Справа № 333/4147/23
Провадження № 1-кс/333/1619/23
23 травня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023082370000024, відомості про яке внесені до ЄРДР 03.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України та додані до нього матеріали, -
23.05.2023 року слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023082370000024, відомості про яке внесені до ЄРДР 03.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився у м. Донецьку, громадянина України, перебуває у цивільному шлюбі, освіта середня, є військовослужбовцем, проходить військову службу за мобілізацією на посаді навідника зенітно-артилерійського відділення НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає у с. Наталївка, Запорізького району, Запорізької області (точну адресу назвати не зміг), раніше судимого: 1) 05.02.2007 року апеляційним судом Донецької області за ч.2 ст.115 КК України до 12 років позбавлення волі, звільнився 12.01.2018 року за відбуттям строку покарання; 2) 06.11.2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 1190 грн. (відомості про сплату штрафу відсутні).
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №13 від 18.03.2022 солдата ОСОБА_5 було призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №99 від 01.07.2022 ОСОБА_5 призначено на посаду навідника зенітно-артилерійського відділення НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 21 квітня 2022 року №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22.05.2022 №2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15.08.2022 №2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 16.11.2022 №2738-ХІ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
У невстановлений час, але не пізніше 19 січня 2023 року, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив ухилитись від проходження військової служби та залишити місце несення служби з метою ухилитися від військової служби.
Реалізуючи свій умисел, солдат ОСОБА_5 , перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, маючи на меті ухилитись від військової служби, в порушення статутних вимог, 19 січня 2023 року самовільно залишив місце несення служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 , таким чином ухилився від військової служби.
З 19 січня 2023 року солдат ОСОБА_5 , обов'язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, солдат ОСОБА_5 не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, 19 січня 2023 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
22.05.2023 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а 23.05.2023 року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Ризик передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, за допомогою інших осіб, або будь-яким іншим способом із застосуванням будь-яких засобів може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, чим може перешкодити встановленню істини у справі, знищити не вилучені документи та речові докази.
Так, ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що дії підозрюваного ОСОБА_5 під час вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що вчинений останнім злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, є триваючим кримінальним правопорушенням, свідчать про наявність ризику вчинення іншого кримінальне правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Крім того, жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити. Додатково пояснив, що у органа досудового розслідування також мається інформація, що відносно ОСОБА_5 внесені відомості до ЄРДР по ще одному кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що дії ОСОБА_5 не свідчать про умисне ухилення останнього від військової служби. Лише через настання складних сімейних обставин підозрюваний не повернувся до військової частини. ОСОБА_5 готовий продовжувати військову службу. Крім того, прокурор не довів про наявність ризиків, зазначених у клопотання слідчого.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та пояснив, що фактично свою вину він визнає. Дійсно він перебував на військові службі і у січні 2023 року його військова частина виконувала бойове завдання біля АДРЕСА_4 . З 19.01.2023 року він покинув розташування військової частини без належного дозволу. У подальшому, зі своєю співмешканкою проживав у церкві у с. Наталївка, Запорізького району, запорізької області. Він не від кого не переховувався. До моменту його затримання він також хворів на лежав у лікарні у м. Запоріжжі. До лютого 2023 року отримував заробітну платню у розмірі 109 000 (79 000 + бойові 30 000) грн.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 03.04.2023 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.408 КК України по факту ухилення військовослужбовця ОСОБА_5 від подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 (кримінальне провадження №42023082370000024).
11.04.2023 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_7 визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42023082370000024. Старшим групи слідчих визначено ОСОБА_3
23.05.2023 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_8 визначено групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №42023082370000024. Старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_4
22.05.2023 року о 18-00 год. ОСОБА_5 було затримано у порядку ч.4 ст.208 КПК України, саме з цього часу підозрюваний був обмежений у пересуванні, фактично він був під контролем працівників правоохоронних органів, тому вважаю, що цей час і є моментом затримання ОСОБА_5 у розумінні ст.209 КПК України.
23.05.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, і того ж дня він був допитаний як підозрюваний.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного округу ОСОБА_4 . Копію вказаного клопотання та доданих до нього матеріалів захисник та підозрюваний ОСОБА_5 отримали 23.05.2023 року о 12 год. 25 хв., тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання о 17 год. 29 хв. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - військовослужбовців військової частині НОМЕР_3 , які пояснили, що підозрюваний проходив службу у вказаній частині та виконував завдання з оборони визначених позицій біля АДРЕСА_4 . Водночас, 19.01.2023 року під час перевірки особового складу ОСОБА_5 не було виявлено за місцем розташування військової частини. У подальшому, підозрюваний до військової частини так і не повернувся, на телефонні дзвінки не реагував;
- даними акту службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника та підозрюваного, заявлені на захист прав та інтересів останнього про поважні причини не повернення до військової частини, обов'язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, у якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 раніше судимий, відносно останнього мається ще одне кримінальне провадження, по якому не прийнято рішення, перебуває у цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину, але відсутні докази про її утримання, має постійне місце мешкання та реєстрації, перебуває на військовій службі, був призваний за мобілізацією.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 та щодо наявності у нього соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення, а наявність у останнього дружини, на думку суду, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Крім того, враховую, що розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, слідчим суддею враховується і факт переховування підозрюваного від слідства на стадії досудового розслідування досить тривалий час.
Вважаю, що ризики, передбачені п.п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню), про які зазначав прокурор під час судового розгляду не були доведені останнім.
Водночас, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження у тому, в якому підозрюється. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням майнового стану підозрюваного ( ОСОБА_5 повідомив, що під час військової служби він отримував заробітну платню у розмірі 109 000 грн.) в даному випадку визначається можливість застосувати розмір застави, передбачений ч.2 ст.182 КПК України, а саме 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 268 400 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023082370000024, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 20.07.2023 року (включно).
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 18-00 год. 22.05.2023 року.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 268 400 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальникам ІТТ №1 ГУНП в Запорізькій області та ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Повний текст ухвали складено 24.05.2023 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1