан сп'яніння шляхом здачі крові на дослідження, оскільки запропонований йому лікарем невідомий технічний прилад викликав у нього
-2-
недовіру, також йому не було надано сертифікат відповідності цього технічного приладу. Просить врахувати, що він займається волонтерством, у зв'язку з чим часто перебуває у стресовому стані, а тому, за рекомендацією лікаря, приймає медичний препарат «Корвалмент», вживання якого, через вміст спирту, може дати хибну реакцію на вміст алкоголю в крові. З цих підстав він також мав сумніви у тому, чи не покаже технічний прилад не правильний результат, а тому наполягав на здачі крові. Працівники поліції порушили встановлений законом поряд огляду водіїв на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, оскільки не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. У працівників поліції не було підстав для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у нього не було ознак алкогольного сп'яніння. Матеріали справи не містять доказів про наявність у нього ознак сп'яніння та, що такі ознаки були озвучені йому працівниками поліції, у тому числі у присутності свідків. На відеозаписах долучених до справи зафіксовано, що він не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, а лише заперечив проти його проходження за допомогою невідомого приладу.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисники-адвокати Повідайчик О. І., Студеняк О. С. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисників-адвокатів Повідайчика О. І., Студеняк О. С., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того, про факт обізнаності про день, час та місце апеляційного розгляду вказаними учасниками свідчить і подана до суду заява про закриття провадження в справі за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 18.03.2022 о 22 год 55 хв в смт Воловець по вул. Карпатській, керував автомобілем марки «Audi 100» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 236322 від 18.03.2022, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; висновком медичного огляду від 18.03.2022 з якого вбачається, що
-4-
направлений 18.03.2022 о 23 год на огляд ОСОБА_1 відмовився від освідчення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.03.2022, які підтвердили відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 446108 від 18.03.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема за порушення п. 9.2 «б» та 2.1 «г» Правил дорожнього руху України під час керування транспортним засобом марки «AUDI 100» д.н.з. НОМЕР_2 та іншими матеріалами справи.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським СРПП ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області Лакатошем В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 236322 від 18.03.2022 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп'яніння, передбачено ст. 266 КУпАП, оскільки йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу апеляційний не приймає до уваги, оскільки це не підтверджено жодними доказами.
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, у тому числі таких, що пов'язані з порушенням порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння матеріали провадження не містять, а незгода ОСОБА_1 з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб його захисту.
-5-
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.
Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зокрема з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у медичному закладі поводив себе збуджено, своєю поведінкою, діями навмисно затягував час та не вчиняв будь-яких спрямованих дій на проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння шляхом здачі крові не узгоджується з вимогами закону.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735) передбаченого використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, які підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Обов'язковим є проведення лабораторних досліджень лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що передбачено п. 7 розділу ІІІ Інструкції.
Також, згідно п. 14 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Тому твердження ОСОБА_1 про те, що він бажав у медичному закладі здати кров є безпідставними, оскільки вимоги щодо обов'язкового забору зразків біологічного середовища в даному випадку не передбачено, що було належним чином йому роз'яснено працівником поліції.
Безпідставним, на думку апеляційного суду є посилання ОСОБА_1 на те, що технічний прилад, яким йому було запропоновано проти огляд на стан алкогольного сп'яніння не має сертифікату відповідності, з огляд на наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння може бути надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
З матеріалів справи, у тому числі відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 висловлював вимогу про пред'явлення йому сертифікату відповідності.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
-6-
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вони також не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на оди рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони
-7-
провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.04.2022, щодо нього, - без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя