Справа № 420/27262/21
02 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участі секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №420/27262/21 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 75969,10 грн.,-
22.05.2023 року за (вх. № 16405/23) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з виконавчого листа №420/27262/21 від 14.03.2022 року, строк для його пред'явлення вказано до 15.07.2022 року, однак його було видано лише 23.01.2023 року.
У судове засідання 02.06.2023 року, сторони не з'явились, сповіщались належним чином та завчасно.
Згідно ч.1-3 ст.376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного.
Доказів переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, як і доказів поновлення такого строку заявником до суду не надано.
З наданих до суду пояснень та матеріалів вбачається, що неможливість пред'явлення виконавчого листа до виконання сталась з причин, які не залежать від стягувача, а тому наявні підстави для поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії). Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом.
Згідно пп. 18. 1 п.18 Розділу VII Перехідних Положень КАС України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пунктом 1 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пп. 18. 2 п.18 Розділу VII Перехідних Положень КАС України оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ст. 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп. 21-22).
Згідно рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29 червня 2004 року, заява 18966/02, зокрема п.п. 30, 31 якого уряд посилався на існування у заявника можливості оскаржити бездіяльність або помилку виконавчої служби чи Державного казначейства, а також вимагати компенсацію завданої йому майнової і немайнової шкоди. Проте у цій справі боржником є державний орган, і виконання щодо нього, як свідчать матеріали справи, може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Факти справи свідчать про те, що протягом періоду, що розглядається, виконанню відповідного судового рішення перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків державними виконавцями. Тому заявнику не можна докорити за те, що він не ініціював провадження проти державного виконавця (див. "Шестаков проти Росії", ухвала від 18 червня 2002 року, заява N 48757/99). Більше того, Суд зазначає, що Уряд наполягав на тому, що Державною виконавчою службою та Державним казначейством не було допущено помилок при виконанні рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головне управління ДПС в Одеській області строк для пред'явлення виконавчого листа по справі №420/27262/21 до виконання пропущено з поважних причин, а тому заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі №420/27262/21 слід задовольнити.
Керуючись ч. 9 ст. 205, ст.ст. 373, 376, пп. 18.1, 18.2 п.18 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №420/27262/21- задовольнити.
Поновити Головному управлінню ДПС в Одеській області строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі №420/27262/21 у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 75969,10 грн.
Ухвалу може бути в порядку та в строки встановлені ст. ст 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.М. Тарасишина