Справа № 420/6769/23
02 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384), Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (статусу юридичної особи не має, код юридичної особи ЄДРПОУ, якій належить підрозділ - 37811384) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
31 березня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Р-3/6/5127-23 від 01.03.2023) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов?язати Головне управління Державної міграційної служби У країни в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та (або) їх представників.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/6769/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.
В обґрунтування вимог позову позивачка вказує, що вона та дочка звернулися до органу міграційної служби для отримання паспортного документа ОСОБА_2 у формі книжечки, на що отримали відмову, обґрунтовану тим, що оформлення паспортного документа у формі книжечки не передбачено законодавством, а тому не може бути здійснено. Позивачка вважає, що така відмова грубо порушує права її неповнолітньої дитини, в інтересах якої вона звернулася, а тому є протиправною. Позивач зазначає, що відмова у видачі паспортного документу у формі книжечки порушує особисте право на ім'я, оскільки видача паспорта у формі ID-картки передбачає оброблення інформації за допомогою засобів ЄДДР, що для позивача вважається недопустимим. При цьому, позивач вказує, що обставини справи відповідають ознакам типової справи, які визначені у зразковій справі №806/3265/17. Відмова відповідачем у видачі паспорту у формі книжечки доньці позивачки порушує право дитини на освіту, де органи освіти вимагають паспорт, дискримінуючи дитину відсутністю підстав надати документ про освіту, сплачувати стипендію та надати студентський квиток при відсутності документа, що посвідчує особу.
11.04.2023 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування такої позиції зазначає, що Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є юридичною особою; позивачі не звернулись із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження), то можливо дійти висновку про відсутність бездіяльності відповідачів щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відсутня, а так само відсутні підстави для зобов'язання відповідача видати такий паспорт. Також представник відповідача вказав, що наказ №320 13.04.2012 року "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" був документом, який встановлював порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Наказ №320 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №161 від 01.03.2018 року "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320". Крім цього, аналізуючи фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що дана справа не підпадає під категорію типової, адже не відповідає основним критеріям, встановленим Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.
18.04.2023 року від позивачки надійшла відповідь на відзив представника відповідача, в якій зазначено, що органи міграцйної служби відмовляються від виконання покладених на них завдань, що визначені Положенням про Державну міграційну службу України, яке затверджено постановою КМУ N360 від 20.08.2014, оскільки органи ДМС України відповідно до п.4.10 цього Положення повинні здійснювати оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Якщо ці органи місцевої виконавчої влади не здійснюють ці завдання та функції (обов?язки), які на них покладені законодавством при зверненні громадян саме з питання оформлення та видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, то органи судової влади відповідно до приписів ст. 2 КАС України мають повноваження вирішити цей спір на захист інтересів людини і громадянина, зобов?язавши виконати вказані завдання та функції (обов?язки). Доводи відповідача стосовно того, що ця справа не є типовою, спростовуються тим, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по зразковій справі N806/3265/17 від 15.02.2018 вказано на ознаки типової справи, які повністю підпадають під ознаки цієї справи ухвала не скасована та є чинною (з урахуванням того, що рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта приймалось органами ДМС України в Одеській області, по зразковій справі такий самий територіальний орган ДМС України - УДМС України в Житомирській області був залучений до справи). Також позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
В силу приписів статті 262 КАС України справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.12.2005 року (а.с.18). ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
22.02.2022 року ОСОБА_1 та її донька звернулися до Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.11-12) її доньки, заява підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також заява адресована Біляївському відділу.
До заяви додані: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , дві фотокартки 35*45мм ОСОБА_2 , заява ОСОБА_2 за формою, затвердженою наказом МВС України №320 від 13.04.2012р. та наказом МВС України №456 від 06.06.2019р.
27.02.2022 року за №91/6/5101-23/5100.4.1/22-23 ГУДМС надано відповідь, в якій відповідач зазначив, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов?язків перед державою або відмови від виконання законів. Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов?язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина У країни зразка 1994 року. При зверненні до ГУДМС України в Одеській області позивачем не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, відсутні (а.с.14-15).
Аналогічну відповідь на звернення від 01.03.2023 року надав Біляївський відділ ГУДМС вОдеській області листом від 28.03.2023 року.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом як законний представник ОСОБА_2 .
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 вищезазначеного Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно ч.ч.1,2 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч.3 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", зокрема, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.
При цьому, слід дійти до висновку про порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки суб'єкт згоди на таку обробку не надає.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до ч.2 вищезазначеного Закону, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована .
Частиною 5, 6 вищезазначеного Закону передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
За практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, норми ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Дана адміністративна справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 від 19.09.2018 року.
Так у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, в силу положень ч.3 ст.291 КАС України.
Відповідно до п.2 Положення Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Разом з цим, нормами ч.2 ст.21 Закону №5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Згідно із п.3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабміну України №302 від 25.03.2015р. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019р. затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу ІІІ “Оформлення паспорта вперше” Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача у вигляді неоформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення "Про паспорт громадянина України", суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до наказу МВС України від 06.06.2019р. затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, згідно п.1 якого (розділ ІІІ) для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт. За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.
З огляду на те, що дії відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України доньці позивачки у формі паспортної книжечки визнані протиправними, а вимога про зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України є похідною від першої, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Суд з наведених підстав відхиляє аргументи відповідача проти позову, у тому числі щодо незастосування висновків ВП ВС у згаданій вище постанові у зразковій справі.
Стосовно ж посилань на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам законодавства та її розгляд у зв'язку із цим як звернення громадянки за ЗУ "Про звернення громадян" та неприйняття у зв'язку із цим рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд констатує, що ця позиція суперечить змісту оскаржуваної відмови, викладеної у відповідях відповідачів.
Зміст цих відповідей не надає можливості будь-якого іншого сприйняття судом, ніж як відмови у видачі гр. ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, на підставі ст.21 ЗУ №5492-VI та норм постанови Кабміну України від 25.03.2012р. №302, а не відмови у задоволенні заяви (скарги), поданої за ЗУ "Про звернення громадян".
З огляду на зазначене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі паспорту громадяни на України у вигляді паспортної книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII, а тому позовні вимоги Романенкової О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання представника відповідача на те, що Біляївський районний відділ ДМС України в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою, а отже не є належним відповідачем у даній справі - є неспроможними з огляду на передачу повноважень щодо вирішення вказаного питання територіальним органом своїм структурним підрозділам та звернення вимог до ГУ ДМС України та його Відділу (згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України Відділ вважається суб'єктом владних повноважень).
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Наведеним обґрунтуванням суду надана оцінка аргументам сторін, що є суттєвими для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384), Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (статусу юридичної особи не має, код юридичної особи ЄДРПОУ, якій належить підрозділ - 37811384) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлені листами від 27.02.2023 року, 28.03.2023 року.
Зобов?язати Головне управління Державної міграційної служби У країни в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст.293,295 КАС України шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян