Справа № 420/11404/23
02 червня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Держаної прикордонної служби України), які полягають у неповідомленні Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Держаної прикордонної служби України) про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10.10.2022 по 31.10.2022 року; з 01.11.2022 по 06.11.2022 року; з 18.11.2022 по 30.11.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Держаної прикордонної служби України) направити до Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Держаної прикордонної служби України) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10.10.2022 по 31.10.2022 року; з 01.11.2022 по 06.11.2022 року; з 18.11.2022 по 30.11.2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Держаної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10.10.2022 по 31.10.2022 року; з 01.11.2022 по 06.11.2022 року; з 18.11.2022 по 30.11.2022 року.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із наведеними обґрунтованими обставинами та доказами на підтвердження вказаних обставин.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивачу було невідомо про причини виплати винагороди в розмірі 30000 грн. замість належних 100000 грн., у зв'язку з чим він вимушений був з'ясовувати причини невиплати та особу, яка здійснила порушення його прав.
28.02.2023 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Держаної прикордонної служби України в якому просив: надати інформацію, чи подані до Військової частини НОМЕР_3 всі необхідні документи (списки) для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за жовтень та листопад 2022 року пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області щодо ряду військовослужбовців, зокрема і щодо позивача.
Згідно відповіді НОМЕР_2 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Держаної прикордонної служби України від 09.03.2023 року зазначено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого Держаної прикордонної служби України надані всі необхідні документи для нарахування Позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за жовтень та листопад 2022 року.
10.03.2023 року представник Позивача звернувся із адвокатським запитом до начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Держаної прикордонної служби України, в якому просив надати інформацію про причини невиплати та не нарахування ряду військовослужбовців, зокрема і Позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за жовтень та листопад 2022 року пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області.
У відповіді НОМЕР_4 прикордонного загону Держаної прикордонної служби України від 11.04.2023 року зазначено причини невиплати Позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за жовтень та листопад 2022 року пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області (ненадання необхідних документів Відповідачем 1) та надано відомість Позивача з січня по грудень 2022 року.
З архівної відомості № 14788 (графа № 553) вбачається, що Позивачу не було виплачено збільшення додаткової винагороди в розмірі 70 тис. за жовтень та листопад 2022 року.
Вказані документи представник Позивача отримав 24.04.2023 року за допомогою «Нової Пошти», що підтверджується скріншотом з додатку «Нова Пошта», з якого вбачається, що лист відповідь на запит виконавцем (Дмитро Веляник) було направлено 14.04.2023 року та отримано 24.04.2023 року. Таким чином лише 24.04.2023 року позивач дізнався про причини невиплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При розгляді вказаного клопотання позивача, суд вважає необхідним врахувати та застосувати правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отож, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток одноразової грошової допомоги при звільненні, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
Також судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду у справі №500/1912/22 (адміністративне провадження № К/990/20688/22), викладена у постанові від 29.09.2022, відповідно до якої суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 зазначеної Конвенції. Так, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст. 170 КАС України, на час відкриття провадження у справі, відсутні.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд вважає необхідним розглянути дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Статтею 258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін починається через тридцять днів з дня відкриття провадження.
Керуючись ст.ст. 12, 120,121,160, 161, 171, 248, 257-262 КАС України, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі докази, якими можуть бути підтверджені заперечення проти позову та надіслати копію відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з моменту отримання відзиву на позовну заяву, подати суду та іншій стороні відповідь на відзив, а відповідачу, у той самий строк - заперечення.
Справа розглядатиметься суддею одноособово за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою: http://adm.od.court.gov.ua
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк