Справа № 420/6625/23
02 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.03.2023 №951380847523, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року, на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 №5-513/20/6, від 23.03.2021 №5-1415/хВа та №5-1416/хВа, від 16.02.2023 №5-321/23Вх та №5-322/23Вх, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є суддею у відставці та перебуває на обліку як пенсіонер у ГУ ПФУ в Одеській області. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 30.03.2021 № 951380847523 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність порядку проведення такого перерахунку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 1-15/2008 (4086/16) до надходження роз'яснень щодо порядку проведення перерахунку. Позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із відповідною заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ТУ ДСА в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.02.2023 № 5-322/23Bх. Проте рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.03.2023 № 951380847523 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність змін розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 16.02.2023 № 5-322/23Вх з 01.01.2023. Позивач вважає зазначене рішення протиправним просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 04.04.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі. Ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на наступне.
Право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402, не пропрацював на посаді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, виникає згідно ст. 142 Закону №1402.
Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, у 2023 році залишився на рівні 2020 року (2102 грн.).
Позивачу було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність змін розміру суддівської винагороди, зазначеної в долученій до заяви довідці.
Отже, Головне управління ПФУ в Одеській області та Головне управління ПФУ в Черкаській області діяли в межах та у спосіб, передбачені законодавством України, підстав для задоволення позову відповідач не вбачає.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки заява позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці була розглянута Головним управлінням ПФУ в Черкаській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 та винесено рішення № 951380847523 від 10.03.2023 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність змін розміру суддівської винагороди.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді у період з 21.06.1953 по 15.11.1986, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.
Загальний стаж позивача на посаді судді складає 33 роки 4 місяці 25 днів.
Позивач є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання з 16.11.1986, що підтверджується його пенсійним посвідченням від 19.11.2015 Серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку як пенсіонер у ГУ ПФУ в Одеській області за місцем свого проживання у відділі обслуговування громадян Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області № 17.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 27.02.2020 № 2228 щодо перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, яка видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України від 26.02.2020 за вих. № 5-513/20/6 станом на 19.02.2020р., ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 27.02.2020 № 30 відмовило позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці до надходження роз'яснень щодо порядку проведення перерахунку.
30 березня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із відповідною заявою (вх. № 2909) про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідок ТУ ДСА в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2021 № 5-1415/21Вх та № 5-1416/21Вх.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 30.03.2021 № 951380847523 позивачу знов відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність порядку проведення такого перерахунку з урахування рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 1-15/2008 (4086/16) до надходження роз'яснень щодо порядку проведення перерахунку.
03 березня 2023 року позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із відповідною заявою (вх. № 431) про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ТУ ДСА в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.02.2023 № 5-322/23Bх.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного - фонду України в Черкаській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.03.2023 № 951380847523 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці через відсутність змін розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 16.02.2023 №5-322/23Bх з 01.01.2023.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(частина друга статті 142 Закону №1402-VIІ).
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Як встановлено судом, позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Оскільки позивачу було призначено довічне грошове утримання з 16.11.1986 року, суд дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислювалось та виплачувалось з урахуванням вищезазначених положень абзацу другого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи дане Рішення у цій частині Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII.
Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Як наслідок, після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону № 1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року.
Як зазначено судом вище, розглянувши заяву позивача від 27.02.2020 № 2228 щодо перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII на підставі довідки про суддівську винагороду від 26.02.2020 за вих. № 5-513/20/6 станом на 19.02.2020р., ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 27.02.2020 № 30 відмовило позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці до надходження роз'яснень щодо порядку проведення перерахунку.
Разом з тим, вказана довідка, з урахуванням чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, є підставою для здійснення такого перерахунку довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
Також, суд зазначає, що Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року за № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом № 1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону № 1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 27.02.2020 № 30 безпідставно відмовило позивачу у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відсутність відповідного порядку не є підставою для відмови у перерахунку пенсії згідно закону. Отже вказане рішення відповідача є протиправним.
Також протиправними є рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 30.03.2021 № 951380847523 про відмову позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання позивача, враховуючи також і зміну розміру суддівської винагороди, що підтверджується довідкою від 23.03.2021 року № 5-1415/21Вх, а також рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.03.2023 № 951380847523 про відмову позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА від 16.02.2023 № 5-322/23Bх.
Посилання відповідача на відсутність зміни розміру суддівської винагороди суд вважає безпідставним, оскільки довічне грошове утримання позивача не було перераховане ще з 19.02.2020 року, а отже суддівська винагорода згідно наданих позивачем довідок за 2021 рік та 2023 рік була більшою, ніж суддівська винагорода, з розміру якої позивачу було обчислене довічне грошове утримання.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням наведеного та враховуючи те, що зі змісту позовних вимог вбачається порушення права позивача на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати: рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.03.2023 № 951380847523, рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 30.03.2021 № 951380847523 та рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 27.02.2020 № 30.
Відповідно до п.9 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.01.2008 року № 3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Також суд бере до уваги, що надані позивачем довідки №5-1416/21Вх від 23.03.2021 року та №№ 5-321/23Вх та 5-322/23Вх від 16.02.2023 року містять той самий розмір суддівської винагороди, з якої обчислюється довічне грошове утримання позивача, що і довідка №5-1415/21Вх від 23.03.2021 року.
Отже, у разі проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача на підставі довідки №5-1415/21Вх від 23.03.2021 року права позивача будуть поновлені, а підстави для подальшого перерахунку довічного грошового утримання за довідками № 5-1416/21Вх від 23.03.2021 року, № 5-321/23Вх від 16.02.2023 року та № 5-322/23Вх від 16.02.2023 року будуть відсутні.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає, що позовна заява належить до задоволення шляхом визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень відповідачів та зобов'язання Головного управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 №5-513/20/6, та починаючи з 01 січня 2021 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2021 №5-1415/21Вх, з урахуванням фактично виплачених сум.
Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, враховуючи наведені вище доводи.
При цьому, суд зауважує, що довідки від 23.03.2021 року фактично мають номери №5-1415/21Вх та №5-1416/21Вх, а не номери № 5-1415/хВа та №5-1416/хВа відповідно, як зазначає позивач у позові. Вказане підтверджується аналізом зазначених довідок та довідок від 16.02.2023 №5-321/23Вх та №5-322/23Вх, які після знаку «/» містять дві останні цифри року видачі та літери «Вх». Тому у рішенні суд зазначає правильні номери вищевказаних довідок.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Також, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Представники відповідачів у відзив на позовну заяву вказує, що сума витрат на оплату послуг адвоката є завищеною, необґрунтованою та неспівмірною.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч.1, 3 ст.134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання правової допомоги, ордер, додаткові угоди до договору, акт прийому-передачі юридичних послуг, прибутковий касовий ордер.
Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19.
Відповідно до акту наданих послуг відповідно до Договору про надання професійної правової допомоги від 23 березня 2023 р. підписаного позивачем та його представником 11.04.2023р. вбачається загальна вартість наданих послуг 10000 грн, які складаються з:
1) складання та подання адміністративного позову про скасування як протиправного рішення щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду 5000 гривень, сплачені позивачем згідно із квитанцією б/н від 23.03.2023;
2) супровід адміністративної справи № 420/6225/23 у Одеському окружному адміністративному суді (клопотання з процесуальних питань, відвідання судових засідань, замовлення рішення суду, тощо) - 5000 гривень, сплачені позивачем згідно із квитанцією б/н від 11.04.2023.
У постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Суд враховує, що клопотання з процесуальних питань представником позивача не подавалися, відвідання судових засідань представником позивача не здійснювалися (справа розглядається у письмовому провадженні).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500 грн з кожного з відповідачів, а всього - 5000,00 грн.
При цьому, суд враховує, що часткове задоволення позову полягає у відсутності потреби проводити перерахунки за довідками № 5-1416/21Вх від 23.03.2021 року, № 5-321/23Вх від 16.02.2023 року та № 5-322/23Вх від 16.02.2023 року, оскільки у разі проведення перерахунку довічного грошового утримання позивача на підставі довідки №5-1415/21Вх від 23.03.2021 року права позивача будуть повністю відновлені.
Разом з тим, обидва відповідачі допустили порушення прав позивача, на захист яких подано даний позов, прийняттям протиправних рішень про відмову у перерахунку довічного грошового утримання позивача.
Тому, розподіляючи понесені позивачем судові витрати у розмірі 5000 грн, який суд вважає розумним та обґрунтованим, відповідно до ст.139 КАС України суд стягує вказану суму судових витрат порівну з обох відповідачів (по 2500 грн з кожного).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, буд.23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.03.2023 № 951380847523.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.03.2021 № 951380847523 та від 27.02.2020 № 30.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), починаючи з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 №5-513/20/6, та починаючи з 01 січня 2021 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.03.2021 №5-1415/21Вх, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2500 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2500 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів