Справа № 420/5067/23
02 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09 листопада 2022 року №218 про відмову в проведенні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 згідно виданих 30 серпня 2021 року Павлоградським механічним заводом довідок №421/248 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період з 1985-1989 років і №421/249 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період 1990-1995 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не перерахував пенсію позивача на підставі довідок №421/248 про заробіток для обчислення пенсії за період з 1985-1989 років, №421/249, виданих Павлоградським механічним заводом.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки неможливість надання первинних документів на підтвердження інформації, що зазначена у довідках, не залежить від позивача, а неможливість перевірити первинні документи по заробітній платі через те, що підприємство не працює, через відсутність керівництва, не може бути законною підставою для відмови в перерахунку пенсії. Тому вважає, що оскаржуване рішення є таким, що порушує гарантовані права позивача щодо отримання належних пенсійних виплат.
Ухвалою від 20.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача письмові докази по справі.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх. №11263/23 від 11.04.2023 року) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком.
04 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із допризначенням у зв'язку наданням додаткових документів.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - Головне управління) та прийнято рішення від 09.11.2022 №218, яким відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні йому перерахунку пенсії, так як надані довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами в установленому чинним законодавством порядку.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№ ЕП/10189/23 від 28.03.2023 року) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням від 09.11.2022 №218 відмовлено у перерахунку пенсії позивачу та повідомлено, що відомості заробітної плати потребують підтвердження копіями первинних документів. Пенсійним органом правомірно відмовлено в зарахуванні спірного заробітку у зв'язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні останнього. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника шляхом надання належної довідки у відповідності до Порядку з підтвердженням її відомостей первинними документами. Отже, Позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12227/23 від 18.04.2023 року).
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04 листопада 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із допризначенням згідно виданих Павлоградським механічним заводом довідок від 30 серпня 2021 року №421/248 про заробіток для обчислення пенсії за період 1985-1989 років і №421/249 про заробіток для обчислення пенсії за період 1990-1995 років.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
09.11.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 218 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Під час розгляду вищевказаної заяви та при визначенні права на перерахунок пенсії, відповідачем розглянуті надані позивачем під час звернення документи, а саме: довідки про заробітну плату за 60 місяців роботи до 01.07.2000р. - №421/248, №421/249 від 30.08.2021р., видані Павлоградським механічним заводом за період роботи з квітня 1985р, по квітень 1995р.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що згідно ч.1 ст.40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи, з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців, страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням ч.1 ст.40, ч.5 ст.45, Закону та п.4.3 Порядку подання та оформлення документів дня призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.12.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27,12,2005 за №1566/11846, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу.
Отже, відповідачем відмовлено позивачеві у перерахунку пенсії, з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу за довідками про заробітну плату за 60 місяців роботи до 01.07.2000р. - №421/248, №421/249 від 30.08.2021р. виданими Павлоградським механічним заводом за період роботи з квітня 1985р, по квітень 1995р. оскільки, вони не підтверджені первинними документами.
Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Виходячи зі змісту наведених приписів, Законом чітко визначено, що для обчислення пенсії відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Однак, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Зазначена норма регламентує порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, не дозволяє пенсійному органу не враховувати при визначенні заробітної плати період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, а лише дозволяє оптимізувати його шляхом виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Тобто, заробітна плата за період до 01 липня 2000 року може бути врахована Пенсійним фондом при обчисленні пенсії за бажанням пенсіонера або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Абзацами першим, другим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
Згідно п. 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Судом встановлено, що Павлоградським механічним заводом, ОСОБА_1 видано довідки про заробіток для обчислення пенсії №421/248, №421/249 від 30.08.2021р. за період роботи з квітня 1985р., по квітень 1995р. Довідки видано на підставі особових рахунків за 1985-1989 роки та 1990-1995 року відповідно
Факт праці позивача на Павлоградському механічному заводі не є спірним, оскільки вказані відомості підтверджуються копією трудової книжки позивача.
При цьому, відповідачем вказані довідки не взято до уваги, оскільки вони не підтверджені первинними документами.
При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в довідках №421/248 про заробіток для обчислення пенсії за період 1985-1989 років, №421/249 про заробіток для обчислення пенсії за період 1990-1995 років, виданих Павлоградським механічним заводом матеріали справи не містять, в судовому порядку недійсними не визнавались та відкликані не були.
Відмовляючи позивачу врахувати при перерахунку пенсії вказані довідки, пенсійний орган не навів жодного обґрунтування щодо наявності розбіжності даних, невідповідності записам у трудовій книжці, не навів наявність інших доказів, які б спростовували зміст довідок, тощо.
При цьому, суд зазначає, що ані Порядком №22-1, ані іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.
Крім того, якщо підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей, належності заповнення таких відомостей.
Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а відповідно на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо не врахування під час перерахунку пенсії позивачу відомостей зазначених в довідках про заробітну плату за 60 місяців роботи до 01.07.2000р. - №421/248, №421/249 від 30.08.2021р. виданих Павлоградським механічним заводом за період роботи з квітня 1985р, по квітень 1995р., адже докази їх невідповідності первинним документам відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09 листопада 2022 року №218; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням виданих 30 серпня 2021 року Павлоградським механічним заводом довідок №421/248 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період з 1985-1989 років, №421/249 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період 1990-1995 років з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, Код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09 листопада 2022 року №218.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії згідно виданих 30 серпня 2021 року Павлоградським механічним заводом довідок №421/248 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період з 1985-1989 років, №421/249 про заробіток позивача для обчислення пенсії за період 1990-1995 років з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, Код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.