Справа № 420/5008/23
01 червня 2023 року
м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Одеської митниці (далі - відповідач) , в якій просить :
- визнати протиправною відмову Одеської митниці у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021,
- зобов'язати Одеську митницю повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2022 про надання дозволу на внесення зміни до митної декларацій № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021,
- стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2500 грн.
- здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1074 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в лютому 2021 року ОСОБА_1 придбав у США електричний транспортний засіб - автомобіль Chevrolet Volt 2015 р.в. VIN НОМЕР_1 . 17.05.2021позивач подав митну декларацію UA500030/2021/043400 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі №33 якої зазначив код товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 8703809090.
За результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів, державний інспектор ВМО №2 м/п "Одеса" Кадира В.І. склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021, яким змінено код товару за УКТЗЕД на 8703609030.
Для того щоб забрати авто з платного майданчику митниці та зареєструвати авто в Україні, позивач 20.05.2021 подав митну декларацію №UA500030/2021/044846, та вказав код товару згідно УКТЗЕД 8703609030, визначений відповідачем.
У подальшому, 04.06.2021 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 р., за поданою митною декларацією UA500030/2021/043400 від 17.05.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9349/21 від 18.08.2021 задоволено позов та визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному у оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 року, VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030/2021/043400 від 17.05.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2021.
На виконання рішення суду, 19.01.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до митної декларації №UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, на підставі якої автомобіль позивача було випущено у вільний обіг на територію України, в частині зміни коду товару та перерахунку митних платежів. Позивач зазначає, що внаслідок незаконної зміни відповідачем коду ввезеного автомобілю позивача сплатив на 10950,57 грн. більше митних платежів, які підлягають поверненню .
06.03.2023 відповідач відмовив у внесенні змін, посилаючись на те, що рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021 не скасоване, у зв'язку з чим, митниця не вносила зміни до митної декларації №UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021. позивач вважає таку відмову незаконною, адже рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9349/21 від 18.08.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниця про відмову у митному оформленні автомобіля позивача, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021. Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний був внести зміни до митної декларації, зазначивши код УКТ ЗЕД 8703901090 та здійснивши відповідно до нього перерахунок митних платежів, які підлягали сплаті та поверненню позивачу, у зв'язку із чим просить задовольнити позов.
Також просить стягнути моральну шкоду, так як внаслідок незаконних дій відповідача позивачу довелось вдруге звертися до адвоката та суду задля захисту своїх прав, що зайняло у позивача значний час та призвело до значних душевних переживань, незручностей та розчарування у роботі Одеської митниці, яка умисно не виконує рішення суду, надаючи безпідставну "відписку". Дії (бездіяльність) відповідача підірвали віру позивача у прозорість діяльності Одеської митниці як державного органу та викликали лише розчарування, обурення та обґрунтовані сумніви у прозорості та ефективності її діяльності. Станом на 12.03.2023 вже 1 рік і 10 місяців триває порушення прав позивача, яке відповідач вперто не виправляє, навіть попри рішення суду, яке набрало законної сили. Велика Палата Верховного суду також неодноразово вказувала на обґрунтованість позовних вимог про стягнення з державного органу моральної шкоди за їх незаконні дії та рішення (постанови від 14.04.2020 по справі №925/1196/18; від 08.04.2020 по справі №180/1560/16-а).
Ухвалою суду від 16.03.2023 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу без виклику представників сторін.
У відзиві на позовну заяву заперечення Одеської митниці (відповідача) ґрунтуються на тому, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 420/9349/21 не було скасовано рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021. Інформація, яка вноситься до граф 31 (вантажні місця та опис товару), 33 (код товару), 44 (податкова інформація/подані документи), 47 (нарахування мита та митних платежів), В (платежі) має взаємозв'язок із рішенням про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021 року. Рішення про коригування митної вартості товару є актом індивідуальної дії, прийнятим за результатом проведеної митним органом процедури контролю правильності класифікації товару, наслідком чого є прийняття картки відмови у митному оформленні, та у подальшому спричинило інші юридичні наслідки для ОСОБА_1 (подання до митниці нової митної декларації, сплати митних платежів та випуск товару у вільний обіг на територію України). Рішення про відмову у митному оформленні, прийняте у вигляді картки відмови, яке було скасовано судом, є похідним від рішення про визначення коду товару. Задоволення судом лише позовної вимоги про визнання протиправною картки відмови означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків та не відновило порушене право позивача, оскільки рішення митного органу про визначення коду товару, яке створює для позивача правові наслідки залишається чинним, що створило передумови для повторного звернення до суду з тих же підстав. Відтак, належним способом захисту права позивача є оскарження одночасно рішення про визначення коду товару та картки відмови, що підтверджується усталеною судовою практикою.
Крім того, необґрунтованою є вимога щодо стягнення моральної шкоди. У зв'язку із тим, що витрати на професійну правову допомогу входять до предмету доказування, позивачем не було надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, митниця на даний час позбавлена можливості реалізувати свої права, передбачені частинами 6 та 7 статті 134 КАС України щодо надання заперечень до наведеного позивачем розрахунку.
03.05.2023 позивач надав відповідь на відзив, в якому звертає увагу суду, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9349/21 від 18.08.2021 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному оформленні автомобіля позивача, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів з підстав прийняття рішення про визначення коду товару. При цьому, Одеський окружний адміністративний суд вже неодноразово розглядав абсолютно ідентичні спори за участю Одеської митниці та задовольняв позови громадян України, наприклад по справах: №420/22353/21; №420/23573/21; №420/2586/22; №420/16922/21; №420/19371/21; №420/23572/21 та ін. Більше того, відповідач вже надав аркуш коригування по аналогічній справі, копія якого додано до позову.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.
02.02.2021 ОСОБА_1 придбав у США електричний транспортний засіб автомобіль Chevrolet Volt 2015 р.в. VIN НОМЕР_1 . 17.05.2021 позивач подав митну декларацію UA500030/2021/043400 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі №33 якої зазначив код товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 8703809090. Згідно з Митним тарифом України, який є додатком до Закону України "Про митний тариф України", до коду УКТЗЕД 8703809090 відносяться автомобiлi легковi та iншi моторнi транспортнi засоби, призначенi головним чином для перевезення людей (крiм моторних транспортних засобiв товарної позицiї 8702), включаючи вантажопасажирськi автомобiлi-фургони та гоночнi автомобiлi: - iншi транспортнi засоби, що приводяться в рух тiльки електричним двигуном: що використовувалися: оснащенi двигуном внутрiшнього згоряння, який не з'єднаний з трансмiсiєю, тобто не приймає участi в пересуваннi транспортного засобу, який призначений тiльки для обертання електрогенератора, та iншi транспортнi засоби
За результатами розгляду вказаної митної декларації та поданих документів, державний інспектор ВМО №2 м/п "Одеса" Кадира В.І. склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з причин прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021, яким змінено код товару за УКТЗЕД на 8703609030. До коду УКТЗЕД 8703609030 відносяться автомобiлi легковi та iншi моторнi транспортнi засоби, призначенi головним чином для перевезення людей (крiм моторних транспортних засобiв товарної позицiї 8702), включаючи вантажопасажирськi автомобiлi-фургони та гоночнi автомобiлi: iншi транспортнi засоби з поршневим двигуном внутрiшнього згоряння з iскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня i електродвигуном в якостi двигунiв для пересування, якi здатнi заряджатися шляхом пiдключення до зовнiшнього джерела електроенергiї: що використовувалися: понад 5 рокiв
Для того щоб забрати авто з платного майданчику митниці та зареєструвати авто в Україні, позивач подав митну декларацію №UA500030/2021/044846, оформлену 20.05.2021 та вказав код товару згідно УКТЗЕД 8703609030, визначений відповідачем.
У подальшому, 04.06.2021 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 р. за поданою митною декларацією UA500030/2021/043400 від 17.05.2021, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9349/21 від 18.08.2022 задоволено позов та визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному у оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2015 року, VIN НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500030.2021.043400 від 17.05.2021 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021 . Вказане рішення суду набрало законної сили 20.09.2021.
На виконання рішення суду, 19.01.2022 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, на підставі якої автомобіль позивача було випущено у вільний обіг на територію України, в частині зміни коду товару та перерахунку митних платежів. В заяві позивач вказа, що сплатив на 10950,57 грн. більше митних платежів, які підлягають поверненню.
07.03.2023 на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021 не скасоване, у зв'язку з чим, зміни до митної декларації №UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, не вносились та не створювався аркуш коригування.
Вказану відмову відповідача у внесені змін до митної декларації №UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, позивач вважає незаконною, адже рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9349/21 визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному оформленні автомобіля позивача, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021. Тобто, вищевказане рішення про зміну коду товару, яке було єдиною підставою для відмови у митному оформленні, втратило чинність, що випливає з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду від 18.08.2021 в якому суд зазначив, що заявлений до митного оформлення автомобіль підлягав розмитненню за кодом УКТ ЗЕД, який визначив позивач 8703809090. Відповідно відповідач зобов'язаний був внести зміни до митної декларації, зазначивши у ній код УКТ ЗЕД 8703809090 та здійснивши відповідно до нього перерахунок митних платежів, які підлягали сплаті та поверненню позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами законодавства.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно із ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Приписами п. 5 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 257, ч. 1 ст. 258 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.
Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації. Згідно із ч. 1 та 2 ст. 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.
Відповідно до ч. 7 ст. 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 257, 260 та 269 Митного кодексу України та пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації.
Відповідно до п. 37 Положення про митні декларації після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом;
подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;
заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.
Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі, зокрема, необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу.
Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу.
Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 року №1145. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що аркуш коригування складається у випадках, визначених п. 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.
За приписами пункту 34 Положення про митні декларації, не дозволяється:
внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа;
внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;
внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;
внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);
внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;
внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.
На підставі системного тлумачення положень статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною.
Підставою для звернення позивача до Одеської митниці Держмитслужби із заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500030/2021/044846 від 20.05.2021 слугувало прийняття Одеським окружним адміністративним судом рішення по справі №420/9349/21 від 18.08.2021, яке набрало законної сили. Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду, суд зробив висновок, що автомобіль Chevrolet Volt описується конкретніше за його основним компонентом - електродвигуном, електродвигун автомобіля Chevrolet Volt є компонентом, який визначає основні властивості автомобіля Chevrolet Volt, товарна позиція УКТЗЕД 8703901090 (транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші) є більшою за товарну позицію 8703229030, а тому автомобіль Chevrolet Volt 2015 року необхідно класифікувати за товарною позицією 8703901090.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі № 420/9349/21, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
При цьому, суд зауважує, що хоча предметом розгляду у справі № 420/9349/21 і не було рішення про визначення коду товару, який задекларований позивачем у митній декларації №UA500030/2021/043400 від 17.05.2021, суд приймає до уваги , що посилання на вказане рішення є у картці відмови в митному оформленні №UA500030/2021/00140 від 19.05.2021 з підстав прийняття рішення про визначення коду товару № KT-UA500030-0006-2021 від 19.05.2021, яка визнана судом протиправною та скасована. Тобто, скасування картки відмови рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі № 420/9349/21 є підставою для внесення змін до митної декларації при належному виконанні такого рішення суду та не вимагає будь-яких додаткових дій збоку позивача.
Наказом Держмитслужби України №650 від 30.05.2012 затверджений Порядок роботи відділу митних платежів, оформлення митного органу та митного поста при вирішенні класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі Порядок №650). У пункті 3 розділу І Порядку №650 (в редакції станом на час виникнення спірнх правовідносин) наведений такий термін: рішення про визначення коду товару (далі - Рішення) - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВМП, уповноваженими особами ПМО чи митного поста у разі необхідності прийняття рішення про класифікацію товарів. Рішення оформлюється за допомогою програмно-інформаційного комплексу "Інспектор-2006" ЄАІС за формою, наведеною в додатку 5 до цього Порядку, та реєструється відповідно до розділу IV цього Порядку. Рішення підписується посадовою особою ВМП або уповноваженою особою ПМО чи митного поста, яка його приймала, з проставленням на ньому відбитка номерного штампа "Правильність класифікації перевірено", а також керівником ВМП або ПМО, чи митного поста, чи особами, які виконують їх обов'язки, або особою, уповноваженою наказом митного органу.
Пунктом 20 Порядку №650 встановлно, що ВМП відкликає прийняте ним рішення або рішення, прийняте ПМО чи митним постом, якщо воно, зокрема, було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної та/або неповної інформації, що суттєво вплинуло на характер цього Рішення; суперечить законодавству України з питань митної справи внаслідок змін у ньому; прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД.
Для відкликання Рішення ВМП готує службову записку керівнику митного органу з обґрунтуванням причин необхідності відкликання Рішення (п.21). Після розгляду питання відкликання Рішення та накладення керівником (особою, яка виконує його обов'язки) митного органу резолюції щодо необхідності відкликання Рішення посадова особа ВМП або уповноважена особа ПМО чи митного поста вчиняє такі дії: на копії Рішення, яке міститься у справах ВМП, ПМО чи митного поста, та в Журналі Рішень робить записи "Рішення відкликано" та проставляє особистий підпис, дату відкликання та номер службової записки з візою керівника або особи, яка виконує його обов'язки, митного органу щодо необхідності відкликання Рішення; лужбовою запискою невідкладно повідомляє про відкликання Рішення заінтересовані підрозділи митного органу (ВМП, ПМО, митний пост тощо); не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після оформлення відкликання Рішення інформує про це декларанта або уповноважену ним особу (п22).
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №650 протягом наступного робочого дня після відкликання Рішення уповноважена особа відділу митних платежів або уповноважена особа підрозділу митного оформлення чи митного поста вносить запис про дату його відкликання до бази даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС та до центральної бази даних ЄАІС.
Отже, алгоритм дій уповноважених осіб митниці врегульований законодавством.
В той же час, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 листопада 2020 року по справі № 809/984/18 (№ К/9901/373/19).
Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних належним та допустимих доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450, яким передбачений алгоритм дій митного органу задля надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Одеської митниці у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, та шляхом зобов'язання Одеську митницю повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2022 про надання дозволу на внесення зміни до митної декларацій № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимоги про стягнення з Одеської митниці на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2500 грн.,посилання позивача на те, що тривале провадження дає підстави для відшкодування моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать що не тільки дії відповідача вплинули на затягування судового процесу, а й звернення позивача до суду через більше річного терміну бездіяльності митниці.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, необхідно обґрунтування позивачем наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань позивачем.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди бездіяльностю відповідача, що була предметом розгляду у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, відтак заявлені позивачем обставини завдання йому моральної шкоди суд вважає не доведеними.
Також суд зазначає, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 2500 грн. не містить обґрунтувань позивача щодо заявленого розміру та доказів, якими такі обґрунтування підтверджується, в зв'язку з чим позовну вимогу про стягнення моральної шкоди суд вважає не обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (0.4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023).
Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер на надання правничої допомоги, копію договору про надання правової допомоги № 22/02/2023 від 22.02.2023. При цьому, п. 3.1 договору встановлено, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у фіксованому розмірі 3000 грн. за правову допомогу щодо представництва його інтересів по адміністративній справі (в порядку КАС України) щодо визнання незаконними дій ( бездіяльності) та рішень Одеської митниці. У суму гонорару включається повний юридичний супровід. Пунктом 3.4. договору визначено, що оплата гонорару здійснюється клієнтом до винесення судом рішення по справі. До позову додана платіжна квитанція про сплату позивачем адвокату 3000 грн. за правову допомогу.
Доводи відповідача про відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд не приймає, оскільки доданими до позову доказами ці витрати підтверджуються.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем витрат на правничу дорогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Рішення суду прийнято з урахуванням перебування судді Хом'якової В.В. у відпустці з 27.03.2023 по 22.04.2023.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Одеської митниці у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021.
Зобов'язати Одеську митницю повторно розглянути заяву заяву ОСОБА_1 від 19.01.2022 про надання дозволу на внесення зміни до митної декларацій № UA500030/2021/044846, оформленої 20.05.2021,з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (од ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.(три тисячі гривень).
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В.Хом'якова